
- •4. Витоки і характерні риси тоталітаризму
- •5.Глобалізація , трансформація і модернізація у світовій політичній макросистемі
- •6. Глобальні проблеми у сучасній світовій цивілізації
- •7. Грушевський
- •8. Джерела, види і типи політичної влади
- •9. Диференціація влади відносно її соц. Бази і соц. Складу.
- •10. Доктрини технократії в суч політ.
- •11. Етапи формування нації . Ознаки і політ аспекти
- •12. Етатизація та деетизація суспільного життя
- •13. Життя найвища цінність
- •14. Загальнопланетарні тенденції
- •15. Зміст та інститути зовні політики
- •16. Зовнішня полт. Сутність функції та принципи
- •17. Ідейно-політичні концепції сучасності
- •18. Інститути і тенденції розвитку гром сусп.
- •19. Історичні детермінанти і теор виник держ
- •20. Класифікація прав , свобод, і обов громадян
- •21. Коеволюція
- •22. Консерватизм і неоконсерватизм
- •23. Конституція і конституціоналізм
- •24. Концепції політики в німецькій клас філософії
- •25. Лібералізм і неолібералізм
- •26. Менталітет , національна ментальність і політична компетенція особистості
- •27. Міжнародний білль про права людини
- •28. Нації і етнічні групи як суб єкти
- •29. Національна держава . Національна держава ідея
- •30. Національний державний устрій суспільства
- •31. Новітні концепції демократі
- •32. Ознаки і принципи функціонування громадянського суспільство
- •33.Ознаки і принципи правової держави
- •34. Оновлення, модернізація і диверсифікація форм і методів .
- •35.Основні ідеї політичних теорій епохи ренесансу та реформації
- •36.Осн політ вектори і тенденції становлення глобальної макроетносоціо-системи людства
- •37.Парадигми нтп, нтр та соціально – політичної еволюції людства
- •38. Партійні системи. Типологія суч пар сис
- •39. Поділ влад. Джерела та ресурси
- •40. Політико- правові доктрини стародавньої греції і стародавнього риму
- •41. Політ думка київської русі і козацько-гетьманської доби
- •42. Політична думка стародавнього сходу
- •43.Політична свідомість
- •44. Політ структура
- •45. Політичне відчуження
- •46. Політ порядк і політ поведінка особистості
- •47. Політ процес
- •48. Політ ідеї ренесансу і просвітництва
- •49. Вебер
- •50. Політ конфлікти :мех. Урегулювання Дарендорф про сутність і фази конфлікту
- •51. Політ концепції укр. Мисл XIX–xXст
- •52. Політ партії: їх сутність і типологія
- •53. Політичні режими та їх класифікація. Політичний режим в Україні
- •54. Політологія – як наука
- •55. Принципи і функції політичної влади. Влада в Україні
- •56.Проблеми конфліктів, миру і війни у світовій політичній макросистемі
- •57. Розвиток зар пол. Думки в XIX
- •58.Роль еліти у суспільно-політ житті.
- •59.Роль федералізму у встановленні гром сусп. Федерат держави
- •60.Соціальна держава : сутн і ознаки
- •61. Соціогенез, соц. Становлення особистості і політ соціалізація особи
- •63. Структура і зміст політології. Методологія
- •64. Структура і типи політичної культури
- •65. Структура, функції і тенденції розвитку політ систем країн світу. Реформа політ системи укр. Суспільства
- •66. Суб єкти і об єкти політики , їх класифікація
- •67. Сусп організації і рухи. Стан і проблеми молодіжної політики в Укр
- •69. Сутність і ознаки політ влади та констит норми її регулювання. Типи легітимності
- •73. Сутність і типи виборчих систем
- •74. Сутність федералізму і конфедералізму
- •75. Сутність, інститути та шляхи становлення гром сусп.
- •77. Сутність, тенденції та стадії соц.-політ еволюції людства
- •78. Сутність методи і форми політики
- •79. Теорії влади і держави. Механізми функціонування влади
- •80. Теорії поліархії та меритократія
- •81. Типи і функції держави. Формування укр. Державності
- •82. Типи напрямки і етапи політичного прогнозування
- •83. Типологія, особливості і форми політ відносин
- •85. Управління – необхідний елемент суч політ технологій: принципи і умови успіху
- •86. Устрій і розвиток державив контексті трансформаційних процесів Укр
- •87. Федеральний устрій держави
- •89. Форми, інститути і тенденції розвитку демократії. Р. Даль про розвиток демократії.
- •90. Футурологічні моделі світу у наукових працях Тоффлера
77. Сутність, тенденції та стадії соц.-політ еволюції людства
Витоками політичної думки можна вважати міфи й легенди народів стародавнього світу — єгиптян, індусів, китайців, вавілонян, персів, греків, римлян та ін. За міфологічними уявленнями, земні порядки становлять невід'ємну частину світових, що мають божественне походження. У них відповідно й висвітлюється земне життя людей, суспільний і державний устрій, їхні стосунки між собою і богами, їхні права й обов'язки. Тому божественне першоджерело тогочасних соціально-політичних і правових порядків — основна ідея й тема стародавніх міфів. Так, один із них, китайський, твердить про божественне походження і характер земної влади найпершого верховного правителя Піднебесної (імператора Китаю), який є єдиною точкою зв'язку з вищими, небесними, силами. Інші посадові особи — лише виконавці особистої влади правителя.
У Єгипті, Вавилоні, Індії трапляється дещо інша версія міфу, за якою боги - першопричина влади правителя — самі продовжують залишатися вершителями земних справ і людських доль. Отже, все, що відбувалося в житті, включаючи і сферу політики, спочатку сприймалося людьми як результат впливу божественної волі або хаос випадковостей.
Згідно з релігійно-міфологічними уявленнями стародавніх євреїв, їхній єдиний, істинний бог установив особливі договірні відносини з усім єврейським народом, він є його славою і царем, тобто верховним законодавцем, правителем і суддею.
На різних етапах розвитку людства політичні погляди ще не виступали відносно самостійними сферами знань, а були складниками загальної картини світу й тому зазнавали впливу міфологічних і релігійних уявлень. Не випадково у стародавній Індії, скажімо, правові збірники відображають ідеологію брахманізму, а в стародавньому Китаї велику роль у формуванні політико-правової думки відігравали вчення Конфуція, Лао-Цзи та інших філософів.
У філософії Конфуція одна з головних проблем діяльності володаря й адміністрації полягає в забезпеченні блага народу, а соціальний порядок можливий тоді, коли кожен знає свої права та обов'язки й виконує їх. Цим досягається міцність і стабільність суспільства. Своє право на керівництво державні правителі, на думку Конфуція, повинні доводити знаннями, своїми здібностями й мудрістю.
78. Сутність методи і форми політики
«Політика» є одним з найбільш неоднозначних термінів. Це виявляється насамперед у повсякденному житті, коли політикою називають будь-яку цілеспрямовану діяльність: мистецтво управління суспільством, громадську активність, сферу задоволення амбіційних і користолюбних прагнень людей тощо.Сучасна політологія використовує різнобічні теоретичні, філософські, загальнологічні та емпіричні методи дослідження.1. Серед методів теоретичного пізнання, тобто прийомів дослідження, способів узагальнення і формування системи знання, як правило, виділяють такі:-інституціональний метод, який передбачає, що в центрі дослідження повинні знаходитися політичні структури, їхні властивості і взаємозв'язки, а також фіксовані норми, на основі яких функціонують ці інститути;-соціологічний метод орієнтований на виявлення соціальної обумовленості політики, вплив на неї економіки, культури, ідеології та соціальної структури;
-історичний метод, який розглядає політичні явища в процесі їх становлення в минулому і розвитку в теперішньому;-системний метод, котрий застосовується при дослідженні складних багаторівневих об'єктів (політичні системи, інститути); об'єкт розглядається як цілісність, що формується взаємодією елементів і знаходиться в багатогранних зв'язках із зовнішнім середовищем;-порівняльний метод передбачає співставлення однотипних об'єктів (політичних систем або їх окремих структурних компонентів, моделей політичних режимів у різних країнах) у різних народів з метою виявлення подібностей і відмінностей;
-структурно-порівняльний метод, який полягає у розгляді внутрішньої структури системи з позиції функціонального призначення кожного її елементу;
-антропологічний метод, котрий пояснює політику, виходячи з природи і універсальності родових якостей людини;-психологічний метод спрямований на вивчення психологічних механізмів політичної поведінки;-біхевіоралістський метод, який розглядає політику як поведінку індивідів і груп, що мають певну мотивацію та установки; як уже зазначалося, цей підхід вимагає емпіричної перевірки всіх висновків;нормативно-ціннісний метод оцінює політичні процеси з погляду оптимального варіанту, ідеалу.У другу групу входять філософські та загально-логічні методи, які використовуються не тільки в політології, але й в інших науках:
діалектичний метод, який передбачає розгляд політичних явищ з урахуванням їхньої постійної зміни, взаємозв'язку частин, компонентів і внутрішнього протиріччя;
метод сходження від абстрактного до конкретного;
-аналіз і синтез;-індукція і дедукція;-узагальнення.