73. Сутність і типи виборчих систем

У законодавстві кожної демократичної країни закріплено виборчу систему.

ВИБОРЧА СИСТЕМА – це сукупність правил, принципів та процедур, прийнятих для встановлення результатів народного голосування та розподілу місць між кандидатами на виборні посади.Світова практика функціонування демократичних держав знає три головні типи виборчих систем – мажоритарну, пропорційнута змішану.

МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА отримала назву від французького “majorite” – “більшість”. На виборах за мажоритарною системою перемагає кандидат, який одержав більше голосів, ніж усі інші його суперники.За цією системою відбуваються вибори у 76 країнах світу. Серед розвинених країн мажоритарна виборча система є традиційною для Великої Британії, Франції, Канади та США. Як правило, мажоритарна виборча система застосовується у країнах, де існує суперництво двох сильних політичних партій.Світова практика показує, що мажоритарна виборча система сприяє формуванню стабільного уряду. Це пояснюється тим, що на виборах за цією системою перемагають політичні сили, які мають потужні регіональні структури та міцну матеріально-фінансову базу. Мажоритарна виборча система, особливо для молодих демократій, стримує розвиток політичних партій, розмиває політичну дисципліну і створює грунт для проявів політичної безвідповідальності.

При застосуванні ПРОПОРЦІЙНОЇ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ виборці голосують за список кандидатів від політичної партії (блоку партій). Підставою для вибору є підтримка політичної платформи чи програми розвитку держави, задекларованих зазначеним політичним об’єднанням. У такому разі мандати розподіляються між політичними силами пропорційно до кількості голосів, відданих за них.Вибори за пропорційною виборчою системою відбуваються у 49 країнах світу, з яких 25 – європейські. Найтиповішими прихильниками пропорційної виборчої системи є Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція. З 2002 року пропорційна система застосовується на виборах до Верховної Ради України.В усіх країнах, де застосовується пропорційна виборча система, діють кілька впливових партій, жодна з яких історично не одержує сталої більшості в парламенті.

Існують три різновиди пропорційної виборчої системи:– з використанням жорстких списків;– списків з преференціями;– напівжорстких списків.

Однією з головних передумов проведення демократичних виборів є високий рівень виборчої культури громадян.ВИБОРЧА КУЛЬТУРА – складова демократичної політичної культури, що базується на усвідомленні громадянами важливості виборів для визначення стратегії майбутнього розвитку країни та передбачає сукупність знань про виборчий процес, а також обумовлену цими знаннями поведінку.

74. Сутність федералізму і конфедералізму

Федеральне держава складається з кількох державних чи територіальних утворень, які мають певної політичної самостійністю й утворюють єдине політичну спільноту. Можна виділити декілька найістотніших ознак федералізму. По-перше, суб'єкти федерації мають значну власну політичного життя (штати до й Бразилії, кантони у Швейцарії, землі на Німеччин), вони мають право установчої влади, тобто мають власні конституції, самостійну правову і судову системи.

По-друге, поділ повноважень між центром і суб'єктами федерації ввозяться рамках союзної конституції. І, насамкінець, суб'єкти федерації може бути довільно скасовані чи змінені центральною владою на законних підставах.

Теоретично є й третя можливість - конфедерація, союз незалежних держав, настільки вільне формування, що його складові можуть успішно боротися проти центральної влади. Конфедерації зазвичай недовговічні, вони або розпадаються на частини, або перетворюються на федерації. Історичним прикладом може бути Швейцарія. Росія досі називає себе конфедерацією, але вона має федеральний типадминистративно-государственного управління. Напевно, лише Європейський Союз нині єдиний прикладом конфедерації, у якій слабка влада її штаб-квартири у Брюсселі легко блокується правом вето країн - членів Європейського співтовариства.

Можна виділити декілька причин, що привели у історії до формування державними структурами по федеральному принципу. Перша у тому числі - прагнення зміцнити безпеку. Поєднавши свої фінансові ресурси, кільком значно меншим держав здатні захиститися з більш могутніх сусідів. Історичними прикладами можуть бути Швейцарія і Бразилія.

З іншого боку, держава структурується по федеральному принципу у тому разі, коли кілька людей невеликих держав зацікавлені у агресивної експансії. Об'єднання дипломатичних і військових ресурсів таких держав зробили бисмарковскую Німеччину одна з головних держав наприкінці ХІХ.У окремих випадках певний соціальний клас будь-якої нації може віддати перевагу федеральну систему управління у надії на економічні переваги. Американський історик Ч. Бірд розглядав Конституцію США 1787 р. як спробу батьків-засновників захистити свої інтереси, посиливши центральну влада.