69. Сутність і ознаки політ влади та констит норми її регулювання. Типи легітимності

Політична влада є однією із складових гілок влади. Пол. вл це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових і політичних норм. Основою політичної влади є політична нерівність, а також нерівність політичних статусів. Право приймати відповідальне політичне рішення людина отримує якраз завдяки особистому статусу в ієрархічній структурі суспільства, коли стає членом уряду, депутатом парламенту, лідером партії тощо. Найважливішою ознакою виникнення держави є наявність окремої групи осіб, у руках яких зосереджена влада, тобто професійно зайнятих управлінням суспільства та використовуючих для цього соціальний апарат насильства (армію, поліцію, в'язниці тощо). пол влада – це публічне і монопольне право реалізовувати волю, силу, панування у соціальному житті, тобто право призначених інститутів і закладів приймати рішення, обов'язкові для всіх громадян, спираючись на специфічні засоби та апарат влади. Вона повинна:1) забезпечити законні права громадян, їх конституційні свободи;2) утверджувати право як стрижень суспільних відносин; 3) виконувати функції розвитку держави (господарські, культурні, соціальні та ін.). норми права – це встановлені або санкціоновані державою з метою регулювання суспільних відносин загальнообов'язкові правила поведінки. Дотримання й виконання норм права забезпечується шляхом як переконання, так і державного примусу. Держава не тільки встановлює норми права, а й виступає найважливішим гарантом їх виконання.

Форми політичної влади розрізняються і за критерієм головного суб'єкта управління. До них належать:- монархія, єдиновладне (абсолютне чи з конституційним обмеженням) спадкоємне правління однієї особи (монарха); - тиранія – одноосібне деспотичне правління внаслідок насильницького захоплення влади; - аристократія – влада кращих, знатної привілейованої групи; - олігархія – влада небагатьох багатих;- тимократія – особлива форма олігархів, за якою державна влада належить привілейованій особистості, яка володіє високим майновим цензом, часто – військовою силою;- теократія – влада церкви;- демократія – влада народу на основі закону та забезпечення прав і свобод громадян. У політології та правовій науці влада, що приймається масами та спирається на їх добровільну згоду підкорятися її велінням, а не нав'язується, називається легітимною. Поняття «легітимність» було введене соціологом Максом Вебером. Воно означало такий порядок, який був значущим для індивідів та якому вони підкорялися як раціонально визнаній цінності. Вебер розробив концепцію про три типи легітимності влади, що відображає особливості мотивів підкорення або відторгнення індивідами певних типів соціального порядку у формі норм, правил, звичаїв, законів Проблема легітимності політичної влади для юристів, управлінців має особливе значення, тому що вона пов'язана не тільки з нормами права, але і справедливою системою моральних норм.

70. Сутність і рівні політичної ідеології

ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ – система концептуально оформлених політичних, правових, релігійних, філософських уявлень, поглядів та ідей на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.ОСОБЛИВІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ІДЕОЛОГІЇ – створюється діяльністю теоретиків, політичних діячів, учених, які представляють інтереси того чи іншого класу або соціальної групи. Поживним ґрунтом для її формування є інтереси, уявлення про суспільно-політичне життя різних соціальних спільнот, хоча вони безпосередньо участі у процесі її формування не беруть.

РівніУ політичній ідеології прийнято виділяти три рівня: теоретико-концептуальний, програмно-директивний і поведінковий.

Теоретико-концептуальний. На цьому рівні формуються основні положення політичної теорії, обгрунтовуються певні цінності та ідеали, які лежать в основі пропонованого типу суспільного устрою. І оскільки всяка ідеологічна система прагне до внутрішньої несуперечності, творці ідеологічної конструкції проводять велику роботу з відбору та узагальнення ідейного матеріалу, усунення протиріч між різними його аспектами і прагнуть представити їх як систему однорідних ідей, тобто струнку, несуперечливу, внутрішньо узгоджену систему. Від цього якості ідеологічної системи в певній мірі залежить її сприйняття масами.

Програмно-директивний. На цьому рівні соціально-філософські принципи і ідеали переводяться в конкретні політичні програми, гасла та вимоги політичних еліт, політичних партій, формуючи, таким чином, стратегію і тактику політичної боротьби за відношенню до солідарним або ворожим класам та соціальним групам. Через політичні програми і директиви здійснюється соціальна регуляція поведінки класів і соціальних груп. Безпосереднім носієм цих програм і установок є політична еліта. Однак без специфічних організацій, об'єднуючих класи та соціальні групи і направляючих їх зусилля, така регуляція була б неможлива. Тому джерелом програм і директив виступають політичні партії, а також держави в особі державного апарату.

Поведінковий. Впровадження в суспільну свідомість певних ідеологічних установок у вигляді програм, гасел і вимог призводить до певного типу політичної поведінки. Сильна сторона ідеологічних систем, з точки зору К.Мангейма, як раз у тому і складається, що вони здатні згуртовувати людей і акумулювати їх енергію, направляти її на певні форми дії. Сила тієї чи іншої ідеологічної системи визначається ступенем освоєння громадянами її цілей і принципів, мірою їх втілення в практичних справах і вчинках широких верств населення.

71. Сутність і соц.-політ пріоритети людського життя.

Набуття Україною державної правосуб'єктності у повному обсязі, нова для нашої суспільної свідомості та практики ситуація ринкових відносин, плюралізм політичних сил, їх гостра конфронтація, поступовий перехід до демократичного типу соціального устрою, випрацьовування нової пара­дигми відносин держави і громадян, владних структур та інституцій грома­дянського суспільства, сучасний контекст формування міждержавних, міжетнічних та інтеркультурних зв'язків загострюють потребу формування політичної культури громадян, адекватної існуючій ситуації, її завданням.

Серед різноманітних суб'єктів сучасного політичного процесу — дер­жава, партія, народ, етнос, організація, громадсько-політичні рухи тощо — найголовніша дійова особа — людина, індивід. «Політична людина» (homo-politicus) — основний учасник, автор і водночас виконавець соціального дійства на ім'я «політика».

Політичне життя — напрочуд складне соціальне утворення, це справж­ній політичний світ. Збага­чення тезаурусу новітньої політичної філософії та політичної теорії понят­тям «політичний світ» у філософськи значимому сенсі здійснила Ганна Арендт. «Світовість» як загальна характеристика політики («властивість бути світом особливого роду») — надає універсальної визначеності всім тим подіям та процесам, що відбуваються в обширах цього специфічного прояву людського буття.

Специфіка політичного життя, його нормативні вимоги — складова загальної культури сучасної людини. Тільки на цій основі вона здатна виважено будувати свої стосунки з державою, поєднуючи в собі якості свідомого громадянина, члена соціуму з принципами власної автономії, індивідуальної свободи. 

72. сутність і структура політичних інститутів

Політичні інститути - політичні установи з організаційною структурою, цілеспрямованими виконавчими структурами та апаратом. Політичні інститути - спосіб організації політичного життя суспільства, що втілює ті або інші політичні норми, обумовлені конкретно-історичною ситуацією, вимогами політичного життя. Політичні інститути - це, по суті, певні політичні установи (сукупність політичних партій, органів суспільного громадського самоуправління та ін.), що визначають спільність людей, які мають особливі повноваження і виконують спеціальні функції в політичному житті суспільства (військові комітети, комісії), певну діяльність (президентське правління). Специфіка політичних інститутів, у порівнянні з багатьма явищами політичного життя, полягає в тому, що вони майже завжди узаконені і діяльність їх регламентована відповідними законами, рішеннями й іншими юридичними актами. Кожний із політичних інститутів здійснює певний вид політичної діяльності і включає соціальну спільність, шар, групу, спеціалізовану на її виконанні; політичні норми, регулюючі відносини всередині політичної системи суспільства і між ними, а також між політичними і непо-літичними інститутами; матеріальні засоби, необхідні для досягнення поставленої мети. Політичні інститути: держава, політичні і правові норми, політичні партії, групи інтересів та ін.

В політичній системі держава - основний політичний інститут, що організує, спрямовує і контролює спільну діяльність і стосунки, відносини людей, суспільних груп, класів, асоціацій, груп інтересів. Держава - політична форма організації суспільства, що здійснює управління суспільством, охорону його економічної та соціальної сфер, культури. Держава - основне знаряддя влади, основний інститут влади в суспільстві і концентроване здійснення владою політики.

Ортобіотіка (грец., від orthos - правильний, прямий, і bion - Жити). Мистецтво вести правильне життя.Ортобіотіка - наука про самосбереженіі здоров'я, розумному способі життя. Ортобіотіка - нова наука про раціональне способі життя і праці, гармонізації людини і навколишньої природи. Розглядає рекомендації по практичному оволодінню принципами особистого ортобіозу, що допомагає впродовж життя зберігати фізичне і душевне здоров'я, активну діяльність і радість світовідчуття. Ортобіотіка розглядає питання філософії оптимізму, життєвого путівника (що таке здоров'я), гігієнічних правил, формулу і тести виживаності, універсальні засоби самосбереженія, технологію стримування згасання життя та сім'ю як цитадель ортобіозу.

З восьми названих підвалин життя довгожителів тільки останній пов'язаний з матеріальним чинником. Всі інші - психологічного та морального характеру. Іншими словами, якщо розглядати наше здоров'я як складну систему, що включає фізичний, психічний та моральний стан людини, то у довгожителів психолого-етичні показники активно переважають.