67. Сусп організації і рухи. Стан і проблеми молодіжної політики в Укр

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ – об’єднання, створені з метою реалізації та захисту громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав, інтересів людини, які сприяють розвитку творчої активності й самостійності громадян, їх участі в управлінні державними та громадськими справами.

МЕТА ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ:

– брати участь у формуванні державної влади й управління;

– реалізовувати законодавчу ініціативу;

– брати участь у виробленні рішень органів державної влади і управління;

– представляти й захищати інтереси своїх членів (учасників) у державних і громадських органах.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ – проводиться за різними критеріями:

За спільним інтересом створюються спілки підприємців, кооператорів, профспілки. Інтерес духовного відродження породжує об'єднання культурного та гуманітарного, релігійного напрямів.

Політичні мотиви спричиняються до відповідних ідейно-політичних угруповань і течій.

За правовим статусом розрізняють формальні громадські організації (офіційно зареєстровані в органах влади, організаційно оформлені), а також неформальні організації (не зареєстровані юридичне, створені спонтанно за ініціативою “знизу”, згідно з усвідомленими спільними інтересами; незалежні від офіційних державних органів, діють без чіткої програми, за принципами самоврядування).За легітимністю виокремлюють легальні (дозволені законом) і нелегальні (недозволені законом) громадські об'єднання.

Непартійні об'єднання нарівні з політичними партіями різняться за соціально-класовим складом, ідейно-політичною спрямованістюта способами і метою суспільних перетворень.

У партій цей поділ виражений чіткіше, повніше і радикальніше, ніж у непартійних об'єднань, позаяк партії концентровано виражають інтереси соціальних сил, організації, що борються за владу.

У західній політології усі непартійні громадські організації та рухи називають групами тиску, бо на відміну від партій вони не мають на меті здобуття влади, загальне керівництво державою, а лише здійснюють на неї певний тиск для задоволення інтересів громадян. Існують особливі групи тиску – лобі.

68.сутність демократії , її форми і головні ознаки.Основні риси .

демократія — це суспільне самоврядування, яке здійснюють

рівноправні громадяни через безпосередню участь в обговоренні й

вирішенні громадських справ шляхом вільного вибору (голосування).

Першим і головним з них є громадянсько активні у своїй більшості, вільні

громадяни, які є головними дійовими особами суспільного самокерування.

Вони мають інтерес до суспільного життя, обізнані в ньому і власними

силами та участю впливають на нього в тому напрямі, який вони вважають

бажаним і правильним. Без громадянської активності демократія

перетвориться на фікцію.Другим елементом, що формує основи демократичного ладу, є визнання усіх громадян рівними й рівноправними. Кожен голос важить стільки ж, скільки

й будь-який інший голос. Третім важливим елементом демократичного устрою є повага до спільно

прийнятих рішень і готовність сумлінно виконувати їх. На цьому

ґрунтується один із засадничих принципів демократії — принцип влади

більшості, коли загальнообов'язковим вважається рішення, за яке віддала

свої голоси більшість тих, хто брав участь у голосуванні .

Сучасні демократичні держави (а бути демократичною державою є престижним) доповнюються низкою інших ознак і принципів:(1) додержання прав людини, їх пріоритет над правами держави; (2) конституційне обмеження влади більшості над меншістю;, (3) повага до прав меншості на власну думку і її вільне вираження; (4) верховенство закону;(5) поділ влади та ін. Виходячи із сучасного наповнення демократії якісним додатковим змістом, можна дати визначення демократії як зразка, ідеалу, до якого прагнуть цивілізовані держави.

Демократія має різні зовнішні прояви, тобто форми. По-перше, вона може здійснюватися через реалізацію і гарантування захищених правом демократичних прав людини і громадянина.

По-друге, демократизм як загальнолюдський принцип по відношенню до діяльності державного апарату втілюється в систему підлеглих йому демократичних принципів. Існування де­мократії неможливе без здійснення принципів гласності, надання певних можливостей для всіх політичних партій, виборності і де­централізації влади.

По-третє, демократія, як відомо, є формою здійснення на­родовладдя. Це знаходить свій вияв у тому, що громадяни беруть участь у вирішенні державних справ. Народовладдя має два різновиди:безпосередня (пряма) демократія, яку здійснюють пересічні громадяни (через вибори, громадські ініціативи, обговорення і т. ін.);представницька демократія, яку здійснюють обрані народом депутати державних представницьких органів, передусім парламентів.