65. Структура, функції і тенденції розвитку політ систем країн світу. Реформа політ системи укр. Суспільства

Політичні системи у високорозвинутих країнах 26 відрізняються парламентаризмом і демократизмом. Високий рівень демократії в цих країнах характеризується чітким поділом законодавчої, виконавчої і судової влади, великою роллю засобів масової інформації в політичному житті, котрі не випадково називають "четвертою владою". В розвинутих державах склалися в основному такі форми управління: парламентська, президентська, змішана, тобто парламентсько-президентська та монархічна. Аналізуючи політичні системи країн Західної Європи, зверніть увагу на те, що для них сьогодні характерним є перехід від партійно-статичної нерухомої системи до демократичної. Болючість цього переходу в різних країнах проходить по різному .

Після другої світової війни в країнах Західної Європи з'явилися, за радянським зразком, авторитарні, антидемократичні режими, в яких цілком були відкинуті або суттєво деформовані кращі загальнолюдські цінності та демократичні принципи життєдіяльності.

Таким чином, в країнах Східної Європи спостерігається непростий перехід від авторитарних однопартійних режимів до політичного та економічного плюралізму, парламентської демократії, цивільного суспільства, заснованого на загальнолюдських ідеалах та цінностях.

Перш за все зафіксуємо наявний, хоча і відносно динамічний, стан політичної системи України.

Політична система сучасної України складається з української суверенної, незалежної, демократичної, правової, соціальної держави, яка є рівноправним суб'єктом міжнародних відносин, багатопартійної системи атомарного типу (більше ніж 120 політичних партій), політичних інститутів та громадських організацій, що позитивно впливають на становлення громадянського суспільства, політичної культури підданського чи громадянського типу, яка різниться за регіонами, засобів масової інформації, традицій політичної діяльності ненасильницького типу, національної патріотичної свідомості, традиціями здійснення демократичного управління.

Основний вектор реформування політичної системи в Україні, як і очікувалось від більшості пострадянських країн, це перехід від цілком твердо встановленого конкретного тоталітарного режиму, який є основним системоутворюючим чинником однойменної системи, "до цілком не визначеного" - нового демократичного режиму, у якому реформуванню мало б підлягати все—політичні інститути, відносини, політична культура. Тому для України важливим є включення у процес реформування якомога більше складових політичної системи та рівнів політичного управління: вищого еталона влади, місцевого і регіонального управління, політичних інститутів і громадянського суспільства.

Конкретний зміст політично-правової реформи політичної системи в Україні складається з таких напрямків:• політична реформа:• конституційна реформа;• адміністративна та судова реформи;• реформа розподілу владних повноважень між головними суб'єктами державної влади.

66. Суб єкти і об єкти політики , їх класифікація

Суб'єкт і об'єкт політики — обов'язкові елементи політичних відносин, тому вони повинні розглядатися в єдності, взаємозв'язку і взаємозалежності, однак кожен з цих елементів має свої властиві йому ознаки.Суб'єкти політики — це соціуми, а також створені ними установи, організації, чия активна практична діяльність спрямована на перетворення політичної та інших сфер життєдіяльності людини як відповідних об'єктів політики. Суб'єкт політики, таким чином, передбачає: наявність самих соціумів та їх організацій, здатних до політичної діяльності і створених з цією метою; певні цілі їхньої діяльності; цілеспрямовану активність; виявлений інтерес; взаємозв'язок, взаємодію з об'єктом політики. Об'єкти політики — явища політичної сфери в їх різноманітних проявах і зв'язках з усім громадянським суспільством. На них спрямована діяльність суб'єктів політики. Об'єкт політики дає уявлення всього того, на що суб'єкт політики спрямовує свою перетворюючу або руйнівну політичну діяльність.Об'єкти політики — це реальна політична дійсність, характерні для неї суспільні відносини, насамперед політичні, політична система суспільства в цілому, її елементи, форми політичного життя, сфера політичних інтересів, суперечності політичного процесу як у вітчизняних межах, так і в регіональному або світовому просторі.У суспільстві суб'єктом і об'єктом політики можуть бути людина, соціальні верстви, групи, організації, рухи, колективи, держави, суспільство в цілому.Суб'єктом політики є кожний соціум, здатний творити політику. Це означає відтворення набутого, усталеного в політиці, виробленого попередніми поколіннями в процесі історичного розвитку, підтримання реального політичного стану в усій системі його залежностей, закладення в реалії політики імпульсів її майбутнього розвитку, внутрішніх пружин політичного руху. Серед ряду класифікацій суб'єктів політики одним із розповсюджених є їхній розподіл на індивідуальні і групові суб'єкти політики. До індивідуальних відносять окремі особистості. Саме особистості є головним суб'єктом політики, оскільки всі інші групові або колективні суб'єкти особистісні. Але це не механічна, автоматична політична якість: бути суб'єктом. Людина не народжується суб'єктом, а стає їм у процесі тривалої політичної соціалізації, постійних зв'язків, певних соціальних відношень з іншими суб'єктами політики.