58.Роль еліти у суспільно-політ житті.

В будь-якому суспільстві існує і повинне існувати меншина населення, яке ухвалює найважливіші рішення в суспільстві і править більшістю. Ця меншина, що здійснює функції управління, володіє специфічними особовими особливостями і професійними якостями, що допомагають перебувати при владі і утримувати її. Цей особливий прошарок людей називають правлячою або політичною елітою.Під політичною елітою можуть розумітися, наприклад, правляча каста, середньовічна аристократія, правлячий клас Нового часу, елітні групи сучасного суспільства. Всі ці прошарки розрізняються за своїм походженням, способам і джерелам рекрутування, способу життя, проте мають і ряд фундаментальних загальних ознак - займають привілейоване положення в суспільстві, мають більш високий рівень життя, а головне - контролюють основні важелі влади.Політична еліта - це привілейована група, яка займає керівні позиції у владних структурах і безпосередньо бере участь в ухваленні рішень, зв'язаних з використанням влади.

Еліти :- представляють в політиці групові інтереси;

- створюють оптимальні умови для їх реалізації і узгодження;

- формують мету і перспективи розвитку суспільства;

- ухвалюють стратегічно важливі рішення і використовують ресурси державної влади для їх реалізації.Причини утворення еліти:

- суспільство, як всі складно організовані системи, потребує професійної управлінської дії, що викликає необхідність в розподілі праці на керівниках і керованих;

- необхідні люди, що володіють спеціальним знаннями, навиками, досвідом, здатні здійснювати управлінські функції;

- політична нерівність в суспільстві, обумовлене нерівністю психічних, соціальних і інших умов, створює різні можливості займатися політикою для різних соціальних груп і індивідів;

- управлінська праця високо оцінюється і стимулюється в суспільстві, а близькість до влади відкриває широкі можливості для реалізації індивідуальних потреб. Це примушує багато людей прагнути у владні інститути;

- пасивність широких верств населення, які, займаючись рішенням власних повсякденних проблем, звичайно вважають за краще триматися далі від політики.

59.Роль федералізму у встановленні гром сусп. Федерат держави

Поява зачатків федеративного устрою сягає ще тих часів, коли спільноти людей набували більш чи менш структурованого вигляду. Основним стимулом створення протофедерацій зазвичай було прагнення відносно невеликих спільнот убезпечити себе від потенційної чи реальної загрози з боку сильніших і могутніших сусідів. Поступово склалися дві форми федеративної організації: договірна й вимушена. Перша передбачала добровільний вступ суб’єктів у федеративні відносини та юридичне закріплення взятих ними на себе зобов’язань, друга найчастіше була результатом династичних маніпуляцій. Природно, що договірні федерації зазвичай виявлялися значно стійкішими за вимушені, хоча бували й винятки.Уже на цьому етапі чітко виявились переваги федеративного устрою. Він не лише посилював безпеку реґіональних суб’єктів, але й допомагав формуванню ширших ринків, створюючи сприятливі умови для розвитку виробництва і торгівлі. Виникала можливість об’єднання ресурсів, необхідних для здійснення надреґіональних проектів (будівництво доріг, удосконалення водних шляхів, проведення меліораційних робіт тощо).

На початок Нового часу федералізація перетворилася на один із способів утворення національних спільнот, а отже і національних держав. Інколи в ході цього процесу федеративні структури відходили у минуле. Федерації, що виникали у той період, розглядалися вже не як простий союз держав, а як певна цілість, котра виступала як юридична особа. Поступово склались і доволі жорсткі правила, що регламентували роль і поведінку територіальних одиниць, які входили до федерації.

Новий федералізм починає виступати не лише як засіб попередження розпаду існуючих державних утворень, але і як форма реакції на потребу інтеґрації на міждержавному рівні. Джерело цієї потреби - щораз більша ґлобалізація деяких сфер суспільного життя.