
- •4. Витоки і характерні риси тоталітаризму
- •5.Глобалізація , трансформація і модернізація у світовій політичній макросистемі
- •6. Глобальні проблеми у сучасній світовій цивілізації
- •7. Грушевський
- •8. Джерела, види і типи політичної влади
- •9. Диференціація влади відносно її соц. Бази і соц. Складу.
- •10. Доктрини технократії в суч політ.
- •11. Етапи формування нації . Ознаки і політ аспекти
- •12. Етатизація та деетизація суспільного життя
- •13. Життя найвища цінність
- •14. Загальнопланетарні тенденції
- •15. Зміст та інститути зовні політики
- •16. Зовнішня полт. Сутність функції та принципи
- •17. Ідейно-політичні концепції сучасності
- •18. Інститути і тенденції розвитку гром сусп.
- •19. Історичні детермінанти і теор виник держ
- •20. Класифікація прав , свобод, і обов громадян
- •21. Коеволюція
- •22. Консерватизм і неоконсерватизм
- •23. Конституція і конституціоналізм
- •24. Концепції політики в німецькій клас філософії
- •25. Лібералізм і неолібералізм
- •26. Менталітет , національна ментальність і політична компетенція особистості
- •27. Міжнародний білль про права людини
- •28. Нації і етнічні групи як суб єкти
- •29. Національна держава . Національна держава ідея
- •30. Національний державний устрій суспільства
- •31. Новітні концепції демократі
- •32. Ознаки і принципи функціонування громадянського суспільство
- •33.Ознаки і принципи правової держави
- •34. Оновлення, модернізація і диверсифікація форм і методів .
- •35.Основні ідеї політичних теорій епохи ренесансу та реформації
- •36.Осн політ вектори і тенденції становлення глобальної макроетносоціо-системи людства
- •37.Парадигми нтп, нтр та соціально – політичної еволюції людства
- •38. Партійні системи. Типологія суч пар сис
- •39. Поділ влад. Джерела та ресурси
- •40. Політико- правові доктрини стародавньої греції і стародавнього риму
- •41. Політ думка київської русі і козацько-гетьманської доби
- •42. Політична думка стародавнього сходу
- •43.Політична свідомість
- •44. Політ структура
- •45. Політичне відчуження
- •46. Політ порядк і політ поведінка особистості
- •47. Політ процес
- •48. Політ ідеї ренесансу і просвітництва
- •49. Вебер
- •50. Політ конфлікти :мех. Урегулювання Дарендорф про сутність і фази конфлікту
- •51. Політ концепції укр. Мисл XIX–xXст
- •52. Політ партії: їх сутність і типологія
- •53. Політичні режими та їх класифікація. Політичний режим в Україні
- •54. Політологія – як наука
- •55. Принципи і функції політичної влади. Влада в Україні
- •56.Проблеми конфліктів, миру і війни у світовій політичній макросистемі
- •57. Розвиток зар пол. Думки в XIX
- •58.Роль еліти у суспільно-політ житті.
- •59.Роль федералізму у встановленні гром сусп. Федерат держави
- •60.Соціальна держава : сутн і ознаки
- •61. Соціогенез, соц. Становлення особистості і політ соціалізація особи
- •63. Структура і зміст політології. Методологія
- •64. Структура і типи політичної культури
- •65. Структура, функції і тенденції розвитку політ систем країн світу. Реформа політ системи укр. Суспільства
- •66. Суб єкти і об єкти політики , їх класифікація
- •67. Сусп організації і рухи. Стан і проблеми молодіжної політики в Укр
- •69. Сутність і ознаки політ влади та констит норми її регулювання. Типи легітимності
- •73. Сутність і типи виборчих систем
- •74. Сутність федералізму і конфедералізму
- •75. Сутність, інститути та шляхи становлення гром сусп.
- •77. Сутність, тенденції та стадії соц.-політ еволюції людства
- •78. Сутність методи і форми політики
- •79. Теорії влади і держави. Механізми функціонування влади
- •80. Теорії поліархії та меритократія
- •81. Типи і функції держави. Формування укр. Державності
- •82. Типи напрямки і етапи політичного прогнозування
- •83. Типологія, особливості і форми політ відносин
- •85. Управління – необхідний елемент суч політ технологій: принципи і умови успіху
- •86. Устрій і розвиток державив контексті трансформаційних процесів Укр
- •87. Федеральний устрій держави
- •89. Форми, інститути і тенденції розвитку демократії. Р. Даль про розвиток демократії.
- •90. Футурологічні моделі світу у наукових працях Тоффлера
35.Основні ідеї політичних теорій епохи ренесансу та реформації
Останнім хронологічним періодом Відродження є епоха Реформації, завершуючи цей найбільший прогресивний переворот у розвитку європейської культури. Зазвичай історичне значення Відродження пов'язують з ідеями та художніми досягненнями гуманізму, який проголосив в противагу середньовічному християнському аскетизму велич і гідності людини. Його право на розумну діяльність, на насолоди і щастя в земному житті.
У першій половині XVI ст. у Західній і Центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, антифеодальний по своїй соціально-економічної та політичної суті, релігійне за своєю ідеологічною формою.
Прихильники Реформації розділилися на два табори. В одному зібралися імущі елементи опозиції - маса нижчого дворянства, бюргерство, частина світських князів, які розраховували збагатитися за допомогою конфіскації церковного майна і прагнули використовувати зручний випадок для завоювання більшої незалежності від імперії. Всі ці елементи, тон серед яких задавало бюргерство, хотіли здійснення досить скромних, помірних реформ. В іншому таборі об'єдналися народні маси: селяни і плебеї. Вони виставили далекосяжні вимоги, боролися за революційну перебудову світу на засадах соціальної справедливості.
Біля витоків Реформації стояв і найбільшим ідеологом її бюргерського крила був німецький теолог Мартін Лютер (1483-1546). Саме він сформулював ті релігійно-політичні гасла, які спочатку надихали і згуртували в Німеччині практично всіх поборників Реформації. .
У своїй концепції держави М. Лютер передбачив - і це дуже важливо для розуміння її теоретичного значення, - що в сфері природного права, у межах мирських відносин світської влади слід керуватися практичною доцільністю, реальними інтересами, обумовленими людським розумом. Панує ж доцільно, управляє розумно той князь (монарх), який вживає влада не як привілей, а відправляє її як тягар, покладене на нього богом. Взагалі християнський "управитель повинен вважати себе слугою, а не паном народу".
36.Осн політ вектори і тенденції становлення глобальної макроетносоціо-системи людства
Сучасна цивілізація швидко і в різних напрямках розвивається й ускладнюється. Важливою політичною закономірністю розвитку світової політики й економіки, усієї цивілізації є глобалізація, що є процесом становлення світової макроетносоціосистеми, об’єктивної єдності, внутрішньої цілісності і нерозривності світу.
Глобальна макроетносоціосистема людства є складною системою, яка складається з багатьох підсистем, структур, що включають в себе безліч соціумів, етносів, рас, націй, народів, держав, країн і цивілізацій світу. Всі вони знаходяться на різних етапах розвитку і розвиваються в різних темпах, а іноді і в різних напрямках. А система може прогресувати тільки за законом коеволюції, сутність якого – в інтеграції еволюційних процесів, у їхньому взаємозв’язку і розвитку в напрямку один одного. Погоджені процеси і явища при їх обєднанні можуть або підсилити, або послабити один одного.
Наукою доведено, що людство як соц. система розвивається вже більше мільйона років. В основі такої еволюції лежить закон зростання темпів розвитку, що підтверджується збільшенням чисельності населення і заселеност площі суходолу, що складає на сьогодні 135,8 млн. кВ. км. Демографічна статистика говорить, шо чисельність народонаселення на планеті Земля на початку нової ери складала приблизно 200-250 мли осіб 3 1500 року по 1900 рік люлетво зросло майже в чотири рази У 1650 р. воію досягло 550 мли. тобто зросло на 22% за І 50 років, а на 1900-й збільшилось ло 1656 мли. осіб (приріст на 83% за попередні 100 років).
Про прискорення темпів збільшення чисельності людей говорять такі дані: за друге тисячоліття народонаселення збільшилося в 15 разів. Алє для першого його подвоєння знадобилося майже 700 років, для другого - 150. для третього -близько 100, а для останнього - близько 40 років. В 1960 році кількість людей складала 3 мільярди, а в 2000 р. - 6 мільярдів. Народонаселення продовжує рости і за прогнозами до 2050-2070 р.р. може досягнути 14 мільярдів осіб.
Якщо узагальнити дані науки, то можна констатувати, що на початку третього тисячоліття світова цивілізація розвивається за такими основними тенденціями: 1) від індустр суспільства до Інформаційн; 2) віл форсованого технолоіічного розвитку — до новітніх, передових технологій; 3) від національних економік- до світової цілісної економіки, 4) від централізації – до децентралізації, 5) від інституціональнихформ — до розвитку своїми власними силами; 6) від представницької демократії — до демократії особистої співучасті. 7) від ієрархічних структур — до мережних структур; 8) від безумовного примату Півночі до вирівнювання Півдня; 9) від локальних особливостей способу життя до глобальних стилів життя і культурно-мовного націоналізму; 10) від релігійного декаденсу до активізації релігій і посилення їхнього планетарного впливу.