28. Нації і етнічні групи як суб єкти

Для нації як базового суб’єкта політичної діяльності характерний високий рівень самоусвідомлення, творення власної держави, розуміння своєї базовості щодо державних органів влади та інших політичних структур. Вони є важливим учасником політичного процесу в державах, що утверджують свою незалежність, а також в багатонаціональних державах. Попри всю розмаїтість теоретичних підходів більшість сучасних дослідників погоджується з тим, що нації належать до сучасних утворень, які виникли з настанням нових часів. Їм передували інші спільності людей: племена і племінні об’єднання та сформовані на їх базі етноси. Зрештою і сама нація, згідно з етнічним та етнополітичним підходами, є етносом на певній стадії його розвитку, зрілості. Отже, з’всування природи етносів допоможе зрозуміти і суть та особливості нації.

Етноси формуються на основі довготривалого проживання людей на спільній території, інколи - у рамках однієї державності. Додатковими чинниками формування етносу могли бути спільність релігії, близькість певних расових ознак. З його утворенням починається історія – етногенез, який походить двояко: через асиміляцію інших етносів або через злиття з іншими. Етапами етногенезу були рід, плем’я союз племен, народностіі. У ході етногенезу під впливом природних умов, особливостей господарської діяльності та інших чинників формувалися специфічні ознаки, спільні риси етносів, їх єдина духовна, матеріальна культура, етнічна самосвідомість. Зовнішнім проявом цієї самосвідомості була спільна родова назва даної групи – етнонім. Вирішальною у його формуванні була спільна поведінка членів групи. Етнос – це велика група людей, об’єднаних спільною територією, стереотипами поведінки, мовою та компліментарністю.

Етнос, який творить "свою" державу, як правило, втягує в цей процес й інші етнічні та етнографічні групи, які живуть поруч з ним, а тому новопостала національна держава не може бути моноетнонаціональною. Це означає, що поняття "нація" у такій державі поступово виходить за межі титульного етносу, який відігравав найважливішу роль у її виникненні.

29. Національна держава . Національна держава ідея

Національна держава, тобто власна держава певного етносу, народу, що збудився до політичного життя, трансформує етнос в цілісний етнополітичний організм, здатний відстоювати свою гідність, і свої інтереси, і своє світобачення (національну ідею) серед інших народів. Вона надає нації нової якості, завершуючи процес її етнокультурної консолідації і започатковуючи процес національної консолідації на державній основі. Національність громадян починає визначатись не стільки етнічним походженням (яке залишається важливим у культурному відношенні), скільки державною приналежністю.

Національна держава – це таке політично організоване в межах певних кордонів суспільство, яке утворилося внаслідок політичного самовизначення окремого етносу (або в деяких випадках поліетнічного народу), що консолідується в політичну націю, здобуває незалежність і створює сувернну владу на своїй етнічній території. 

українська національна ідея — це дальше формування і утворення української соборної самостійної національної держави , в основу якої покладено українські національні цінності і в першу чергу українська культура і мова як державна, яка пануватиме в усіх сферах суспільного життя на всій території України , але не заперечується розвиток національних меншин (які не перешкоджатимуть розвитку, функціонуванню і виконанню всіх функцій державної мови),

В українській національній ідеї головним чинником державотворення і націєформування є ідеологія — націоналізм чи національна демократія.

Найголовнішими причинами і проблемами в побудові української національної держави тобто у втіленні в життя української національної держави є: