11. Політична думка в Київський Русі.

В ІХ-ХІІ в Київській Русі відбулося формування феодального суспільства і почали розвиватися поняття держави, права, політичні погляди, наука, література, філософія тощо. У цьому процесі важливу роль відігравало християнство.

До наших днів дійшло чимало тогочасних писемних джерел та пам'яток: літописи, політико-релігійні трактати окремих осіб, релігійних діячів, збірки та зводи законів і т.п. Серед них треба відзначити «Повість временних літ», «Слово про закон і благодать» Іларіона, «Руську правду», «Остромирове Євангеліє», «Ізборники Святослава», «Слово о полку Ігоревім», «Посланіє» Клементія Смолятича, «Повчання» Володимира Мономаха та ін. Так, зокрема, останній закликає не чинити беззаконня не тільки самим князям, але й їх слугам. Проте загальний рівень розвитку політики, філософії, права у Київській Русі був досить низьким. З політичної точки зору Київська Русь була далека від демократичної (античної) моделі західної цивілізації.

12. Особливості політичної думки в Україні в 16-17 ст.

В історії суспільно-політичного життя в Україні XVI-XVII ст. мав місце ідейно-політичного рух, пов’язаний з визвольною боротьбою українського народу. Це був період, коли на зміну бурхливому розквіту прийшов етап занепаду й розпаду, тривалого іноземного поневолення.

Велику роль у формуванні політичної свідомості українського народу відіграла Києво-Могилянська академія. Ця установа стала першим вищим закладом на східнослов’янських землях.

Надзвичайно велика роль належить козацтву. Саме йому ми маємо дякувати за Конституцію Пилипа Орлика 1710 року. Незважаючи на те, що ця Конституція не була втілена в життя, вона має велике значення як документ, котрий вперше в історії України де-юре зафіксував принципи, покладені в основу державно-політичного устрою.

13. Політична думка в Україні кінця 19 - початку 20 ст.

Цей етап розвитку соціально-політичної думки в Україні пов'язаний з постаттю відомого вченого та політичного діяча М. Драгоманова. Він поділяв марксистські ідеї про соціалізм як більш прогресивний лад і позитивно ставився до спенсерівської теорії еволюції.

- висунув теорію існування України на умовах автономії в демократичній РФ

- єдиний шлях переходу до нового політичного ладу окрім еволюції – мирні рухи широких народних мас

- Прагнув до соціалізму, але казав, що це справа далекого майбутнього

- розгляд нац питання: в ідеях і цілях розвитку – інтернаціональне, загальнолюдське, а ґрунт чи основа суп розвитку – національне.

- прихильник громад

- чим більше в сус-ві політичних свобод, тим більше в ньому національних прав

М.С.Грушевський (1866— 1934). Він проголошував ідею пріоритетів інтересів народу, суспільства над інтересами держави, основа укр. народу – селяни, а головна його мета – земля і воля. Проте Грушевський стояв на засадах федерації, розглядаючи її не як втрату волі, а як шлях до нових можливостей розвитку, проте умовою була лише демократична федерація, а інакше він відстоював позиції незалежності.-

В.Липинський. Тільки власна держава врятує народ від розкладу та кривавої анархії. Ідеологія – рушійна сила нац відродження. Українна має бути незалежною монархією спадкового характеру з обов'язковою передачею успадкованої гетьманської влади. Вважав можливим союз з Росією та Білоруссю. Великого значення надавав суб’єктивному фактору при формуванні держави.

Політична програма базувалася на:

1) гарантія недоторканості особи;

2) забезпечення права приватної власності на землю;

3) проведення аграрної реформи;

4) об'єднання всіх українських земель

Д.Донцов інтегральний націоналіст

- націоналізм – світогляд, до має стимулювати всі починання людини

- головна мета – воля до влади

- прихильник сосіального даврвінізму

- ніякого самовизначення для інших народів, що проживають на Україні

- політичний сепаратизм

- гуманізм та демократія несумісні з нац ідеєю