7. Проблеми теорії політики в епоху Середньовіччя та Відродження. Протиставлення політики богослов'ю.

Слід зазначити, що в той період феодальної роздробленості церква з її чіткою ієрархією та догмами справляла надзвичайно великий вплив на весь середньовічний світ і особливо на його політичне життя.

Основою соціально-політичного життя було уявлення про марність та нікчемність людського життя на землі, пропагувався аскетизм та покорення існуючій владі намісників бога на землі. Виправдовувалася нерівність в сус-ві.

Пороте вже Фома Аквінський – середньовічний філософ, вчення якого згодом було визнано офіційною ідеологією католицизму, розглядає людину як суспільну істоту. Признає право народу постати проти своїх вождів за умови їх несправедливості..

Відродження пов’язане з виникненням буржуазії та гуманістичних ідей. Політична думка цього часу звільнюється від релігії. Ідеологи Відродження висунули нове розуміння суті самої людини. Якщо церква принижувала особистість, підкреслювала її слабкість та нікчемність, то гуманісти прославляли її гідність, вірили в творчий потенціал та безмежні її здібності до саморозвитку. Вимагали звільнення від засилля церкви. Підкреслювали пріоритет людини над будь-якою соціальною спільністю.

8. Ніколо Макіавеллі, його погляди на політику і мораль. Суть ”макіавелізму".

Можна сказати, що саме він був основоположником та батьком політології.

- „Монарх” перша праця з аналітикою політичного життя і влади

- монарху не слід спиратися на тих, з ким разом він приходив до влади, бо вони вважають себе рівними йому, на тих, кого образив колись, бо помстяться, на тих, хто буде боятися його.

- наближай до себе найбільших ворогів

- спирайся на народ, а не на знать

- змінюй своїх прибічників, нехай вони не будуть політиками

- застосовуй насильство лише один раз – спочатку

- звертайся по допомогу до народу, люди більше тих, кому вони допомогли

- перемагай само зроблених, штучних ворогів, народ любить сильних

- політика не залежить ні від релігії ні від моралі

- для зміцнення держави всі засоби прийнятні

- прагнув об’єднання Італії

Макіавеллі відстоював людину борця, людину, яка творить себе, навколишнє середовище.

Найкращою формою правління вважав республіку, коли на чолі стоїть особа обрана на невизначений строк. Диктатура допускається лише при надзвичайному стані. Найгіршою формою правління вважав тиранію. Багато уваги Макіавеллі приділяв релігії, яка, на його думку, має грати певну роль в політиці. Надавав перевагу язичеству над християнством.

9. Фундаментальні політичні ідеї Нового часу. Просвітництво як ідеологія буржуазії.

Новій час починається з англійської буржуазної революції. Заперечувалася феодальна експлуатація, привілеї, відстоювалися права широких народних мас, боротьба з неуцтвом, релігійними догмами та антигуманними законами. Відстоювалася ідея природного права, тобто свобода в переконаннях та діях, право власності, рівність перед законом.

Томас Гоббс – захисник монархії в часи революції

- проводив аналогію між політичними реаліями та людським організмом

- державу створено на основі суспільного договору

- до створення держави був стан війни всіх проти всіх

- найліпші ліки від анархії – монархія.

Джон Локк – „нарис про людський розум”

- основа політичної філософії – ідея власності

- власність – те, що людина зробила, чи взяла у природи

- громадянами є лише ті, хто має власність

- держава створена на основі договору

- головний принцип лібералізму – законність

- поділ влади на законодавчу (парламент), виконавчу (армія, суд), федеративну (король)

- монарх обмежений конституцією

Шарль Монтексьє – „про дух законів”

- проти деспотизму

- за політичну і громадянську свободу, за правову державу

- „правління законів”

- природні закони існували і до створення держави

- потім йдуть позитивні закони, що залежать від багатьох чинників

- розвинув теорію Локка – поділ влади на законодавчу, виконавчу, та судову.

- владу має бути поділено між різними політичними силами

- за доповнення монархії народним представництвом.

Вольтер (Франсуа Марі Аруе)

- критикував вади феодально устрою, церкву

- політична свобода + дотримання законів

- свобода думки, слова, совісті

- вірив у розумного, освіченого монарха – „царство розуму”

Жан-Жак Руссо „Про суспільний договір”

- пряме управління народу

- у державі сус-во є єдиним джерелом вллади

- причина людських недоліків – власність

- ідеал – місто-держава зі спартанським порядком та абсолютною демократією

- рівність ставив вище свободи

- прихильник теорій харизматичного лідерства

- поділу влади немає, є спільна воля

- „кожний, з’єднуючись з усіма підкоряється тільки собі”

На стику XVIII—XIX ст. спостерігається бурхливе піднесення політичної думки в Німеччині, найбільш яскравими представниками якої були І. Кант (1724—1804) та Г. Гегель (1770—1831). І.Кант найбільш повно обгрунтував політичну доктрину лібералізму.

Виникають ідеї соціалізму (Т.Морр, Т.Кампанелла, М.Мореллі). Представниками утопічного соціалізму є Фур’є, Оуен, Сімон. Із утопічного соціалізму виходить марксизм. (Маркс і Енгельс).