Життя найвища цінність (цілі, ідеали і пріоритети в політиці)

Характеризуючи соціально-політичні пріоритети людського життя, слід наголосити на його самоцінності. «Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність»- 3 ст. Загальної декларації прав людини. Всі люди приходять в життя вільними і рівними у своїй гідності та правах, тому й повинні діяти в дусі братерства у відносинах між собою. «Право на життя є невід'ємне право кожної людини. Це право охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя», - наголошується в ст. 6 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права. Всі соціальні, культурні, політичні, правові норми Міжнародного Білля про права людини є основними нормативними документами на все життя людини і несуть не тільки моральне навантаження, не тільки повідомляють людям, урядам, країнам, що їм варто зробити. Вони мають юридичну силу і вказують світовій цивілізації, що вона зобов'язана неодмінно здійснювати в житті як окремої людини, так і суспільства в цілому.

Соціально-політична проблема життя людини є ключовою світоглядною проблемою в соціально-гуманітарних науках і суспільно-політичній діяльності індивіда. Раніше чи пізніше кожна людина наближається до основного питання свого існування, місії у цьому прекрасному світі. Це питання: в чому смисл життя, яким воно має бути і заради чого варто жити? Ця проблема має соціальний, філософський, етичний, культурний, релігійний та багато інших аспектів. Об'єктивно серед них усіх, на перший план неодмінно випливає соціально-філософська проблема сенсу життя. Це пояснюється залежністю життя однієї окремої людини від природи, від суспільства, тобто відносин між людьми, від їх наповненості духовністю, інтелектуальністю та раціональністю. В основі пошуку мети і сенсу життя людини лежить ідея цінності життя і не тільки для самої себе, але й для суспільства, для інших людей. З урахуванням суспільних і особистісних критеріїв людина визначає сенс життя і своє призначення в ньому, формує і виконує особисту життєву програму.

 

Загальнопланет. Тенденції розв цивілізац

Головною загальнопланетарною тенденцією сьогодення став стрімкий процес глобалізації. Багато подій, що відбув у наш час, свідчать про те, що людство дозріло для ство­рення солідарного світового глобального співтова­риства, але поки що важко малювати прогнози на завтра для лю­дини і світу, та слід пам’ятати, що майбутнє – не те, що йде до нас, а те, до чого йдемо ми. Ми живемо уже в іншому часі, у новому вимірі, в умовах інформаційної культури, світових цінностей та підпорядкування процесам глобалізації. Суть глобалізації полягає у зростанні міжнародних зв’язків, економічної взаємозалежності країн, поширенні нових технологій, єдиних стандартів життя, однорiдної масової культури та iдеологiй. Глобалізація – це суть сучасного етапу розвитку всього світу; сучасний етап дозрiвання цивiлiзацiї в масштабах людства; соціаль­ний процес, у ході якого стираються географічні кордони соціаль­них і культур­них систем, а населення все більше усвідомлює зникнення цих кордонів ; поши­рення західної моделі розвитку на всі інші країни планети.

Питання про те, наскільки глибоко видозмінюють зовнішній світ та саму особистість у ньому сили та процеси глобального масштабу є одним з тих, які викликають найзапекліші суперечки. Глобалiзацiя має свої плюси, якими вдало оперують її прихильники (гло­балісти) та мінуси, якими аргументують антиглобалісти.

Глобалізація, що реалізується сьогодні, означає принципову відмову від принципу особистості та ґрунтується на організації комфортних умов для об­ра­ної невеликої кількості людей (концепція “золотого мільярду”) і вимагає без­жа­лісного і байдужого знищення військовими, економічними, ідеологічними та будь-якими іншими методами “зайвих людей”.