Доктрини технократії в суч політ.

Технократична доктр засн на ідеї влади, що спирається на знання, компетентність. В індустріал суспільстві в умовах великого механізованого виробництва з'являється прошарок техніч­них спеціалістів. Згідно з цією доктриною цей процес переноситься на державне управління, яке має здійснюв на основі технічних засобів особливою верствою вищих функціонерів, які володіють спе­ціальними знаннями.

Технократичні концепції – сукупність ідей, поглядів і методологічних засад, на яких вони ґрунтуються, щодо переходу влади і власності в капіталістичному суспільстві до інженерно-технічної інтелігенції та інших груп технократів, внаслідок чого істотно змін його соціально-економічний устрій.

Вперше технократичну концепцію висунув американський економіст Т. Веблен. У праці «Інженери і система цінностей» стверджував про необхідність передати управління виробництвом технічним спеціалістам, виходячи з раціональної ідеї про невідповідність інтересів фінансової олігархії потребам розвитку науки і техніки. Однією з течій теорії еліт є доктрина технократії, за якою із зростанням впливу науки, техніки на всі сфери суспільного життя вчені, технічні спеціалісти об'єктивно змушені зосереджувати у своїх руках не тільки виробничі та науково-дослідницькі функції, а й політичну владу. Тому, враховуючи значення впливу науково-технічної революції на життя суспільства, керівництво державою має здійснюв. кращими представниками науково-технічної інтелігенції, що приводить до виникнення нової суспільно-політичної системи — технократії. Технокра́тія- соціально-політичний устрій, при якому суспільство регулюється компетентними вченими та інженерами виходячи з принципів науково-технічної раціональності. У широкому сенсі - сукупність теоретичних філософських концепцій, звеличують соціально-перетворюючу роль техніки в сучасному суспільстві. Виникнення цієї доктрини повязується з іменем америк професора Т.Веблена й пояснюється посиленням впливу на політику науки і техніки. В таких умовах влада все більше концентрується в руках управляючих (менеджерів), радників, експертів тощо. Виникає нова соціально-політична система – технократія. Влада технократів виходить не з інтересів суспільства, а з досягнень науки в інтересах суспільства. Послідовники: Саймон, Белл, Бжезинський.

Етатизація та деетизація суспільного життя

Етатизм-це засилля держави в економ, соціал, політичн й духовному житті суспільства. Теоретично етатизм обґрунтовує необхідність активного втручання держави в усі сфери суспільного життя, виходячи із сприйняття держави як всезагальної цінності, вищого результату й мети суспільного розвитку. Практично етатизм проявл в централізації, концентрації і бюрократизації політ влади, поширенні організаційно-контрольних функцій держави за межі оптимального співвідношення держави й суспільства. Процес етатизації суспільного життя веде до послаблення громадянського суспільства, його впливу на державу, що, в свою чергу, негативно відбивається на самій державі, спричиняючи її занепад.

Етатизація суспільного життя найбільшою мірою відбув за недемократичних, особливо тоталітарних, політичних режимів. За тоталітаризму централізація влади, утиск прав і свобод громадян, свавілля й волюнтаризм правлячої верхівки набувають крайніх форм. Деякі риси етатизму зберіг і в демократичному суспільстві, але тут він охоплює, головним чином, сферу економіки і контролюється політичними інститутами громадянського суспільства.

Створення правової держави допускає деетатизацію соціального життя, звільнення його від дріб'язкової регламентації, втручання державних органів у рішення тих питань, з якими можуть впоратися різноманітні суспільні формування. У правовій науці за тривалий період утвердилося становище про безумовний примат держави над правом, що розглядалося лише як простий інструмент державної влади. Прагнення держави активно втручатися в економічні, соціальні та інформаційні процеси в Україні, з допомогою податків, інвестицій, кредитів та іншої політики стимулювання виробництва, усунення диспропорції в народному господарстві. Дедалі важливіше місце в діяльності держави займає розробка стратегії планування суспільного розвитку. Формування правової держави вимагає послідовного здійснення верховенства закону в усіх сферах суспільного життя. Верховенство закону включає характеристику таких його властивостей: визнання, що саме закон покликаний регулювати статус, права, свободу та обов'язки громадян. І громадяни повинні знати і поважати закон як основу свого буття в суспільстві.