Управління – необхідний елемент суч політ технологій: принципи і умови успіху

Управління — це вид суспільної діяльності, яка передбачає систему скоординованих дій суб'єкта на об'єкт для виконання певних організаційних завдань. Суб'єктами управління є керівники вищої, середньої та нижчої ланок, елітні групи й організації, а об'єктами управління — окремі особи, групи, організації, інститути, процеси.

       Управління поширюється на всі сучасні види людської діяльності, і залежно від того, в якій системі суспільства воно застосовується, виділяють такі його види: політичне, економічне, правове і культурно-гуманітарне. Політичне управління здійснюється у політичній системі й охоплює всі сфери суспільного життя. Політичне управління — це вид суспільного управління, Що здійснюється органами, які вибрані народом або організацією і приймають політичні рішення в сфері реалізації стратегічних суспільних завдань, функціонування і розвитку політичних, правових соціально-економічних та культурних інститутів. Політичне управління здійснюється на рівні державних органів, регіональних структур влади та органів місцевого самоврядування, партій, груп тиску, політичних лідерів, засобів масової інформації тощо.Наступним аспектом вивчення державного управління є його функції. Під функціями державного управління треба розуміти основні завдання, які виконують державні органи, їхні структурні підрозділи та посадові особи в процесі здійснення керівництва державою й суспільством. Стосовно функцій - різні погляди. За основу можна взяти класифікацію функцій, що використовується у книзі Глена Райта "Державне управління". Згідно з цією класифікацією виділяють такі функції: планування, організацію, комплектацію кадрами, мотивацію та контроль. Крім цього, виділяють ще одну самостійну функцію — ухвалення рішень. Однак ця функція пронизує всі названі функції, оскільки, щоб реалізувати будь-які управлінські завдання, треба ухвалити рішення.Функція державного планування передбачає визначення: а) об'єкта стану в певній конкретній суспільній ситуації (де ми перебуваємо?); б) векторів і цілей майбутнього розвитку; в) правових, організаційних, ресурсних засобів, їх координацію при виконанні запланованих цілей.

Федеральний устрій держави

Федеративна держава - це складна союзна держава, територія якої не є єдиною з точки зору організації влади. В даний час 25 країн світу є федераціями. Більшість федерацій - це великі держави. Це Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Канада, Австралійський Союз, Індійська Республіка. Разом з тим, це можуть бути і дуже маленькі країни, наприклад, Федеративні Штати Мікронезії, Сент-Кітс і Невіс. В Європі існує 6 федерацій: Австрія, Росія, ФРН, Швейцарія, Бельгія, Федерація Боснії і Герцеговини.

Для федеративної держави характерні наступні ознаки:1) територія держави не є єдиною - вона складається з територій суб'єктів федерації, управління у рамках яких не є однаковим і може мати суттєві відмінності;2) в державі існує два види конституцій: Конституція федерації і конституції суб'єктів федерації;3) в державі існує два види правових систем: правова система федерації і правові системи суб'єктів федерації;4) в державі існує два види органів державної влади: органи державної влади федерації та органи державної влади суб'єктів федерації;

Основні ознаки федерації (США, Росія, Австрія, Швейцарія, ФРН, Канада, Мексика).

-наявність єдиної території, яка у політико-адміністративному відношенні не є одне ціле, а складається із територій - суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний поділ;

-наявність загальної конституції федерації і конституцій "і суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації установчою владою;

-наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації в межах установленої для них компетенції правом видання законодавчих актів, які діють лише на території суб'єкта федерації і мають відповідати союзному законодавству;-наявність федерального двопалатного парламенту і парламентів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;-наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єктів; у ряді федерацій допускається подвійне громадянство (ФРН, Австрія);-можливість суб'єктів федерації мати власну правову і судову системи (США);-наявність загально федеральної податкової і грошової системи;-суб'єкти федерації не мають суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права, проте в договірних міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожний із її суб'єктів.У типовій федерації оборонна і зовнішня політика належить федеральному уряду, освіта - регіонам, а право оподатковування поділене між обома. Тому і федерація, і її суб'єкти можуть мати право видавати закони з аналогічних питань.

Форми, інститути і тенденції розвитку демократії. Р. Даль про розвиток демократії.Залежно від форм участі народу у здійсн влади виділ пряму і представницьку демократію.У прямій демократії між волею народу і її втіленням у рішення немає опосеред ланок: народ сам бере участь в обговоренні і прийнятті рішень. Референдум, який інколи називається плебісцитом (що в дослідному перекладі - народне рішення), є прямим голосуванням народу з найважливіших державних питань.

Ініціатива - це процедура, засобом якої громадяни пропонують обговорити яке-небудь питання, безпосередньо на референдумі, або законодавчими органами. реалізується через збір певної кількості підписів громадян на підтримку проведення референдуму.інших форм демок участі, які дозволяють громадянам впливати на владу, демонстрації, мітинги, звернення до владних структур всіх рівнів і до ЗМІ.Представницька демократія.Воля народу виражається не прямо, а через інститут посередників(делегованою демокр). Депутати, політичні лідери, отримавши "мандат довір'я" від народу через процедуру голосування, повинні втілити цю волю в законах і рішеннях, які приймаються. Інститути демократії — це легітимні і легальні елементи політичної системи суспільства, які безпосередньо створюють демократ режим у державі через втілення в них принципів демократії.Передум легітимності інституту демократії є його організаційне оформлення і визнання громадськістю; передумовою легальності — його юрид оформлення, узаконення.Р. Даль відзначає, що поява в сер – напр ХХ ст. цілої низки теорій демократії (ціннісної,раціонально-утилітарної, інституціональної, економічної, модернізаційної та ін.) призвела до розмивання змісту самого поняття «демократія», під яким стали розуміти і форму політичної організації суспільства, засновану на визнанні народу основним джерелом влади, і певний філософський, світоглядний ідеал людського буття, і форму політичної участі, і моделі діяльності різних суспільних інститутів, і багато чого іншого. Тому для характеристики демократії саме як форми політичного режиму америк політолог Р. Даль запропонував новий термін – «поліархія».Виділив низку умов, що є необхідними для існування суч пол демократії :1)     Контроль за рішеннями уряду конституція поклад на офіц осіб, які обираються народом.2)     Дані офіційні особи період обир шляхом чесних виборів, що виключ будь-який примус.3)     Практично все доросле населення має право обир офіц осіб.4)     Практично все доросле населення має право претен-дувати на виборні посади.