Сутність риси і суб'єкти міжнар відносин

міжнародні відносини — це система стосунків, що виникає та існує завдяки процесові взаємодій між державами, а також іншими учасниками. Поняття "міжнародні відносини" ввів у науковий обіг англійський філософ та юрист Дж. Бентам, який у 1789 р. вперше застосував його у трактаті "Вступ до принципів моральності і законотворення". За його допомогою він окреслював стосунки, що існуються між монархами та громадянами різних держав. Відтоді наукові уявлення про сутність міжнародних відносин постійно розширювались, включаючи у них щораз нові сфери суспільної діяльності. міжнародні відносини є об'єктивним суспільним явищем, дефініювання якого полягає у виокремленні його специфічних рис. Визначення, сформульовані у сучасній теорії, переважно побудовані на інтерпретації міжнародних відносин як явища, яке визначається поліцентризмом .

Суб’єктами міжнародних відносин виступають держави, групи держав і союзи, урядові і неурядові організації.Держава є єдиним загальнонаціональним інститутом, що має легітимні повноваження брати участь у відносинах з іншими державами (підписувати угоди, оголошувати війни, вирішувати завдання, пов’язані із забезпеченням суверенітету, безпеки, територіальної цілісності). В літературі звертається увага на характерні ознаки, що визначають сучасні міжнародні відносини. До них відносяться:1) міжнародні політичні відносини мають зв’язок з міжнародними економічними відносинами. Інтеграційні і дезінтеграційні процеси, що відбуваються в системі економічних відносин, знаходять пряме чи опосередковане відображення в системі міжнародних політичних відносин. У свою чергу стабільність чи нестабільність політичних відносин безпосередньо впливає на стабільність чи нестабільність міжнародних економічних відносин. Так, в період „холодної війни” міжнародні політичні і економічні відносини були деформовані, носили мілітаризований характер. За даними Стокгольмського міжнародного інституту миру, в середині 1980-х рр. більше половини технічної інтелігенції планети працювали над створенням засобів руйнування;2) на сьогодні міжнародні політичні відносини мають тенденцію до глобалізації, що потребує нового механізму для їх регулювання, перебудови діяльності існуючих міжнародних організацій і створення нових;

3) Міжнародні політичні відносини мають суттєвий вплив на формування світового порядку.

Сутність, тенденції та стадії соц.-політ еволюції людства

Витоками політичної думки можна вважати міфи й легенди народів стародавнього світу — єгиптян, індусів, китайців, вавілонян, персів, греків, римлян та ін. За міфологічними уявленнями, земні порядки становлять невід'ємну частину світових, що мають божественне походження. У них відповідно й висвітлюється земне життя людей, суспільний і державний устрій, їхні стосунки між собою і богами, їхні права й обов'язки. Тому божественне першоджерело тогочасних соціально-політичних і правових порядків — основна ідея й тема стародавніх міфів. Так, один із них, китайський, твердить про божественне походження і характер земної влади найпершого верховного правителя Піднебесної (імператора Китаю), який є єдиною точкою зв'язку з вищими, небесними, силами. Інші посадові особи — лише виконавці особистої влади правителя.

У Єгипті, Вавилоні, Індії трапляється дещо інша версія міфу, за якою боги - першопричина влади правителя — самі продовжують залишатися вершителями земних справ і людських доль. Отже, все, що відбувалося в житті, включаючи і сферу політики, спочатку сприймалося людьми як результат впливу божественної волі або хаос випадковостей.

Згідно з релігійно-міфологічними уявленнями стародавніх євреїв, їхній єдиний, істинний бог установив особливі договірні відносини з усім єврейським народом, він є його славою і царем, тобто верховним законодавцем, правителем і суддею.

На різних етапах розвитку людства політичні погляди ще не виступали відносно самостійними сферами знань, а були складниками загальної картини світу й тому зазнавали впливу міфологічних і релігійних уявлень. Не випадково у стародавній Індії, скажімо, правові збірники відображають ідеологію брахманізму, а в стародавньому Китаї велику роль у формуванні політико-правової думки відігравали вчення Конфуція, Лао-Цзи та інших філософів.

У філософії Конфуція одна з головних проблем діяльності володаря й адміністрації полягає в забезпеченні блага народу, а соціальний порядок можливий тоді, коли кожен знає свої права та обов'язки й виконує їх. Цим досягається міцність і стабільність суспільства. Своє право на керівництво державні правителі, на думку Конфуція, повинні доводити знаннями, своїми здібностями й мудрістю.