Сутність і рівні політичної ідеології

ПОЛ ІДЕОЛОГІЯ – система концептуально оформлених політ, правових, релігійних, філософських уявлень, поглядів та ідей на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.ОСОБЛИВ ПОЛ ІДЕОЛОГІЇ – створ діяльність теоретиків, політичних діячів, учених, які представляють інтереси того чи іншого класу або соц групи. Поживним ґрунтом для її формув є інтереси, уявлення про суспільно-політичне життя різних соціальних спільнот, хоча вони безпосередньо участі у процесі її формування не беруть. три рівня: теоретико-концептуальний, програмно-директивний і поведінковий.Теоретико-концептуальний. На цьому рівні форм основні положення політичної теорії, обгрунтов певні цінності та ідеали, які лежать в основі пропонованого типу суспільного устрою. І оскільки всяка ідеологічна система прагне до внутр несуперечності, творці ідеологічної конструкції проводять велику роботу з відбору та узагальнення ідейного матеріалу, усунення протиріч між різними його аспектами і прагнуть представити їх як систему однорідних ідей, тобто струнку, несуперечливу, внутрішньо узгоджену систему.Програмно-директивний: соціально-філософські принципи і ідеали переводяться в конкретні політичні програми, гасла та вимоги політичних еліт, політичних партій, формуючи, таким чином, стратегію і тактику політичної боротьби за відношенню до солідарним або ворожим класам та соціальним групам.Через політ програми і директиви здійсн соціальна регуляція поведінки класів і соціальних груп. Безпосереднім носієм цих програм і установок є пол еліта.без специф організацій, об'єднуючих класи та соціальні групи і направляючих їх зусилля, така регуляція була б неможлива. Тому джерелом програм і директив виступають політичні партії, а також держави в особі держ апарату.Поведінковий. Впровадж в сусп свідомість певних ідеоло установок у вигляді програм, гасел і вимог призводить до певного типу політичної поведінки. Сильна сторона ідеоло систем, з точки зору К.Мангейма,склад у тому, що вони здатні згурт людей і акумулювати їх енергію, направляти її на певні форми дії. Сила тієї чи іншої ідеоло системи визнач ступенем освоєння громадянами її цілей і принципів, мірою їх втілення в практичних справах і вчинках широких верств населення.

Сутність і ознаки політ влади та констит норми її регулювання. Типи легітимності

Політична влада є однією із складових гілок влади. Пол. вл це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових і політичних норм. Основою політичної влади є політична нерівність, а також нерівність політичних статусів. Право приймати відповідальне політичне рішення людина отримує якраз завдяки особистому статусу в ієрархічній структурі суспільства, коли стає членом уряду, депутатом парламенту, лідером партії тощо. Найважливішою ознакою виникнення держави є наявність окремої групи осіб, у руках яких зосереджена влада, тобто професійно зайнятих управлінням суспільства та використовуючих для цього соціальний апарат насильства (армію, поліцію, в'язниці тощо). пол влада – це публічне і монопольне право реалізовувати волю, силу, панування у соціальному житті, тобто право призначених інститутів і закладів приймати рішення, обов'язкові для всіх громадян, спираючись на специфічні засоби та апарат влади. Вона повинна:1) забезпечити законні права громадян, їх конституційні свободи;2) утверджувати право як стрижень суспільних відносин; 3) виконувати функції розвитку держави (господарські, культурні, соціальні та ін.). норми права – це встановлені або санкціоновані державою з метою регулювання суспільних відносин загальнообов'язкові правила поведінки. Дотримання й виконання норм права забезпечується шляхом як переконання, так і державного примусу. Держава не тільки встановлює норми права, а й виступає найважливішим гарантом їх виконання.

Форми політичної влади розрізняються і за критерієм головного суб'єкта управління. До них належать:- монархія, єдиновладне (абсолютне чи з конституційним обмеженням) спадкоємне правління однієї особи (монарха); - тиранія – одноосібне деспотичне правління внаслідок насильницького захоплення влади;аристократія – влада кращих, знатної привілейованої групи;олігархія – влада небагатьох багатих;- тимократія – особлива форма олігархів, за якою державна влада належить привілейованій особистості, яка володіє високим майновим цензом, часто – військовою силою;- теократія – влада церкви;- демократія – влада народу на основі закону та забезпечення прав і свобод громадян.У політології та правовій науці влада, що приймається масами та спирається на їх добровільну згоду підкорятися її велінням, а не нав'яз, назив легітимною.Поняття «легітимність» було введене соціологом Максом Вебером. Воно означало такий порядок, який був значущим для індивідів та якому вони підкорялися як раціонально визнаній цінності. Вебер розробив концепцію про три типи легітимності влади, що відображає особливості мотивів підкорення або відторгнення індивідами певних типів соц порядку у формі норм, правил, звичаїв, законів. Проблема легітимності політичної влади для юристів, управлінців має особливе значення, тому що вона пов'язана не тільки з нормами права, але і справедливою системою моральних норм.

Сутність і соц.-політ пріор люд життя.

Набуття Україною державної правосуб'єктності у повному обсязі, нова для нашої суспільної свідомості та практики ситуація ринкових відносин, плюралізм політичних сил, їх гостра конфронтація, поступовий перехід до демократичного типу соціального устрою, випрацьовування нової пара­дигми відносин держави і громадян, владних структур та інституцій грома­дянського суспільства, сучасний контекст формування міждержавних, міжетнічних та інтеркультурних зв'язків загострюють потребу формування політичної культури громадян, адекватної існуючій ситуації, її завданням.

Серед різноманітних суб'єктів сучасного політичного процесу — дер­жава, партія, народ, етнос, організація, громадсько-політичні рухи тощо — найголовніша дійова особа — людина, індивід. «Політична людина» (homo-politicus) — основний учасник, автор і водночас виконавець соціального дійства на ім'я «політика».

Політичне життя — напрочуд складне соціальне утворення, це справж­ній політичний світ. Збага­чення тезаурусу новітньої політичної філософії та політичної теорії понят­тям «політичний світ» у філософськи значимому сенсі здійснила Ганна Арендт. «Світовість» як загальна характеристика політики («властивість бути світом особливого роду») — надає універсальної визначеності всім тим подіям та процесам, що відбуваються в обширах цього специфічного прояву людського буття.

Специфіка політичного життя, його нормативні вимоги — складова загальної культури сучасної людини. Тільки на цій основі вона здатна виважено будувати свої стосунки з державою, поєднуючи в собі якості свідомого громадянина, члена соціуму з принципами власної автономії, індивідуальної свободи.