Конституція і конституціоналізм. Конституц України

Конституція - основний державний документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на Конституцію.  Конституціоналізм вважається у своїй основі нормативним явищем і нормативною концепцією. Але все ж його опосередковують далеко не всі Конституції, адже конституціоналізм за своїм змістом є нормативною основою демократичного розвитку суспільства. В історії політико-правової думки дослідники виділяють академічну (євроконтинентальну) традицію, яка розглядає конституціоналізм як політико-філософський принцип, і прагматичну (англо-американську),яка трактує конституціоналізм як засіб забезпечення індивідуальної свободи. Спільним для обох традицій є пошук оптимальної моделі взаємовідносин особи і влади, держави і суспільства. Згадані традиції є моделями так званого класичного конституціоналізму, який проголошує і на практиці утверджує концепції природних і невід'ємних прав індивіда, рівності громадян перед законом, недоторканності особи, верховенства законів, суспільного договору, розподілу влад, народного представництва, відповідальності влади перед народом тощо.

Конституції можна класифікувати:

1) За формою (структурою):Писані іНеписані

2) За терміном дії конституції:Постійні і Тимчасові

3) За порядком зміни, внесення поправок і доповнень:Жорсткі і Гнучкі

4) За способом прийняття:Открайовані (даровані монархом, тобто розроблені без участі представницького органу. І Народні

5)За формою правління, яка закріплюється в конституції:Монархічні і Республіканські

6) Залежно від державно-політичного режиму:Демократичні , Авторитарні,і Тоталітарні

7) За формою державного устрою, що встановлюється конституціями:Федеративні і Унітарні

Для конституцій характерні такі основні функції.

Установча функція, яка виражається у визнанні та юридичному оформленні найважливіших соціально-економічних та політичних інститутів та відносин. Вона встановлює основоположні правові приписи, які є визначальним для інших галузей права.  Політична функція, яка означає, що конституція є інструментом здійснення загально соціальних перетворень, визначає завдання та стратегічні цілі державної політики у різних сферах суспільного життя, зокрема політичну багатоманітність, багатопартійність, надаючи різним політичним силам рівні можливості у завоюванні влади. Юридична функція пов’язана з тим, що Конституція як Основний Закон є насамперед юридичним документом найвищої сили, покликаним впорядкувати і регулювати найважливіші суспільні відносини. Обмежувальна функція є однією із ключових і полягає в тому, що конституції обмежують державну-владну активність, її необґрунтоване втручання в особисте життя людини та статутну діяльність інститутів громадського суспільства, стримують узурпацію та монополізацію державної влади. Конституції властива правозахисна функція. Вона є головною зовнішньою формою закріплення прав і свобод людини і громадянина всередині національної правової системи, ставить права людини над законодавчою та виконавчою владою, визначає механізми їх реалізації та гарантії захисту. Зовнішньополіт функція знаходить свій вияв у тому, що інші держави й народи за змістом Конституції можуть робити висновки про систему цінностей суспільства, рівень демократизму держави. Конституція своєрідний «паспорт» держави, її конституційного устрою.

Нац-держ устрій суспільства: принципи і тенденції трансформації

Становлення державності рідко відбувається без урахування особливостей національних суверенітетів різних народностей, які проживають на території країни. Такий спосіб організації може відбуватися і в унітарній, і в федеративній державі. При цьому найбільш близькою до національно-державного устрою є саме федеративна форма організації, так як вона з більшою ймовірністю передбачає наявність безлічі націй в межах однієї країни. Тобто для розуміння, що таке національно державний устрій, слід орієнтуватися на багатонаціональність спільноти. Як правило, так називають систему держав, в яких проживають громадяни, що представляють різні національності.