Коеволюція соц держави і громад суспільств

концепція коеволюції - узгоджений розвиток біосфери і людського суспільства. З терміном-концептом "коеволюція" пов'язане близьке за змістом поняття "коекзистенція" - солідарне і відповідальне співіснування людей, їх узгоджені розумні дії, в т. ч. екологічні. Його запровадив італійський філософ Ніколо Аббаньяно (1901-1977).

в сучасних умовах в теорії і на практиці значно актуалізувались проблеми соціальної держави і громадянського суспільства, та їх взаємодії.зумовлено тим, що стан суспільства, який визначається цими категоріями, набув сьогодні конкретного предметно-практичного змісту, який відображає прогресивні досягнення попередніх цивілізацій. Історично ідеї соціальної держави і громадянського суспільства виникли як соціально-політичні І філософські концепції. В наш час вони стали одними з головних проблем політичної науки не лише Європи, а й інших країн світу.

Необхідність глибше досліджувати головні властивості і реальні координати коеволюції держави та громадянського суспільства пояснюється об'єктивними потребами. Тому все більш актуальними завданнями політичної науки є обґрунтування шляхів і факторів взаємодії політичної системи суспільства, перш за все держави з громадянським суспільством, як системою соціального регулювання влади та розробки інноваційної моделі регулятивного впливу інститутів громадянського суспільства на державну владу. В Україні взаємодія держави і громадянського суспільства нині детермінується конкретними завданнями в економічній, соціальній та духовній сферах, які спричинюють відповідні зміни у суспільно- політичному середовищі. Так, в економічній сфері виникають і розвиваються приватні та орендні колек- тиви, підприємства-кооперативи, різні асоціації, корпорації. У соціальній – громадські організації, гро- мадська думка, оновлення методів вирішення соціальних конфліктів цивілізованим шляхом. У духовній – відбувається вільне висловлення думок, зростає самостійність творчих та наукових об'єднань. Тому громадянське суспільство дедалі більше постає як сфера самовиявлення вільних індивідів і добровільно сформованих організацій та асоціацій громадян, яка захищена законами від прямого втручання та дові- льної регламентації їхньої діяльності з боку органів держави. Але водночас варто зауважити про непри- пустимість домінування суспільства над державою, дотримання оптимальних можливостей і меж управління державою з боку суспільства аби не допустити хаосу в життєдіяльності людей.

Концепції політики в німецькій клас філософії

Політичні погляди родоначальника німецької класичної філософії /. Канта викладені у працях "До вічного миру", "Метафізика звичаїв". Він є одним із перших творців концепції правової держави. Держава, за І. Кантом, базувалася на принципі поділу влади на верховну, виконавчу та судову.

"Верховною" він називає владу, яка продукує закони і належить

"колективній волі народу". Виконавча влада, за І. Кантом, має підпорядковуватися законодавчій. Основними видами політичного устрою, історичних видів влади були: автократія, аристократія та демократія. Кант надавав перевагу першому виду. Його ідеалом є конституційна

монархія. На думку І. Канта, благо і призначення держави полягає у

досконалому праві, у найбільшій відповідності устрою та режиму влади

принципам права. Народ не має нрава на повстання, а лише на пасивний опір.Німецький філософ і громадський діяч Й. Фіхте підтримував концепцію природного нрава та суспільного договору. Він виступав проти деспотизму монархів, і вважав, що лише загальна воля народу є ядром законодавства і визначає межі впливу держави. Його політичні погляди викладені у працях"Промови до німецької нації", "Основи природного права відповідно до принципів науковчення", "Вимоги до правителів Європи повернути назад свободу думки, яку вони досі пригноблювали" та ін. Державу Й. Фіхте

розглядає як тимчасовий інститут, який є умовою та засобом забезпечення безпеки, організації виробництва, науки, освіти та виховання людей. Держава є злом і її має замінити моральність. Після зникнення держави, на думку Й. Фіхте, встановлюється природний стан людини, який відповідатиме її справжній природі та призначенню.

Політичні погляди німецького філософа Г. Гегеля викладені у працях "Енциклопедія філософських наук", "Історія філософії", "Філософія права", "Філософія історії". У молоді роки Г. Гегель вважав, що "не існує ідеї держави, бо держава с щось механічне...", виступав за необхідність подолання засилля держави, а у зрілому віці мислитель вже схвалював ідею держави. В основі права, на його думку, лежить свобода

окремої людини.Г. Гегель був прибічником спадкової монархи, яка обмежена законами, що дозволяє запобігти деспотизмові. Він с одним із родоначальників ідеї

громадянського суспільства, яке характеризується системою потреб,

правосуддям, поліцією, корпораціями, а також опирається на приватну

власність І загальну рівність людей.