Грушевський (теорія нац самовизнач)

Провідна роль в розвитку укр. політ. думки належ М.С.Грушевському (1866-1934), видатному вченому-історику, політологу, публіцисту і політичному діячу. Проголошував ідею пріоритетів інтересів народу, суспільства над інтересами держави. Досліджуючи історію України вчений дійшов висновку, що основа укр. народу – селяни, а головна його мета – земля і воля. Проте Грушевський стояв на засадах федерації, розглядаючи її не як втрату волі, а як шлях до нових можливостей розвитку. Багато своїх праць Грушевський присвятив громадсько-політичній тематиці, охопивши майже всі сторони української політики, суспільного життя й культурного розвитку. Витоки своїх політичних поглядів сам М.Грушевський визначав у праці «Українська партія соціалістів-революціонерів та її завдання». У цій праці розкрив сутність народницького світогляду вченого — ідея пріоритетів інтересів народу, суспільства над інтересами держави. Цю ідею він відстоював протягом усієї своєї наукової та громадської діяльності. Виходячи із пріоритету ідеї народності, Грушевський зверт до дослідження історії укр народу як окремої етнокультурної одиниці, чому він присвятив десятки років наполегливої праці. Саме дослідження історії українського на­роду привели вченого до обгрунтування історико-юридичних прав цього на­роду на самостійність і власну державність. Досліджуючи проблему, вчений дійшов висновку, що селянство є осно­вою укр нації і самим історичним процесом воно навчено дивитися на себе як на єдиного справжнього представника нації, охоронця її традицій та ідеології, що воно є сильним, активним і національне відмінним від селянства Московщини, що Україна взагалі є країна землеробська, мужицька, з мужицькою культурою.

Джерела, види і типи політичної влади

Політична влада - право, здатність або можливість розпорядж ким/чим-небудь, рішуче впливати на поведінку,діяльність або долю людей за допомогою певного роду засобів, авторитету, права, примусу, насильства. Поняття політичної влади ширше за поняття влади державної. Політична діяльність здійсн не тільки в межах держави, а й в інших складових частинах соціально-політичної системи: в межах партій, професійних спілок, громадських, міжнародних організацій і т.п. На суч етапі три види влади:

1. Влада типу противаги (ґрунт на індивідуалістсько-конкуренційних цінностях та існує в країнах, де такі цінності переважають (англомовних). Характерними ознаками цього виду владної організації є:

а) розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову;

б) побудова владних інституцій за принципом контролю та рівноваги;

в) наявність періодичних виборів;

д) прийняття рішень згідно з принципом більшості.

2. Колегіальна:

а) поділ влади без утворення опозиції;

б) колегіальність у прийнятті рішень;

в) децентралізація влади;

3. Унітарна ( недиференційована, диктатура, неподільна, інтегральна) влада, для якої характерні такі риси: а) концентрація влади в одних руках; б) відсутність легальної опозиції або противаги. Функціонує за принципом правління меншості та завжди має ідеологічне виправдання.Джерела: організація, знання та інформація, сила, багатство або капітал, становище у суспільстві, комунікації. М. Вебер джерелами влади вважав:

Насильство (фізична сила, зброя, організована група, особистісні характеристики, загроза застосування сили)

Авторитет (сімейні та соціальні зв'язки, харизма, експертні (спеціальні) знання, віра)

Право (положення та повноваження, контроль над ресурсами, звичай і традиція)