3. Типи держав в залежності від обсягів виконуваних ними функцій. Пріоритети фіскальної політики держав різних типів

Держава має виконувати ключові функції, які не можуть бути перекладені на інших суб′єктів економіки.

Функції держави можна розділити на такі принципово відмінні складові:

• базові функції – забезпечення надання чистих суспільних благ;

• публічні послуги – участь в наданні змішаних суспільних благ;

• соціальні трансферти за рахунок коштів централізованих загальнодержавних фондів;

• регуляторна функція із забезпечення стабільності фінансової системи країни.

Для виконання цих функцій держава вилучає частку ВВП у вигляді податків.

Залежно від наведеної класифікації функцій можна виділити три типи держави:

1. Ліберальна держава, за якою закріплені лише базові функції із забезпечення суверенітету та верховенства права. Відповідно до ліберальної концепції держави, як виробника публічних благ (public goods state) держава повинна забезпечувати виробництво лише тих суспільних благ, які інші сектори не можуть виробити самостійно. Йдеться про управління державою, та забезпечення її основних функцій. Основним положенням лібералізму є те, що чим більша частка ВВП перерозподіляється через бюджет широкого уряду, тим менша його частка залишається як винагорода найманим працівникам і підприємства, що зменшує економічні стимули і негативно впливає на економічну активність. Лібералізм базується на принципі пріоритету суспільства над державою і розглядає останню лише як технічний інструмент реалізації інтересів суспільства.

Невід′ємною частиною ліберальної концепції держави є функція із забезпечення макроекономічної та регуляторної стабільності, неприпустимість різких змін регуляторних та податкових правил.

Ліберальна фінансова політика полягає у забезпеченні такої стабільності та обмеженні державних витрат фінансуванням лише базових функцій держави ( безпека, оборона, соціальний захист, базова медицина та освіта). Характерною ознакою ліберальної фін. політики є низький рівень одержавлення економіки (відношення видатків бюджету до ВВП).

2. Змішана модель держави, яка крім виконання базових функцій надає ще суспільні послуги (змішані суспільні блага). У другій половині ХХст. з′являється теорія суспільного добробуту, з′являється поняття «держава загального добробуту (благоденства). Характерними ознаками такої держави є великі масштаби перерозподільчих процесів, коли значна частина ВНП акумулюється в бюджеті, головним чином, за допомогою прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб і спрямовується на фінансування найважливіших суспільних потреб, з домінуванням тих, які мають соціальне спрямування. Було обґрунтовано, що зростання частки видатків на фінансування соціальних послуг у видатках бюджету справляє позитивний вплив на економічне зростання, оскільки в секторі суспільних послуг створюється додана вартість, яка прямо збільшує обсяги номінального ВВП. Але ця теза діє за умови недопущення зловживань, інакше вартість таких послуг виявляється завищеною.

Позитивний вплив фінансування соціальних послуг на економічне зростання підтверджено численними емпіричними дослідженнями. Особливо це стосується видатків бюджетів на охорону здоров′я та освіту. Взагалі, на сьогодні дослідження ефективності державних соціальних послуг зосереджено в рамках дослідницької програми «людський капітал», інвестиціями у який , зокрема, вважаються видатки на освіту.

В ході економічних досліджень було з′ясовано, що розмір видатків на фінансування соціальних послуг має складати 20-25% ВВП.

3. Соціально-орієнтована держава – яка крім базових функцій та надання суспільних послуг бере на себе зобов′язання із соціального та пенсійного забезпечення. Концепція соціально-орієнтованої економіки розвивається, переважно, в континентальній Європі після першої світової війни. Характерною ознакою такої держави є забезпечення достатньо високого рівня соціального захисту – безкоштовної освіти та медицини. Податкове навантаження на економіку значно вище, ніж для ліберальної моделі. Фіскальна політика соціально-орієнтованого типу націлена на виконання завдань із фінансування публічних благ і вирівнювання диспропорцій у рівні доходів