2.2 Розрахунок продуктивності праці

Продуктивність праці - це показник, який, з одного боку, характеризує ефективність використання персоналу підприємства, а, з іншого боку, показує здатність працівника випускати певну кількість продукції за одиницю часу. [1]

Методи вимірювання продуктивності праці:

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці базується на обліку роботи в натуральному вираженні (тоннах, метрах, м³) за одиницю часу – місяць, рік, зміну, годину.

Трудовий метод вимірювання продуктивності праці полягає в обчисленні витрат праці, затрачених на одиницю продукції. Показник, що обчислюється таким чином, характеризується трудомісткістю робіт і є оберненою величиною натурального показника.

Вартісний метод вимірювання продуктивності праці полягає в тому, що для розрахунків приймають весь обсяг товарної (валової) продукції підприємства, що виготовлена (реалізована) за одиницю часу.

Метод умовних одиниць застосовується для вимірювання продуктивності праці, коли випускається дек. видів продукції. Для цього методу використовуються умовно натуральні одиниці, що забезпечують зведення всієї різноманітності видів продукції до одного умовного, виходячи з певних властивостей продукції

Продуктивність праці для заданої дільниці можна визначити як:

,

де – чисельність працівників РТД, що зайняті в обслуговуванні пристроїв заданої дільниці, чол., приймається в розмірі 30% від ;

– узагальнена кількість керівного складу для дільниці, чол.;

– кількість технічного штату дистанції.

.

В даному випадку значення продуктивності праці більше одиниці. Причиною такого результату є те, що в розрахунковій роботі проводиться розрахунок лише штату ШНС, ШН, ШЦМ для даної дільниці, а також враховується чисельність працівників в РТД та 3 особи керівного складу.

Однак, для дистанції сигналізації та зв’язку характерною є наявність підрозділів організації обслуговування (відділ технічної документації, відділ

надійності, охорони праці, диспетчерський апарат, відділ кадрів, бухгалтерія та інший підсобно-допоміжний персонал), чисельність працівників у яких при розрахунку продуктивності праці в дистанції не враховано.

3 Вибір стратегії та методів то

Всі системи та елементи залізничної автоматики при експлуатації підлягають впливу різної природи явищ, процесів, подій, які можуть призвести до відмови або до критичного стану системи або елементів, при якому їх подальша експлуатація недопустима за умовами безпеки їхнього функціонування, або ж недоцільна по економічним критеріям. Наслідки впливу негативних факторів та самі фактори можливо усунути запровадивши технічне обслуговування систем та пристроїв залізничної автоматики.

Відомі основні стратегії ТО: відбудовна, планово-профілактична, з наробітку та за фактичним станом. Пристрої СЦБ як і пристрої зв’язку різні за принципом дії та функціональним складом, а отже, застосувати до них тільки одну з відомих базових стратегій ТО неможливо. Отже, виникає питання вибору та синтезу стратегій ТО з урахуванням всіх властивостей пристроїв наявних на заданій ділянці.

Вибір стратегії та методів ТО проводиться для електромагнітного нейтрального реле. Найбільш характерні відмови електромагнітних нейтральних реле і їх причини наведено в табл. 3.1.

Основна кількість відмов електромагнітних реле припадає на контактну систему. Контакти реле першого класу надійності повинні витримувати не менше 10⁷ замикань без струмового навантаження і не менше 1,5 × 10⁶ замикань при струмі 2 А і напрузі 24 В постійного струму, або при струмі 0,5 А і напрузі 220 В змінного струму.

Перехідний опір контактів повинен бути у фронтових контактів не більше 0,3 Ом при контактному натисканні не менше 0,294 Н, і у тилових контактів не більше 0,03 Ом при натисканні не менше 0,147 Н. Цей опір залежить, крім контактного натискання, від стану контактних поверхонь.

У процесі роботи реле контактне натискання знижується через зменшення спільного ходу контактів, а поверхня контактів не захищена від окиснення, ерозії, забруднення продуктами зносу контактів і пилу. Збільшення перехідного опору контактів на 10-15% зазвичай не позначається на стійкості роботи схем залізничної автоматики.

Таблиця 3.1 – Характерні відмови нейтральних електромагнітних реле

Відмови	Причини та види відмов	Число відмов, %
Обрив кола на контактах реле	Неправильне регулювання	26,8
	Зміщення якоря	5,5
	Чужорідні частинки під якорем	4,0
	Забруднення або ерозія контактів (окислення, бруд, пил, флюс, розчинники)	16,6
	Деформація контактних пружин, зварювання та оплавлення контактів	17,6
Тимчасовий обрив кола на контактах реле	Вібрація	2,6
	Нестабільний перехідний опір контактів	12,0
Відмови ізоляції в контактній системі	Пробій ізоляції:
	між контактами;	0,1
	між контактами та обмоткою чи корпусом.	1,7
	Зменшення опору ізоляції	0,8

Продовження таблиці 3.1

Відмови обмоток	Пробій ізоляції обмотки на корпус	1,5
	Обрив обмотки	5,2
	Повне або міжвиткове коротке замикання	5,6

Таблиця 3.2 – Характеристика відмов нейтральних електромагнітних реле

Ознака	Характеристика
Можливість резервування	Резервування можливе, але недоцільне
Переважний характер відмов	Поступові відмови
Можливість діагностики в процесі експлуатації	Діагностика можлива в РПЦ, МПЦ

Так як в системах РПЦ та МПЦ наявний АРМ-ШН, то відповідно можливо вести облік відмов, пошкоджень, циклів спрацювання, також можливий параметричний контроль в залежності від характеру відмови.

Виходячи з того, що більшість характерних відмов нейтральних електромагнітних реле складають поступові відмови, в більшості випадків резервування є недоцільним, та можлива система діагностики обрано стратегію по наробітку. При досягненні елементом передкритичного стану призначаються планово-відновлювальні роботи. В разі відмови призначаються аварійно-відновлювальні роботи.

Для прогнозування та параметричного контролю можливих поступових відмов наявних засобів контролю та діагностики недостатньо. Резервування неможливе, тому обрано планово-профілактичну стратегію.

Вибір найбільш раціонального методу ТО є одним з найважливіших завдань організації ТО, так як від правильності вибору методу ТО залежить надійність функціонування техніки і рівень продуктивності праці.

Першим етапом вибору методу ТО є визначення на підставі аналізу місцевих умов найоптимальнішої групи методів ТО: бригадно-централізованої (БЦ), бригадно-децентралізованої (БД), чи бригадно-околодкової (БО). Вплив місцевих факторів на організацію ТО наведено у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 – Вплив місцевих факторів на організацію ТО

Зміст фактору	Варіант прояву	Умовне позначення	Вплив фактору на вибір групи методів
			БЦ	БД	БО
Наявність кваліфікованого персоналу	Достатньо	+Ф1	Æ	+	Æ
Концентрація техніки по дільниці	Розосереджена	–Ф2	+	Æ	Æ
Концентрація місць проживання персоналу	Сконцентровані	–Ф3	+	+	–
Наявність транспортних засобів	Достатньо	+Ф4	+	Æ	+
Наявність розвинутої РТД	Є	+Ф5	+	Æ	+
Наявність зручних під’їздів до об’єктів	Є	+Ф6	+	Æ	+
Наявність систем технічної діагностики	Є	+Ф7	+	Æ	Æ
Складність техніки	Висока	+Ф8	+	+	–
Різноманітність техніки	Значна	+Ф9	–	+	–
Всього			7	4	3

За результатами формального визначення групи методів ТО встановлено, що на даній дільниці найкраще задовольняє місцевим умовам бригадно-централізований (БЦ) метод.

Другим етапом є конкретизація одного з варіантів БЦ/О або БЦ/С у межах обраних груп шляхом обчислення функцій ефективності. Для цього на підставі логічного аналізу критеріїв ефективності задаємо значення вагових коефіцієнтів а₁ – а₄ з урахуванням того, що їх сума дорівнює одиниці.

Надійність пристроїв являється найбільш суттєвим фактором, що впливає не тільки на ефективність роботи ШЧ, а також на ефективність роботи всієї дільниці. Недостатня надійність може призвести до значних економічних втрат, а також до людських жертв. На основі цього для критерію надійності пристроїв коефіцієнт а₁ приймає значення 0.4.

Для критерію продуктивності праці а₂ приймаємо значення 0,25 так, як продуктивність праці впливає на економічні показники роботи ШЧ, що в свою чергу впливають на конкурентоспроможність всієї залізниці.

Критерій умов праці а₃ дорівнює 0,1, так як необхідні санітарно-гігієнічні норми забезпечуються на рівні законодавства з охорони праці та

трудового договору. Також виходячи із специфіки пристроїв, що обслуговуються (як приколійні так і постові) на ряд факторів не можливо вплинути (погодні умови, вплив шуму, вібрації, електромагнітні впливи при роботі приладів). Можливо покращити умови відпочинку, виходячи з цього і обрано відповідне значення.

Економічний критерій а₄ дорівнює 0,25. Без відповідного матеріального забезпечення якісне обслуговування пристроїв не можливе. Також при повному забезпеченні заробітної плати, а також при забезпеченні преміювання працівників збільшується продуктивність праці та її якість виконання робіт.

На підставі аналізу порівняльних оцінок ефективності обираємо значення показників х₁ – х₁₅, користуючись десятибальною системою оцінювання.

Показник можливості раціонального використання кваліфікованих працівників х₁ дорівнює 10. Раціональне використання кваліфікованих кадрів значно підвищує рівень обслуговування, так як більш вузько спеціалізовані фахівці більш якісно виконують роботи. Цей фактор тісно пов'язаний з надійністю роботи пристроїв.

Швидкість відновлення пристроїв х₂ дорівнює 10, від цього критерію залежить сума штрафних балів ШЧ, що в свою чергу впливає на ефективність роботи ШЧ.

Показник передумов для підвищення кваліфікації х₃ дорівнює 8. Цей критерій являється актуальним тому, що на даний час спостерігається тенденція до заміни морально і технічно застарілих систем новими. Процес обслуговування цих систем значно відрізняється від існуючих, тому необхідно приділяти увагу підвищенню кваліфікації персоналу.

Показник особистої відповідальності виконавця – х₄. Чим відповідальніше працівник буде ставитись до виконання завдань, тим якіснішим буде ТО. Тому для цього показника приймаємо значення 9.

Показник можливості контролю виконавця х₅ дорівнює 6. На даний час не існує дієвих організаційних методів контролю обслуговуючого персоналу.

Індустріалізація ТО сприяє розвитку перспективних напрямків ТО. Показник передумов індустріалізації ТО х₆ дорівнює 9, він сприяє збільшенню продуктивності праці та ефективності роботи ШЧ.

Показник зниження загальної трудомісткості ТО х₇ дорівнює 8, при зниженні трудомісткості стає можливим зменшення штату, зменшуються затрати на ФОП.

Показник можливості суміщення професій х₈ дорівнює 5. Виконання кожним працівником чітко виділеного переліку робіт сприяє підвищенню його кваліфікації в цій області і покращенню якості виконання робіт. Тому суміщення професій слід передбачати лише у випадках неінтелектуальних робіт.

Показник можливості концентрації місць проживання персоналу на крупних станціях х₉ дорівнює 5. Концентрація місць проживання на крупних станціях не має суттєвого впливу.

Показник покращення режиму праці та відпочинку х₁₀ приймається рівним 6. Значно покращити умови праці складно, так як велика кількість пристроїв, які доводиться обслуговувати знаходяться на полі, і обслуговування здійснюється при різних погодних умовах. Тому можливе тільки покращення режиму відпочинку.

Показник передумов для комплексної механізації х₁₁ дорівнює 8. Механізація робіт призводить до підвищення продуктивності праці, покращення якості робіт, а, отже, і до підвищення надійності експлуатації техніки.

Загальний фонд заробітної плати показник х₁₂ приймається рівним 10. Преміювання стимулює працівників якісно виконувати свої функціональні обов'язки, також цей показник впливає на продуктивність праці, тобто ефективність роботи ШЧ.

Показник вартості засобів праці х₁₃ дорівнює 10. Для якісного ТО необхідно забезпечувати і постійно оновлювати засоби праці. Цей показник також значно впливає на якість обслуговування.

Показник транспортних витрат х₁₄ дорівнює 8. Транспортні витрати для даної дільниці мають суттєве значення, оскільки згідно з місцевими умовами на дільниці наявні зручні під’їзди до об’єктів і достатня кількість транспортних засобів. Тому передбачається відповідний показник витрат на їх утримання.

Показник загальних приведених витрат на ТО х₁₅ дорівнює 10. Своєчасні заміна обладнання, ремонт та обслуговування підвищують безвідмовність та функціональну безпеку руху поїздів.

Критерії вибору методів ТО та порівняльні оцінки ефективності варіантів наведені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 – Критерії вибору методів ТО та порівняльні оцінки ефективності

Критерій	Умовне позначення	Показник порівняльної оцінки	Умовне позначення	Імовірнісна оцінка для варіантів методів ТО
				БЦ/О	БЦ/С
Надійність пристроїв	а1 = 0,4	Можливість раціонального використання кваліфікованих працівників	x1 = 10	1,0	0,9
		Швидкість відновлення пристроїв	х2 = 10	0,7	0,6
		Передумови для підвищення кваліфікації	х3 = 8	1,0	0,9
		Особиста відповідальність виконавця	х4 = 9	0,8	0,9
Продуктив-ність праці	а2 = 0,25	Передумови для індустріалізації ТО	х6 = 9	0,9	1,0
		Зниження загальної трудомісткості ТО	х7 = 8	0,8	0,9
		Можливість суміщення професій	х8 = 5	1,0	0,9
Умови праці	а3 = 0,1	Можливість концентрації місць проживання персоналу на крупних станціях	х9 = 5	0,9	0,9
		Покращення режиму праці та відпочинку	х10 = 6	0,9	1,0
		Передумови для комплексної механізації	х11 = 8	1,0	0,9

Продовження таблиці 3.4

Економіч-ний	а4 = 0,25	Загальний фонд заробітної плати	х12 =10	0,9	0,8
		Вартість засобів праці	х13 =10	0,6	0,7
		Транспортні витрати	х14 = 8	0,5	0,5
		Загальні приведені витрати на ТО	х15 = 10	0,4	0,4

Величина функції ефективності ТО визначається за формулою:

,

де i – номер критерію вибору (а₁…а₄);

j – номер показника порівняльної оцінки (х₁…х₁₅).

Розрахунок значення функції ефективності для методу БЦ/О:

Е_БЦО = 0,4·(10·1,0 + 10·0,7 + 8·1,0 + 9·0,8) + 0,25·(9·0,9 + 8·0,8 + 5·1,0) + 0,1·(5·0,9 + 6·0,9 + 8·1,0) + 0,25·(10·0,9 + 10·0,6 + 8·0,5 + 10·0,4) = 12,88 + 3,34 + 2,88 + 3,12 = 22,22.

Розрахунок значення функції ефективності для методу БЦ/С:

Е_БЦС = 0,4·(10·0,9 + 10·0,6 + 8·0,9 + 9·0,9 ) + 0,25·(9·1,0 + 8·0,9 + 5·0,9) + 0,1·(5·0,9 + 6·1,0 + 8·0,9) + 0,25·(10·0,8 + 10·0,7 + 8·0,5 + 10·0,4) = 12,12 + 3.36 + 2,92 + 3.09 = 21,49.

З розрахунків видно, що Е_БЦО більше Е_БЦС. Отже, оптимальним методом технічного обслуговування для даної дільниці являється бригадно-централізований об’єднаний метод.