1.Особливості відмінювання іменників. Кличний відмінок
На вибір відмінкового закінчення впливає значення слова, рід, на який звук закінчується основа слова. За ознакою роду й характером основи слова всі іменники поділяються на чотири відміни.
I відміна: іменники переважно жіночого й деякі іменники чоловічого роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: Ілля, вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; голова, сирота, убивця.
II відміна:
а) іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням -о в називному відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;
б) іменники середнього роду з закінченнями -о, -е,-я (крім іменників із суфіксами -ат, -ят, -ен при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники із суфіксами згрубілості -ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько (від свекруха).
III відміна: іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, у якому при відмінюванні з'являється суфікс -ер-.
IV відміна: іменники середнього роду:
а) із закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат, -ят-: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);
б) із закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім'я (імені), плем'я (племені).
|
Відміни Іменників | ||||
|
1 відміна |
2 відміна |
3 відміна |
4 відміна | |
|
Тверду групу М’яка група Мішана група |
Тверда група М’яка група Мішана група |
| ||
Іменники І та II відмін поділяються на три групи: тверду, м'яку та мішану.
I відміна
Тверда група До твердої групи належать іменники жіночого роду із закінченням -а (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий приголосний): жінка, машина, перемога, сівба, фабрика, а також іменники спільного роду (чол. і жін.) з таким самим закінченням: голова, дружина, каліка, недоріка, непосида, сирота, староста та чол. роду (назви осіб): Микита, Микола, Сава тощо.
М'яка група До м'якої групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням -я: буря, друкарня, земля, надія, пісня, робітниця, сім'я, суддя, убивця тощо та іменник чол. роду Ілля.
Мішана група До мішаної групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: вежа, гуща, їжа, каша, круча, межа, площа, тиша, лівша, міхоноша; іменник чол. роду вельможа.
II відміна
Тверда група Чоловічий рід До твердої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і закінченням -о: дуб, палац, темп, ударник, успіх; батько, Петро; переважна більшість іменників на -р: вир, вихор, відвар, двір, жир, сир, стовбур, столяр, явір; сюди ж належать іменники звір, комар, снігур, які, проте, в називному відмінку множини мають закінчення м'якої групи: звірі, комарі, снігурі, а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир:інженер, майстер, шофер; папір, сувенір; директор, професор, семафор; абажур, гіпюр, каламбур; базар, гектар, комісар, футляр, ювіляр; бригадир, касир, командир, пасажир. Середній рід До твердої групи належать іменники середнього роду із закінченням -о: вікно, залізо, коло, місто, село.
М'яка група Чоловічий рід До м'якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м'яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сюди належить частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бондар — бондаря, козир — козиря, лікар — лікаря, писар — писаря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: буквар — букваря, вівчар — вівчаря, друкар — друкаря, інвентар — інвентаря, календар — календаря, кобзар — кобзаря, пролетар — пролетаря, секретар — секретаря, шахтар — шахтаря; гузир — гузиря, проводир — проводиря, пухир — пухиря та ін. Середній рід До м'якої групи належать іменники середнього роду із закінченням -е та -я (без суфіксів -ен-, -ят- при відмінюванні й переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): горе, місце, море, поле; життя, завдання, збіжжя, здоров'я, змагання, знаряддя, листя, обличчя, пір'я, полум'я, сім'я, тім'я.
Мішана група Чоловічий рід До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: вантаж, дощ, сторож, слухач, ткач, товариш; вітрище, бабище; також іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: вугляр — вугляра, каменяр — каменяра, пісняр — пісняра, скляр — скляра, тесляр — тесляра, школяр — школяра. Середній рід До мішаної групи належать іменники середнього роду із закінченням -е при основі на шиплячий приголосний: ложе, плече, прізвище, явище.
Відмінювання іменників І відміни Відмінки Питання Тверда М`яка Мішана Множина Н. хто? що? Слива синиця груша кімнати Р. кого?чого? сливи синиці груші кімнати Д. кому?чому? сливі синиці груші кімнатам З. кого?що? сливу синицю грушу кімнати О. ким?чим? сливою синицею грушею кімнатами М. на кому? на сливі на синиці на груші в кімнатах на чому? Кл. - сливо синице груше кімнати
Відмінювання іменників ІІ відміни Відмінки Тверда М`яка Мішана Множина Н. робітник герой обличчя явища Р. робітника героя обличчя явищ Д. робітникові (у) героєві (ю) обличчю явищам З. робітника героя обличчя явища О. робітником героєм обличчям явищем М. на робітникові(у) на героєві(у)на обличчі на явищах Кл. робітнику герою обличчя явища
Відмінювання іменників І відміни Відмінки Питання Тверда М`яка Мішана Множина Н. хто? що? Слива синиця груша кімнати Р. кого?чого? сливи синиці груші кімнати Д. кому?чому? сливі синиці груші кімнатам З. кого?що? сливу синицю грушу кімнати О. ким?чим? сливою синицею грушею кімнатами М. на кому? на сливі на синиці на груші в кімнатах на чому? Кл. - сливо синице груше кімнати Відмінювання іменників ІІ відміни Відмінки Тверда М`яка Мішана Множина Н. робітник герой обличчя явища Р. робітника героя обличчя явищ Д. робітникові (у) героєві (ю) обличчю явищам З. робітника героя обличчя явища О. робітником героєм обличчям явищем М. на робітникові(у) на героєві(у)на обличчі на явищах Кл. робітнику герою обличчя явища
Кличний Відмінок
Звертаючись до кого-, чого-небудь, українці вживають іменники в кличному відмінку. Звертатися можна за іменем, іменем по батькові, за прізвищем, науковим, військовим та іншим званням, за назвою посади, професії тощо, використовуючи водночас і слова українського етикету на зразок чоловіче, жінко, свате, свахо, дідусю, хлопче, дитино, студенте й под.
Іменники – власні та загальні назви – можуть мати в кличному відмінку однини закінчення -о, -е, -є, -у, -ю. Вибір одного із цих закінчень залежить від роду іменника та його закінчення в називному відмінку, а за умови спільного нульового закінчення – від кінцевого приголосного основи або ж характеру іменникового суфікса.
Форму із закінченням -о мають:
Іменники – власні та загальні назви чоловічого та жіночого роду на -а1: Васелино, Дарино, Лоліто, Ярино, Світлано, Миколо, Одарко, Інно, Ірино, Вероніко, Микито, Варваро, Луко, Мар’яно, Тетяно, Олександро, Катерино, Валентино, Людмило, Христино, Олено, Галино, Таміло, Кароліно, Саво, Хомо, Яремо, Україно, вербо, калино, сестро, мамо, зірко, сило, повитухо, мальво, бандуро, школо, свахо, дружино, мово, голубко, спортсменко, активістко, швачко, велосипедистко, машиністко, вчителько, батьківщино, весно, блондинко, сербко, старосто, співачко, журналістко, лисичко.
Форму із закінченням -е мають:
- Іменники – власні і загальні назви жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний: письменнице, праце, Катрусе, Ганнусе, ялице, воле, робітнице, кице, богине, жрице, земле, Лесе, пісне, Ілле, Зоре, гривне, правице, лисице, балетнице, нене.
- Іменники жіночого роду на -а, перед яким виступає шиплячий: груше, листоноше, каше, мише, круче, душе, площе.
- Іменники – власні та загальні назви чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним основи (зокрема й основи на -р твердої та мішаної групи), що виступає перед нульовим закінченням або закінченням -о: Альберте, Августе, Антоне, Несторе, Артеме, Євгене, Максиме, Романе, Трохиме, Ярославе, Степане, Богдане, Даниле, Олександре, Назаре, Станіславе, Мар’яне, Олеже, Адаме, Володимире, Іване, Мироне, Аврааме, Давиде, Гавриле, Йосифе, Довбуше, Боже, голубе, орле, пане, програмісте, бармене, диригенте, лейтенанте, генерале, солдате, студенте, президенте, дубе, козаче, юначе, радисте, аматоре, тренере, командире, інженере, режисере, бухгалтере, голкіпере, стороже, соколе, чумаче, агрономе, адвокате, акторе, дипломате, клоуне, професоре, доценте, архітекторе, бухгалтере, ювеліре, операторе.
- Іменники – загальні назви чоловічого роду мішаної групи на –р: столяре, маляре, дояре, каменяре, гусляре, тесляре, вугляре, газетяре, пісняре, скляре.
Форму із закінченням -є мають:
- Іменники – особові імена жіночого роду на -я, що виступає після голосного: Соломіє, Меланіє, Ксеніє, Лідіє, Софіє, Юліє, Єфиміє, Агафіє, Віринеє, Лілеє, Мироніє, Зоє, Маріє, Агніє, Анастасіє, Лідіє, Наталіє, Феофаніє.
- Загальні назви жіночого роду на -я, що виступає після голосного: мріє, поезіє, надіє.
Форму із закінченням -у мають:
- Деякі іменники чоловічого роду (переважно односкладові) з твердим кінцевим приголосним основи, що виступає перед нульовим закінченням або закінченням -о: тину, млину, обіду, сину, діду, тату, дядьку.
- Іменники чоловічого роду із суфіксами -к, -ок, -ик, що виражають здебільшого пестливе значення і суфіксами -ник, -ач та ін.: півнику, хлопчику, песику, слонику, баранчику, соловейку, кораблику, котику, солдатику, Романчику, Назарчику, Богданчику, Степанчику, зайчику, укладачу, глядачу, розподільнику, штовхачу, орачу, посівальнику, слухачу, будівельнику, грибнику, полковнику, монтажнику, грабіжнику, винахіднику, мандрівнику, чарівнику, відбивачу, викладачу, копачу, погоничу.
- Іменники – особові імена чоловічого роду на -г, -х: Аристарху, Єлимаху, Генріху, Олегу, Людвігу.
Форму із закінченням -ю мають:
- Іменники – загальні назви жіночого роду із значенням пестливості на -я, що пом’якшує попередній приголосний: бабусю, доню, матусю, тітусю, кицю, манюню, кицюню.
- Іменники – загальні назви чоловічого роду із значенням пестливості, що мають м’який кінцевий приголосний основи: татусю, дідуню, дідусю, красеню, легеню.
- Іменники – пестливі особові імена жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний: Вітю, Олюсю, Галю, Марусю, Галюсю, Лідусю, Лінусю, Ваню, Натусю, Костю, Валюсю, Ганнусю, Катрусю, Таню, Наталю, Лілю, Христю, Маню, Полю, Костю, Федю, Орисю.
- Іменники – загальні назви чоловічого роду на -й: короваю, розмаю, водограю, гаю, краю, палію, солов’ю, добродію, водію.
- Іменники – особові імена чоловічого роду з м’яким кінцевим приголосним основи (зокрема і -й): Грицю, Геннадію, Юрію, Івасю, Віталію, Олексію, Юлію, Овідію, Матвію, Алфею, Василю.
- Іменники – загальні назви чоловічого роду із суфіксами -тель, -аль, -ень, -ань, -ець: спасителю, вихователю, скрипалю, ясеню, учню, дурню, бороданю, вуханю, здорованю, видавцю, купцю, американцю, бранцю, вигнанцю, виборцю, гонцю, горцю, державцю, єдиноборцю, єдиновірцю, іноземцю, ревнивцю, самцю, стрибунцю, знавцю, очевидцю, самовладцю, кавказцю, каїрцю, вдівцю, мудрецю.
- Іменники – загальні та власні назви чоловічого роду м’якої групи на -р: пролетарю, царю, Ігорю, Цезарю, косарю, секретарю, лікарю, кобзарю, янтарю, букварю, писарю, календарю, токарю, вівчарю, пекарю, бунтарю, друкарю, шахтарю
