Способи творення прислівників

1. Суфіксальний: сонячно, привітно, гаряче.

2. Префіксальний: дотепер, віднині, позаторік.

3. Суфіксально-префіксальний: по-дружньому, по-нашому, по-вовчи, по-латині.

4. Перехід словоформ змінюваних слів у прислівники.

Від іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників утворилися нові прислівники злиттям прийменників зі словами цих частин мови. Прийменники В таких словах стали префіксами і пишуться разом.

5. Зрощення: праворуч, ліворуч, сьогодні, щодня.

3.Особливості вживання службових частин мови (прийменник, сполучник, частка) у мові за професійним спрямуванням

Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні. Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію: занепокоєні з приводу дій, у відповідності до, у залежності від. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим: занепокоєні діями, відповідно до, залежно від.

Сполучник - службова частина мови, яка поєднує однорідні члени речення та частини складного речення, вказуючи на різні смислові зв'язки між ними. Сурядні-і, а, чи, або, але. Бувають: єднальні (і, та, також, ні-ні, як , так), протиставні (а, але, та, однак, зате, проте), розділові ( або, чи, або-або) Підрядні-бо, якби, щоб, ніби. Бувають: при чинові ( бо, через те що, тому що, оскільки ), часові ( ледве, тільки, щойно як, як тільки), мети ( щоб, аби, щоб, щоби), умовні ( якби, якщо, аби як, як тільки), допустові ( хоч, дарма що), порівняльні ( як, мов, наче, ніби, що), міри, ступеня( аж, що й), з'ясувальні ( що, як, ніби) За походженням: непохідні( чи, а, бо, та, і, але ) похідні ( як, що, зате, якщо, тому що) За будовою: прості ( і, а, але, та, бо, як, що), складні ( щоб, якби, проте, зате, нібито), складені (тому що, для того, тимчасом як).

Частка — службова частина мови, яка надає окремим словам і реченням певних смислових чи емоційних відтінків.

4.Орфографічні норми:

Орфографічні норми встановлюють одноманітність написання слів відповідно до усталених норм. Вони визначають правила написання слів разом, окремо, через дефіс; вживання великої і малої літери; способи переносу слів з одного рядка в інший; вживання апострофа; правила правопису слів іншомовного походження; прізвищ, географічних назв; правила написання морфем тощо.

4.1 Правопис прислівників

Прислівники можуть писатися разом, окремо і через дефіс.

Разом пишуться:

- утворені від іменника, прикметника, числівника, займенника, прислівника у поєднанні з прийменником: внічию, вгору, змолоду, втроє, спершу, поодинці, вдома, назавжди, віднині, занадто, якнайкраще, назавжди, забагато (порівняй:за багато років і забагато гуляєш);

- утворені з кількох основ: насамперед, повсякчас, вдосвіта, завбільшки, навперейми, спідлоба, позавчора, впродовж;

- утворені сполученням часток аби, ані, де, чи, що, якіз будь-якою частиною мови:деколи, чимало, щодня, щодоби, абикуди, аніскільки, якнайбільше (алепоки що, хіба що, дарма що).

Окремо пишуться:

- прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зберігає своє лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і іменником можливе означення до цього іменника: в нагороду, по змозі, до побачення, без сліду, на диво, на щастя, як слід.

- якщо однакові основи розділені прийменником: раз у раз, день у день, сам на сам;

- утворені поєднанням іменника (займенника) у називному відмінку з іменником в орудному відмінку: кінець кінцем, чин чином, одним одна, сама самотою;

- прислівники утворені сполученням прийменникапозі збірним числівником:по двоє, по троє, по четверо.

Через дефіс пишуться:

- в яких повторюються основи (синонімічні та антонімічні прислівники) або вони утворені з двох прислівників: ледве-ледве, зроду-звіку, пліч-о-пліч, вряди-годи, сяк-так, як-не-як, всього-на-всього;

- утворенні від прикметників і займенників за допомогою префікса по-і суфіксів–и-, -ому-:по-нашому, по-київськи, по-українськи; такожпо-латині, на-гора;

- утворені від частокбудь-, небудь-, казна-, -то, хтозна-:аби-то, будь-де, коли-небудь, хтозна-як, казна-коли;

- утворені з префікса по-і порядкового числівника на–е:по-перше, по-четверте.