Варіант 7, 18, 30 Дидар
Білірубінурія та поліурія
Білірубінурія- виділення білірубіну із сечею. Уміст білірубіну в сечі визначають якісними і кількісними реакціями та індикаторними смужками. Із якісних реакцій застосовують проби Розіна, Фуше, Франка, які грунтуються на окисненні білірубіну в білівердин, що надає пробі зеленкуватого кольору. При білірубінурії сеча темніє, набуває жовто-зеленого відтінку, піниться. Дослідження білірубіну в сечі має важливе значення при диференційній діагностиці жовтяниць. Білірубінурія спостерігається при тяжких ураженнях печінки (гепатит, гепатоз,цироз) та жовчовивідних шляхів (жовчнокам'яна хвороба, ехінококоз,новоутворення), тобто при паренхіматозній і механічній жовтяниці.
Поліурія- це збільшення добового діурезу внаслідок посилення фільтрації первинної сечі в ниркових клубочках. У здорових тварин поліурія може виникати при згодовуванні великої кількості соковитих кормів, збільшенні даванок води, а також при нервовому збудженні. У хворих тварин вона виявляється в період видужання після гарячкового стану, розсмоктування набряків, ексудатів і транссудатів. Тривала поліурія виникає при ураженні паренхіми нирок. Поліурія є типовим симптомом цукрового діабету. Чим більший уміст глюкози в крові при діабеті, тим сильнішим є відчуття спраги. У людей, хворих на цукровий діабет, діурез може досягати 7-10 л, а в коней - 50-60 л за добу.
Лейкоцитоз і лейкопенія
Лейкоцитоз- збільшення кількості лейкоцитів в одиниці об'єму крові. Лейкоцитоз буває фізіологічним, медикаментозним, реактивним і патологічним. До фізіологічних лейкоцитозів відносять: травний — спостерігається через 2-3 год після приймання корму, у тварин з багатокамерним шлунком він не виражений; міогенний - кількість лейкоцитів збільшується при м'язовому навантаженні; лейкоцитоз вагітних; лейкоцитоз новонароджених. Медикаментозний лейкоцитоз виникає після парентерального введення тваринам білкових препаратів, вакцин, сироваток, адреналіну, камфори, кортикостероїдів. Реактивний лейкоцитоз є супутником більшості інфекційних хвороб, деяких незаразних (пневмонія, перикардит, плеврит, перитоніт, гастроентерит). Реактивний лейкоцитоз слід відрізняти від патологічного, коли в крові з'являються патологічно змінені або морфологічно і функціонально незрілі форми лейкоцитів, що є показником органічних змін органів кровотворення (пухлини, лейкоз). Реактивний лейкоцитоз буває абсолютним, коли збільшується загальна кількість лейкоцитів в 1 мкл крові, і відносним, який характеризується збільшенням одного виду лейкоцитів за рахунок інших видів, у той час як загальна кількість білих кров'яних тілець залишається без суттєвих змін (відповідно до цього розрізняють нейтрофільний, еозинофільний, базофільний лейкоцитози, лімфоцитоз і моноцитоз).
Лейкопенія– зменшення кількості лейкоцитів в одиниці об'єму крові. Лейкопенія може бути зумовлена: посиленим руйнуванням лейкоцитів у кров'яному руслі під впливом специфічних антитіл -лейкоаглютинінів (чума свиней, сальмонельоз телят), опромінення великими дозами радіонуклідів, рентгенівського проміння; пригніченням функції органів лейкопоезу (кісткового мозку, селезінки, лімфатичних вузлів) продуктами життєдіяльності бактерій, грибів, вірусів, деякими отрутами, лікарськими засобами, іонізуючим випромінюванням. Лейкопенія, як і лейкоцитоз, є абсолютною, коли відбувається рівномірне зменшення усіх видів лейкоцитів, і відносною, якщо зменшується кількість деяких форм лейкоцитів (еозинопенія, нейтропенія, лімфопенія тощо).
Варіант 16, 22 БАРДАЦКАЯ 1. Гематурія та гемоглобінурія, їх діагностичне значення
2.Дослідження сичуга і книжки. Їх діагностичне значення.
Варіант 3, 15, 26 СТЕБЛИНОВА
1.Методи дослідження сітки
Сітка (reticulum) є один з передшлунків ВРХ і ДРХ, що йде за рубцем. Розміщена вона попереду його, в нижній частині черевної порожнини, в куполі діафрагми, передня частина її доходить до 6—7-го ребра і прилягає до діафрагми, а задня — безпосередньо над мечовидним відростком. Вміст сітки у корів 4—6 л, у овець і кіз—1—2. Головна функція сітки - сортування грубих, недостатньо подрібнених кормових мас. Основним захворюванням сітки є травматичний ретикуліт, який ускладнюється ретикулоперитонітом, тому всі методи дослідження сітки спрямовані на діагностику цього захворювання.
Дослідження хвороб сітки спрямовані на больову реакцію. Є 10 способів дослідження +збирають анамнез(тварина погано сходить з гори, грудні кінцівки вище, ніж тазові, широко розставляє лікті і є набряки підгрудка і гортані. Способи: 1. Два дослідника беруть товсту палку, заводять під мечеподібний відросток, піднімають і давлять - якщо є хвороба, то виникає больова реакція. 2. Пальцями натискають в ділянці холки 3. Больова реакція при доінні за передні соски 4.проба Гера - одна людина натискає на холку, а інша підіймає корові голову, щоб утворилася одна лінія. 5. Давлять кулаком на мечеподібний хрящ і підставляють коліно. 6. Проводят перкусію по місцю, де прикріплюється діаФРагма одночасно з обох боків 7. Перкусія в 6-7 міжребері одночасно 8. Визначають морфологію крові ( збільшення Шое, лейкоцитоз (Більше 12,5)) 9. Металошукач 10. Роблять прокол між 8 і9 ребрлм, спереду ребра між білою лінією і молочною веною. 11. Інколи спускають корову згори - біль, відмовляється йти. 12. Електрометод - пропускають струм, якщо є металеві предмети у сітці, то воні нагріваються і виникає біль.
2.Гіпопротеїнурія (гіпопротеїнемія)
Появу білка в сечі називають протеїнурією. Вона буває преренальною (переднирковою), ренальною (нирковою) і постренальною (післянирковою). Передниркова (преренальна) протеїнурія зумовлюється появою в плазмі крові підвищеної кількості білків. Ниркова (ренальна) протеїнурія буває функціонального або органічного походження, а залежно від місця ураження - клубочковою або канальцевою. Функціональна ниркова протеїнурія спостерігається в новонароджених тварин протягом перших 10-ти днів життя. Органічна ниркова протеїнурія виникає внаслідок структурних змін у нирках і спричинюється підвищеною проникністю ниркових клубочків (клубочкова) або пошкодженням канальців (канальцева протеїнурія). Післяниркова протеїнурія розвивається при захворюваннях сечового міхура, уретри та уролітіазі.
Зменшення вмісту загального білка в сироватці крові — гіпопротеїнемія розвивається при недостатньому надходженні білків в організм, незбалансованості раціону за окремими незамінними амінокислотами, оскільки синтез білка обмежується тією амінокислотою, якої надходить найменше (тому її називають лімітуючою); недостатньому перетравленні білка і всмоктуванні амінокислот у кишечнику, що зумовлене зниженням секреторної функції шлунка, кишечника, підшлункової залози, активності протеолітичних ферментів (при гастроентеритах, пневмоніях будь-якої етіології); порушенні синтезу білка в печінці при її хворобах (гепатит, гепатоз, цироз), оскільки в печінці синтезується 95— 100 % альбумінів; при втраті білка внаслідок захворювань нирок (нефроз, нефрит), кровотечі, обширних ексудатах і транссудатах, злоякісних пухлинах. Зменшення кількості білка в сироватці крові частіше всього відбувається за рахунок альбумінів — фракції, яка легко проходить через судинні мембрани та стінки клубочків нирок.
Варіант 11 АРТЕМЕНКО
1.Пункти оптимуму
2. Топографічна перкусія легень
Варіант 9, 23 АКАТЬЕВА
1.Жуйка
2.Тони серця і їх компоненти
Варіант 24 РАДИОНОВА
1.Патологічні шуми дихання
2.Протеозурія
Варіант 6, 19, 29 СТЕБЛИНОВА