2.Протеозурія

Появу білка в сечі називають протеїнурією. Вона буває преренальною (переднирковою), ренальною (нирковою) і постренальною (післянирковою).

Передниркова (преренальна) – протеїнурія зумовлюється появою в плазмі крові підвищеної кількості білків, які фільтруються до канальців у кількості, що перевищує їх реабсорбційну ємність. До такої патології належать гемаглобінурія при гемолітичних синдромах та міоглобінурія внаслідок пошкоджень мязів. Тривала преренальна протеїнурія спричинює пошкодженя клубочків і розвиток нефротичного синдрому із значною втратою білка.

Ниркова ( реальна) – протеїнурія буває функціонального і органічного походження, а залежно від місця ураження – клуб очковою або канальцевою.Функціональна ниркова протеїнурія характеризується короткочасним перебігом, не супроводжується будь-якими клінічними симптомами, часто пов'язана з фізіологічним станом організму. Вона спостерігається у новонароджених тварин протягом перших десяти днів життя, у корів в останній тиждень перед отеленням. Функціональна протеїнурія може розвиватися при серцевій недостат ності, гарячці та гіпертонії.Органічна ниркова протеїнурія виникає внаслідок структурних змін у нирках. Вона пов'язана із збільшенням проникності ниркових клубочків і порушенням структури канальців (нефрит, нефроз, амілоїдоз) нирок. Високий вміст білка в сечі поєднується з розвитком набряків. Протеїнурія при нефриті і пієлонефриті становить близько 1—2 %, а при нефрозі до 3—5 %. Органічна протеїнурія стійка і проявляється разом з клінічними ознаками ураження нирок.

Клубочкова протеїнурія – зустрічається найчастіше. Характер протеїнурії залежить від пошкодження клубочків: при незначних пошкодженнях виділяється білок з малою молекулярною масою ( альбумін і трансфери). Прогресування хвороби призводить до зростання протеїнурії внаслідок підвищення проникності клубочків, через які починають проходити білки.

Канальцева протеїнурія – спричинюється порушенням реабсорбції білків у канальцях і характеризується зростаючим виділенням із сечею білків у канальцях і характеризується зростаючим виділенням із сечею білків із малою молекулярною масою, які вільно проходять через стінку клубочків. Це – β2- макроглобулін, лізоцим, α1 – мікроглобулін та ряд інших білків. При нефротичному синдромі протеїнурія становить 1-‘5%. Канальцева протеїнурія часто поєднується із клубочковою.

Післяниркова протеїнурія – розвивається при захворюваннях сечового міхура, уретри та уролітазі. Кількість білка в сечі при цьому не перевищує 1 г\л.

Варіант28

1.Глюкозурія та кетонурія, їх діагностичне значення

Виділення глюкози з сечею називають глюкозурією. Спостерігається вона при рівні глюкози в крові, вищому за нирковий поріг, який у моногастричних тварин становить 8—9 ммоль/л, а у жуйних — 5—6. При ураженні нирок канальці втрачають здатність до реабсорбції глюкози, тому величина порогу знижується і глюкоза починає виділятися з сечею при нормальній її концентрації у крові. Розрізняють фізіологічну та патологічну глюкозурію. Фізіологічна глюкозурія спостерігається при поїданні тваринами великої кількості вуглеводних кормів, після значного фізичного навантаження, в перед- і післяродовий періоди, при введенні в організм кофеїну, діуретину, кортикостероїдів, внутрішньовенній ін'єкції гіпертонічного розчину натрію хлориду і глюкози. Короткочасна глюкозурія є наслідком нервового збудження.

Патологічна глюкозурія спостерігається при захворюваннях центральної нервової системи (неінсуляторна), інсуляторного апарату підшлункової залози та інших залоз внутрішньої секреції ( ендокринна), а також при ураженні нирок ( реальна).

Неінсуляторна глюкозурія розвивається при ураженні ЦНС (сказ, чума собак, лістеріоз, менін-гоенцефаліт, травми мозку), отруєнні скипидаром, хлороформом, хлоралгідратом. Серед ендокринних глюкозурій, спричинені недостатньою секрецією інсуліну (діабетична), гіперфункцією надниркових залоз ( мозкової речовини і рідше – кори), гіпофіза та щитоподібної залози. Сюди ж належить печінкова глюкозурія, яка спричинюється порушенням глікогенсинтезувальної функції печінки.

Ренальна глюкозурія зумовлюється зниженням реабсорбції глюкози в ниркових канальцях (‘’ренальний’’) діабет і може спостерігатися при хворобах нирок ( гломерулонефрит, нефроз, нефросклероз). У таких випадках рівень глюкози в крові нормальний або дещо зменшений.

Дослідження глюкози в сечі майже завжди пов’язане із цукровим діабетом.

Досліджують глюкозу якісними і кількісними пробами. Для експрес-аналізу використовують індикаторні смужки. Якісні проби грунтуються на відновлювальних властивостях глюкози. Це проби Бенидикта, Гейнеса, Ніляндера, Фелінга та ін. Кількісне визначення цукрів у сечі проводять методом зброджування у цукрометрах Ейнгорна, Ласара-Кона, Альтгаузена, орто-толуїдиновим та глю-козо-оксидазним методами. У сечі здорових тварин містяться сліди цукру (глюкози), які не виявляються хімічними реакціями, що застосовуються в лабораторіях. Тому сечу прийнято вважати вільною від глюкози та інших цукрів. Визначення глюкози слід проводити зразу після одержання сечі, оскільки при зберіганні проб в умовах кімнатної температури відбувається ферментативне зброджування вуглеводів під дією ферментів мікроорганізмів і грибків. Серед усіх цукрів сечі найбільш важливе значення має визначення глюкози, оскільки інші вуглеводи містяться у незначній концентрації, тому не мають діагностичного значення.

Збільшення вмісту кетонових тіл в сечі називають кетонурією. Пов'язана вона з недостатнім забезпеченням жуйних тварин легко-перетравними вуглеводами в поєднанні з високим вмістом в раціонах білків і жирів та при згодовуванні кормів, які містять кетоген-ні речовини (масляну кислоту). Кетонурія є наслідком тривалого' голодування, виснаження, підвищення температури тіла. Діагностують кетонурію при цукровому діабеті, нирковій глюкозурії, ке-тозі, діареях, важких інтоксикаціях, захворюваннях печінки, центральної нервової системи (сказ, лістеріоз, еклампсія). Визначення кетонових тіл у сечі є високоінформативним і раннім тестом при діагностиці прихованої форми кетозу корів, овець, свиноматок.