2.Верхні дихальні шляхи

Дослідження верхніх дихальних шляхів включає в себе: Дослідження носа і носових пазух, дослідження гортані і трахеї.

При досл. носа увагу звертають на витікання, видихуване повітря, ніздрі, крила носа, слизову оболонку носа. Витікання у здорових тв.. прозорі і незначні і виглядають, як краплі серозного або серозно-слизового характеру. У хворих транссудат чи ексудат, з домішками крові, фібрину, тканин, плівок, корму чи слизу. Увагу зверт. На їх консистенцію, кількість, колір, запах, локалізацію(одно -ураж.пазух чи двобічні-легені,бронхи,трахеї,гортані). Кількість:значні-гострий риніт,набряк легень,параліч глотки, незначні – хронічний катар верх.дих.шляхів, бронхіт, пневм, туберк. По характеру можуть бути серозні(норма), слизові, серозні+лейкоцити (гнійна пневм),гнійні (абсцеси, гангрена), з домішком повітря-пінисті-набряк легень,легенева кровотеча. Видих.повітря – увагу на запах. Гнильний-гангрена легень, аміатичний- уремія, ацетон -кетоз. Носових отворів і слиз.оболонки носових шляхів- Ніздрі (контури, набряки, новоутворення). Розширені в коней при АЕЛ, зміщені вниз-параліч лицевого нерва. Набряки шкіри носа – запалення, гарячка, інфекц.риніт кролів. Слиз. Оболонка(колір, вологість, опухання, порушення цілісності, висипання, рубці). Пазухи - оглядом (симетрію і випинання), пальпацією (цілісність і потоншення кісток, чутливість, температ., болючість ,флуктуацію), перкусія( здорові – коробковий, притуплений при запаленнях, наявності гною і новоутворень, при скупчені ексудату або гною – притупл. І тупий, метеоризм – тимпанічний з металевим), іноді ендоскопія, пробний прокол, трепанація, рентгенографія, рентгеноскопія. Гортані і трахеї – оглядом( колір, стан слиз.оболонки, мякого піднебіння, надгортанника, голосових щілин і зв'язок, нашарувань, фібринозних плівок.) пальпацією(слабким тиском вказівного і великого пальця починаючи з перших кілець трахеї і донизу – бімануальною пальпацією. Визначають чутливість, температ, болючість, цілісність, зміни форми+ кашльові шуми), аускультацією (шум гортанного стенозу – в діл. Гортані, на трахеї – бронхіальним, додаткові шуми – свисту, хрипіння, шипіння – стидор, сухі і вологи хрипи, голос), а внутрішньо – ларингоскопією.

Варіант 4

1.Методи дослідження рота, глотки, стравоходу

Дослідження рота починають із зовн огляду, визначення стану губ і щік, правильності стуляння рот щілини, слинотечу. На слиз оболонки рота , язика, зубів, ясен, поверхні щік, вміст рот порожнини і запах з неї. У здорових тв рот закрит, губи стиснуті, витікання із рота відсутні. При деяких хв рот не закривається( при заклинюванні щелепи, опуханні язика, сибірці). Опуханні губ зустрічається при стахіоботрикотоксикозі, глибоких ураженнях слиз об. Нашарування можуть бути при стригучому лишаї у телят. Висипи можуть бути у вигляді пухирців, папул, пустул,виразок і рубців. Некроз губ при некробіозах. Слинотеча може виникнути при розладах ковтання, правці, ящурі, зміні зубів. Потім вивертають верхню і нижню губи, оглядають пальму ть слиз об губ, ясен та різці. Дослідж рот порожнини здійснюють відкривши рота без інструментів або за допомогою зівника. Досліджують стан слин об, язика, запах, та вміст рот порожнини. При огляді слиз об звертають увагу на колір, вологість, цілісність, чутливість, нашарування, висипаня, припухання. Геморагії характерні для інфекційних хвороб або травм. Ціаноз є наслідком ослаблення ссс, жовтяничність- ознака хв печінки. Слиз об рота завжди помірно волога. Сухою тоже біти при гарячках, діареї, поліурії. Припухання слиз об у коней х-ні для хронічного гастриту. Дослідж язика здійснюють оглядом і пальпацією, зверт увагу на наявність нашарувань, цілісність, розмір, щільність, рухливість. Нашаруваня на спинці язика бувають пухкими або щільними; вони характерні для стоматиту, гастриту. Обложений і сухий язик може біти при гарячках. Збільшення об’єму спостеріг при травматичних пошкодженнях. Зуби дослідж оглядом, пальпацією, інколи зондуванням та ренгеном. Поганий стан зубів часто є наслідком катарального гастриту, розширення шлунка, стоматиту. Звертають увагу на прикус, колір, будову, цілісність, правильність стирання. Прикус може біти щучий, короповий, хрестоподібний, східчастий при порушенні розвитку верхньої і нижньої щелеп. Наявність на зубах коричневого нальоту х-ні для флюорозу, почорніння зубів і поруш цілісності –для карієсу. Запах може бути солодкуватий(нудотний) при розкладанні епітелію; ацетону – при кетозі; каріозний- при карієсі; гнильний- при розладнані слини, залишків корму, епітелію. Трупний- при випадковому стоматиті. Глотку дослідж оглДом і пальпацією, зверт увагу на положення голови та шиї, положення глотки. При запаленні глотки ТВ витягують голову й шию, не рухають нею, спостерігається дифузне(шкіра напружена) або обмежене(буває при новоутвореннях, закупоренні ) припухання. У здорових ТВ глотка пальпується добре, через тонкий шар тканин, не спричиняє болю. При запальних процесах виявляють набрякання, ущільнення тк, болючість. Внутр огляд проводять лише дрібним тваринам. Її здійснюють при закупорці або пошкодженнях сторонніми тілами, при наявності абсцесів. Старвохід досліджують при наявності дисфагії(поруш проходження корму сторонніми тілами). Зустрічається часто у ВРХ. Вона може бути наслідком запалення і набряку слиз об, спазми або паралічу м'язів. Стравохід досліджують оглядом, пальпацією, зондуванням, езофагоскопією та ренгеноскопією. Початковий відділ стравоходу розміщений доросла но від трахеї, потім переводить на лівий бік. Його пальпується обома руками, визначаючи болючість, нагромадження корм масами. Зондуванням виявляють закупорювання, запалення, параліч, звуження. Його проводять з діагностичною або лікувальною метою. При закупорці зором проштовхують або витягують предмет. При запаленні зонд викликає занепокоєння у ТВ. При паралічі- вільно проходить по стравоходу.