2.Дослідження сичуга і книжки. Їх діагностичне значення.

Книжку досліджують пальпацією, перкусією та аускультацією. Якщо треба, роблять пункцію книжки. Слід мати на увазі, що дослідження книжки утруднюється тим, що вона розміщена в правій половині черевної порожнини між сіткою і сичугом, справа від рубця. Пальпацію книжки проводять на ділянці від 7-го до 10-го ребра на рівні плечового суглоба надавлюванням кулаком на міжребер’я. При закупорці книжки, запаленні й некрозі її слизової оболонки пальпація викликає у тварини больову реакцію. При захворюваннях книжки перкусія її ділянки супроводиться більш вираженою больовою реакцією, ніж реакція під час пальпації. Під час аускультації книжки у здорових тварин чуються неголосні крепітуючі шуми, які після прийняття корму і в період ремигання стають частішими й голоснішими. У разі закупорки книжки спостерігаються ослаблення або й повне зникнення її шумів.

Сичуг досліджують на ділянці правого підребер’я, де він прилягає до вентральної черевної стінки, під книжкою і на ділянці реберних хрящів оглядом, пальпацією, перкусією та аускультацією. Інколи застосовують пункцію сичуга і рентгенологічне дослідження. Оглядом ділянки живота в разі гострого розширення сичуга, а також при правосторонньому його зміщенні виявляють асиметрію живота і випинання м’якої черевної стінки з правого боку внизу. Пальпацію сичуга проводять сильним натисканням кінцями пальців, підведеними під реберну дугу справа, в напрямі вперед і вниз, або кулаком. При запальних процесах у сичузі і при його розширенні, виразках, кормових інтоксикаціях, отруєннях помічаються больові реакції і непокоєння тварини (часто вона скрегоче зубами, стогне, мукає, переступає з ноги на ногу). Під час перкусії сичуга у здорових тварин залежно від ступеня наповнення і характеру його вмісту виявляють притуплений, а інколи – тимпанічний звук. Під час аускультації прослуховуються слабкі шуми, які при бродінні вмісту сичуга посилюються і нагадують перистальтичні шуми кишок. Посилення перистальтики спостерігається також при запаленні 98 сичуга і накопиченні газів, а при гіпотонії і атонії перистальтика стає слабшою і частота її зменшується.

Варіант 3, 15, 26

1.Методи дослідження сітки

Сітка (reticulum) є один з передшлунків ВРХ і ДРХ, що йде за рубцем. Розміщена вона попереду його, в нижній частині черевної по­рожнини, в куполі діафрагми, передня частина її доходить до 6—7-го ребра і прилягає до діафрагми, а задня — безпосередньо над мечовидним відростком. Вміст сітки у корів 4—6 л, у овець і кіз—1—2. Головна функція сітки - сортування грубих, недостатньо подрібнених кормових мас. Основним захворюванням сітки є травматичний ретикуліт, який ускладнюється ретикулоперитонітом, тому всі методи дослідження сітки спрямовані на діагностику цього захворювання.

Дослідження хвороб сітки спрямовані на больову реакцію. Є 10 способів дослідження +збирають анамнез(тварина погано сходить з гори, грудні кінцівки вище, ніж тазові, широко розставляє лікті і є набряки підгрудка і гортані. Способи:  1. Два дослідника беруть товсту палку, заводять під мечеподібний відросток, піднімають і давлять - якщо є хвороба, то виникає больова реакція. 2. Пальцями натискають в ділянці холки 3. Больова реакція при доінні за передні соски 4.проба Гера - одна людина натискає на холку, а інша підіймає корові голову, щоб утворилася одна лінія. 5. Давлять кулаком на мечеподібний хрящ і підставляють коліно. 6. Проводят перкусію по місцю, де прикріплюється діаФРагма одночасно з обох боків 7. Перкусія в 6-7 міжребері одночасно 8. Визначають морфологію крові ( збільшення Шое, лейкоцитоз (Більше 12,5)) 9. Металошукач 10. Роблять прокол між 8 і9 ребрлм, спереду ребра між білою лінією і молочною веною. 11. Інколи спускають корову згори - біль, відмовляється йти. 12. Електрометод - пропускають струм, якщо є металеві предмети у сітці, то воні нагріваються і виникає біль.