2.Діагностичне значення перкусії серця. Перкусійні межі.

Перкусію проводять для визначення визнач перкусійних меж серця(топографічна), характеру звуку( порівняльна), болючості. При топографічній перкусії визнач верхню і задню перкусійні межі. Верхню- за лінією від заднього кута лопатки до ліктьового горба, по переходу чіткого легеневого звуку в притуплений. У ВРХ вона на лінії плечового суглоба, у ДРХ- на 1-2 см , у коней на 2-3 см нижче цієї лінії. Верхня межа у великих тв не співпадає з проекцією його анатомічних меж, а знаходиться нижче. Вона може змішуватися вверх- вище лінії плечового суглоба у ВРХ. У ні ТВ вона досягає цієї лінії. Причиною є ексудації них перикардит і гідроперикардит. Задня перкус межа – за лінією проведеною від ліктьового горба вверх і назад, за переходом прикупленого звуку в чіткий легеневий. В нормі у ВРХ вона досягає 5 ребра, в інших 6, і в м'ясоїдних 7. Вона зпівпадає з анатомічною, тому зміщення її х-ні для збільшення серця(кардіомегалія). Зміщення межі у ВРХ і ДРХ до 6 ребра, коней-7, собак до 8 спостеріг при розширенні шлуночків серця, ексудативному перикардиті. При діагностиці можна виявити ділянки притупленого і тупого звуків. Притуплений звук вияв над частиною серця, що закрита краєм легень, тупий- де серце не закрито легенею. Для цих виявлень проводять перкусіютв 3-6 міжребер’ї, зверху-вниз. У ВРХ і ДРХ перкус звук в ділянці серця притуплений бо воно повністю прикрите легенями. У коней зверху- притуплений, знизу- тупий звуки. При ексудативному перикардиті в ділянці серця тупий звук. При ателектазі лівої легені ділянка відносного серцевого притуплення зменшується, а зона тупого звуку – збільшується. При лівобічній альвеол емфіземі, ділянка тупого звуку в коней зменшується, бо легені більше прикривається серце. Перкусією серц ділянки виявляють больову реакцію тв, що буває при міокардиті та перикардиті.

Варіант 10, 25

1.Колір слизових оболонок в нормі та при патології Зміни кольору можуть проявлятись у вигляді блідості( анемічність), почервоніння, синюшності(ціаноз) і жовтяничності( іктерияності). Блідість буває при анемії різної етіології: гіпопластичній, через нестачу кобальту, міді, заліза, вітамінів В; постгеморагічній(при крововтратах); при хронічних незаразних хворобах(лейкоз); при розриві великих судин матки, селезінки або печінки. Почервоніння можуть бути гіперемісним та геморагічним, а за поширенням- дифузним або локальним. Причиною дифузної гіперемії є нагромадження кислот при хв.дихання, серця, при підвищ внутрішньочеревного тиску, при гарячці. Геморагічні бувають при крововиливах у слиз об. Бувають крапчасті, у вигляді смужок і плям. Ціаноз є ознаки порушення кровообігу. Виникає внаслідок нагромадження в крові відновленого гемоглобіну, що спричиняється недостатньою вентиляцією легень. Спостерігається при запалені легень, стисканням їх іншими органами черевної порожнини, при порушенні кровообігу при хворобах серця, при міокардозі. Жовтяничність виявляється при збільшеному вмісті білірубіну у крові. Вона добре помітна на блідих слиз оболонках та кон’юктиві. Іктеричність у собак і корів спостерігається при конц 1,6/100мл і більше(норма 0,5). Спостерігається при гепатиті, гепатодистрофії, при посиленому гемолізі еритроцитів. Незначна жовтяничність у коней буває при хронічному гастриті. Суцільна жовтяничність в коней наявна при хімостазі та копростазі, ілеусах. При жовтяничністі досліджують оба ока, бо при інтенсивнозабарвленій правій кон’юктиві можна казати про гепатоенцефалічний синдром, що розвивається у коней при мікотоксикозах.