2.Дослідження шлунка у моногастричних тварин

Найбільш поширене захвор. є гастрит. Гастрит х-зується запаленням слизової об та ін тканин стінки шлунка з порушенням його f (секреторної,моторної, екскреторної,інкреторної.)За характером ураження гастрит буває ексудативний і альтернативний(под на ерозійний і виразковий). Окрім гастриту, більше у коней реєструють гостре розширення шлунка (пілороспазм)- переповнення шлунка кормовими масами чи газами внаслідок спазму пілоруса.

У коней шлунок досліджувати важко внаслідок особливостей його положення в черевній порожнині. У зв’язку з цим під час діагностики захворювань шлунка у коней застосовують зовнішній огляд, зондування, гастроскопію, ректальне та лабораторне дослідження вмісту й соку.

Під час огляду можна виявити ряд своєрідних змін і симптомів, характерних для гострого й хронічного гастриту, функціональних розладів секреції і виразкової хвороби шлунка.

При гострому розширенні шлунка спостерігаються сильне занепокоєння тварин, вимушені пози (поза сидячого собаки), ядуха, блювання, а інколи незначне випинання 15–17 міжребер-них проміжків зліва над серединою грудної клітки.

У свиней шлунок досліджують внизу зліва біля краю реберної дуги, оскільки він розміщується на нижній черевній стінці в лівому підребер’ї. При цьому застосовують огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію, а якщо треба – зондування, ендоскопічне і рентгенологічне дослідження.

У дорослих свиней внаслідок товстого шару жиру в підшкірній клітковині й сальнику, сильного занепокоєння тварин досліджувати шлунок загальними клінічними методами досить важко.

Шлунок м’ясоїдних (собак, котів тощо) досліджують оглядом, пальпацією, перкусією, аускультацією, зондуванням, ендоскопією і рентгенівським дослідженням. Під час огляду звертають увагу на об’єм і форму живота, а також на наявність симптомів, характерних для захворювань шлунка. Шлунок пальпують з обох сторін позаду реберних дуг, поступово натискаючи пальцями в напрямку вперед і всередину. При цьому визначають розміщення шлунка, ступінь його наповнення, болючість, наявність сторонніх предметів і пухлин. Для виявлення шумів плеску застосовують поштовхоподібну пальпацію.

Перкусія ділянки шлунка дає тимпанічний звук при скупченні в ньому газів і тупий – при переповненні шлунка кормовими масами.

Ефективними методами є зондування, ендоскопічне і рентгенологічне дослідження.

Дослідження шлунка у птахів проводять тільки пальпацією і рентгенологічно.

Варіант 28

1.Глюкозурія та кетонурія, їх діагностичне значення

Виділення глюкози з сечею називають глюкозурією. Спостерігається вона при рівні глюкози в крові, вищому за нирковий поріг, який у моногастричних тварин становить 8—9 ммоль/л, а у жуйних — 5—6. При ураженні нирок канальці втрачають здатність до реабсорбції глюкози, тому величина порогу знижується і глюкоза починає виділятися з сечею при нормальній її концентрації у крові. Розрізняють фізіологічну (при поїданні тв. великої кількості вуглеводних кормів, після фіз.. навантаження, в перед- і післяродовий періоди, при введенні кофеїну, діуретину, кортикостероїдів, внутрішньовенній ін'єкції гіпертонічного розчину натрію хлориду і глюкози.) Короткочасна глюкозурія є наслідком нервового збудження.

Патологічна- спостерігається при захворюваннях ЦНС(неінсуляторна), інсуляторного апарату підшл. залози та інших залоз внутрішньої секреції (ендокринна), а також при ураженні нирок ( ренальна).

Неінсуляторна - при ураженні ЦНС(сказ, чума собак, лістеріоз, менінгоенцефаліт, травми мозку), отруєнні скипидаром, хлороформом, хлоралгідратом. Серед ендокринних глюкозурій, спричинені недостатньою секрецією інсуліну (діабетична), гіперфункцією надниркових залоз (мозкової речовини і рідше – кори), гіпофіза та щитоподібної залози. Сюди ж належить печінкова глюкозурія, яка спричинюється порушенням глікогенсинтезувальної функції печінки.

Ренальна зумовлюється зниженням реабсорбції глюкози в ниркових канальцях (‘’ренальний’’) діабет і може спостерігатися при хворобах нирок ( гломерулонефрит, нефроз, нефросклероз). Досліджують глюкозу якісними і кількісними пробами. Для експрес-аналізу використовують індикаторні смужки. Якісні проби грунтуються на відновлювальних властивостях глюкози. Це проби Бенидикта, Гейнеса, Ніляндера, Фелінга та ін. Кількісне визначення цукрів у сечі проводять методом зброджування у цукрометрах. У сечі здорових тварин містяться сліди цукру (глюкози), які не виявляються хімічними реакціями, що застосовуються в лабораторіях. Тому сечу прийнято вважати вільною від глюкози та інших цукрів. Визначення глюкози слід проводити зразу після одержання сечі, оскільки при зберіганні проб в умовах кімнатної температури відбувається ферментативне зброджування вуглеводів під дією ферментів мікроорганізмів і грибків.

Збільшення вмісту кетонових тіл в сечі називають кетонурією. Пов'язана вона з недостатнім забезпеченням жуйних тварин легко-перетравними вуглеводами в поєднанні з високим вмістом в раціонах білків і жирів та при згодовуванні кормів, які містять кетоген-ні речовини (масляну кислоту). Кетонурія є наслідком тривалого' голодування, виснаження, підвищення температури тіла. Діагностують кетонурію при цукровому діабеті, нирковій глюкозурії, кетозі, діареях, важких інтоксикаціях, захворюваннях печінки, центральної нервової системи (сказ, лістеріоз, еклампсія). Визначення кетонових тіл у сечі є високоінформативним і раннім тестом при діагностиці прихованої форми кетозу корів, овець, свиноматок.