Варіант 7, 18, 30

1.Білібінурія та поліурія

У сечі може міститись лише звязаний білірубін. Визначається він якісними(проби Фуше, Франка) і кількісними реакціями та індикаторними смужками. Білірубінурія – виділення білірубіну із сечею. Наявність його свідчить про глибокі порушення в гепатобіліарній системі, коли кількість конюгованого білірубіну в крові перевищує рівень ниркового порогу. При білірубірунії сеча темніє, стає жовто-зеленого кольору, піниться. Дослідження білірубіну має діагностичне значення при диференційній діагностиці жовтяниць. Він наявний при ураженнях печінки(гепатит, гепатоз, новоутв.),білірубінурія властива лише мех.. та паренхіматозній жовтяницям.

Поліурія – це збільшення добового діурезу внаслідок посилення фільтрації первинної сечі в ниркових клубочках. У здорових тварин поліурія може виникати при згодовуванні великої кількості соковитих кормів, збільшенні даванок води, а також при нервовому збудженні. У хворих тварин вона виявляється в період видужання після гарячкового стану, розсмоктування набряків, ексудатів і транссудатів. Тривала поліурія виникає при ураженні паренхіми нирок. Поліурія є типовим симптомом цукрового діабету. Чим більший уміст глюкози в крові при діабеті, тим сильнішим є відчуття спраги. У людей, хворих на цукровий діабет, діурез може досягати 7-10 л, а в коней - 50-60 л за добу.

2. Лейкоцитоз і лейкопенія та їх діагностичне значення.

Абсолютний лейкоцитоз збільшення виду лейкоцитів та їх абсолютної кількості в 1 мкл крові. Одночасне зниження кількості того чи іншого виду лейкоцитів і абсолютної кількості цих клітин в 1 мкл крові називають абсолютною лейкопенією.

Відносний лейкоцитоз -збільшення від­носної кількості окремих видів лейкоцитів у лейкограмі поєднує­ться із зниженням загальної кількості лейкоцитів, в результаті чого абсолютна кількість лейкоцитів даного виду в 1 мкл крові буде нормальною.

Відносна лейкопенія коли про­центна кількість якого-небудь виду лейкоцитів у лейкограмі знижена, але в зв'язку з деяким збільшенням загальної кількості лейкоцитів у крові абсолютна кількість даного виду лейкоцитів в 1 мкл крові знаходиться в межах норми

Еозинофіли утворюються у кістковому мозку.Беруть участь в алергічних реакціях — адсорбують гістамін, інактивують його, запобігають звільненню гістаміну з базофілів і тучних клітин, транспортують його до органів виділення — легень і кишечника, вони адсорбують токсичні продукти білкової природи і руйнують їх, а в ділянках запалення фагоцитують бактерії, імунні комплекси, про­дукти розпаду тканин. Збільшення кількості еозинофілів у крові називають еозинофілією(при захворюваннях, які перебігають з явищами алергії (екземи, кропивниця, сироваткова хвороба); при паразитарних хворобах (трихінельоз, фасціольоз, ехінококоз, фіноз), зменшення — еозинопенією (сепсис, травматичному пери­кардиті, гострому міокардиті, пневмоніях, гострих інфекційних і протозойних захворюваннях, тяжких інтоксикаціях, стресах. А відсутність їх в крові — анеозинофілією.

Нейтрофіли залежно від віку клітин, форми й ступеня забарвлення ядра поділяють на чотири групи: мієлоцити, юні, паличкоядерні та сегментноядерні нейтрофіли. Виробляються вони в кістковому мозку, у синусах якого кількість депонованих клітин в 10—20 разів більша, ніж у крові. Основна функція— участь у захисті організму від інфекційно-токсичного впли­ву. Нейтрофілія(збільшення) може перебігати без змін співвідношень окре­мих форм нейтрофілів (після крововтрат, фіз.напруження, при гіпотонії передшлунків) або супроводжуватися підвищенням кількості молодих форм — зрушення ядра вліво або, навпаки, збільшення кількості сегментноядерних клітин — зрушення ядра вправо. За ступенем регенерації нейтрофільний лейкоцитоз буває:

а) з простим (регенеративним) зрушенням ядра — загальна кількість лейкоцитів у межах норми або незначно збіль­шена, кількість паличкоядерних нейтрофілів збільшена в 1,5— 2 рази порівняно з максимальною нормою, з'являються поодинокі юні (1—3%). характерне для бронхітів, катаральної бронхопневмонії, маститів, артритів, перитонітів, нефрит, гнійні рани, абсцеси, флегмони, ендометрит. б) з різким регенеративним (гіперрегенеративним) зрушенням — характеризується вираженим лейкоци­тозом, появою в лейкограмі великої кількості юних нейтрофілів, навіть мієлоцитів, а кількість паличкоядерних більша. При тяжкоперебігаючих гострих гнійних запаль­них процесах, септичних інфекціях (гнійний перитоніт, гнійний пе­рикардит). в) нейтрофілія з гіпопластичним(регенера­тивно-дистрофічним)зрушенням ядра характеризується лейкопенією, збільшенням кількості молодих форм нейтрофілів (ток­сична зернистість, вакуолізація цитоплазми й ядра), в поєднанні із зменшенням кількості сегментноядерних. При тривалому і сильно вираженому впливу на кровотворні органи бактерійних отрут і є показником пригні­чення функції кісткового мозку.

Нейтрофілія із зрушенням ядра вправо харак­теризується збільшенням кількості сегментноядерних нейтрофілів при нормальній або зниженій кількості паличкоядерних. При легкому перебігу інфекцій, після крововтрат, при м'язовому навантаженні; у старих і виснаже­них тварин; при перебігаючих хронічно септичних процесах і є показником виснаження кісткового мозку.

Нейтропенія є ознакою пригнічення функції кісткового мозку. Вона може бути функціональною (тимчасовою) і органіч­ною (стійкою). Функціональне пригнічення гранулопоезу спосте­рігається при аліментарній дистрофії, інфекційних захворюваннях, застосуванні антибіотиків і сульфаніламідів. Стійка нейтропенія є показником ураження гранулоцитарного ростка кісткового мозку й виникає при лейкозі, стахіботріотоксикозі. Незначна є показником виду­жання.

Лімфоцити. Продукція, диференціювання і функціонуван­ня лімфоцитів відбуваються у лімфоїдних органах, які умовно поділяють на три основні відділи: кістковий мозок; центральні лімфоїдні органи — тимус і фабрицієва сумка у птахів або її еквівалент у ссавців — кістковий мозок або пейєрові бляшки; периферичні лімфоїдні органи — лімфатичні вузли, селезінка, кров.Популяція Т-лімфоцитів включає: ефектори клітинного імуніте­ту (Т-кілери), відповідальні за клітинну резистентність проти ін­фекцій; клітини-помічники (хелпери), клітини-супресори, які при­гнічують В-клітинну гуморальну імунну відповідь. Зменшення кількості лімфоцитів в крові називають лімфоцитопенією, а збільшення - лімфоцитозом..

Базофіли беруть участь в алергічних реакціях, оскільки вони утримують половину наявного в крові гістаміну, впливають на функцію зсідання крові, запобігають згортанню (гепарин) крові, беруть участь в обміні ліпідів, фагоцитозі.Збільшення кількості базофілів — базофілія зустрічається при гемофілії, мієлоїдному лейкозі, після парентерального введен­ня гіперімунних сироваток. Зменшення кількості базофілів — базопенія діагностичного значення не має.

Моноцити — джерело тканинних макрофагів і є центральною ланкою мононуклеарної фагоцитарної системи — МФС. Моноцити утворюються у кістко­вому мозку. В крові циркулюють протягом 36—104 год, а потім мігрують у тканини, де дозрівають і функціонують як макрофаги, понад 60 днів, а за деякими даними можуть існувати навіть кіль­ка років, зберігаючи здатність до рециркуляції.. Збільшення кількості моноцитів у крові — моноцитоз — зустрічається при імунізації тварин, прихованому перебігу захворювань, протозойних хворобах (піроплазмідозах), хронічних сеп­тичних процесах, а також при видужанні після гострих запальних та інфекційних хвороб. Зменшення кількості моноцитів у крові — моноцитопенія — розглядають як показник пригнічення функції МФС. Вона зустрічається на початковій стадії гострих запальних процесів, інфекційних та септичних захворювань (у по­єднанні з нейтрофілією).

Варіант 16, 22 1. Гематурія та гемоглобінурія, їх діагностичне значення

Гематурія – наявність у сечі крові, зокрема еритроцитів. На відміну від макрогематурії, мікрогематурію виявляють при мікроскопії осадів сечі. Гематурія спостерігається при гострих запальних процесах у сечовій системі, при сечокам’яній хворобі, нітратно-нітритних отруєннях. Домішки крові з першими порціями сечі вказують на захворювання уретри, а з останніми – на захворювання сечового міхура. Рівномірне забарвлення сечі в червоний або рожевий колір в усіх порціях частіше буває при хворобах нирок. Слід мати на увазі, що у самок кров може надходити в сечу зі статевих шляхів. Це легко виявити дослідженням сечі, взятої за допомогою сечового катетера.

Гемоглобінурія – наявність у сечі барвної речовини – гемоглобіну внаслідок гемолізу еритроцитів. Гемоглобінурія характеризується появою в сечі гемоглобіну, що буває при піроплазмідозах, лептоспірозі, ІНАН, післяродовій гемоглобінурії корів, при отруєннях тварин гемолітичними отрутами рослинного й тваринного походження (наприклад, отрутами жовтцю їдкого, зірчатки, хвоща, гадюк, скорпіонів, бджіл). При прихованих інфекційних захворюваннях в разі швидкого й різкого охолодження організму раптово виникає короткочасна пароксизмальна гемоглобінурія.

Колір сечі здорових тварин – від ясно-жовтого до жовто-бурого. Сеча всіх тварин, за винятком сечі однокопитних, прозора і має водянисту консистенцію. Слід звертати увагу на домішки крові, пам’ятаючи, що наявність еритроцитів є ознакою гематурії, а наявність гемоглобіну – гемоглобінурії. У першому випадку спостерігається червоний осад під час відстоювання сечі в скляній посудині, а в другому – сеча буде рівномірно забарвлена в червоний або частіше червоно-брунатний колір. Подібне забарвлення сечі спостерігається при тяжкому захворюванні коней – міоглобінурії. Червоне забарвлення сечі нерідко трапляється також у великої рогатої худоби при згодовуванні великої кількості червоних буряків. Гематурія трапляється насамперед при уроциститі (забарвлені останні порції сечі, нерідко бувають із згустками крові), уретриті (забарвлені перші порції сечі), нефриті (забарвлені всі порції сечі), сечокам’яній хворобі, хронічній гематурії великої рогатої худоби, а також при отруєнні нітратами або нітритами. Хімічним дослідженням визначають протеїнурію або альбумінурію, тобто наявність у сечі білків сироватки крові – альбумінів і глобулінів.