
- •1. Габітус та його значення
- •2. Загально-клінічні методи дослідження.
- •3. Гарячка та її види.
- •4. Схемі клінічного дослідження та її діагностичне значення.
- •5. Дослідження шкіри та волосяного покриву та їх діагностичне значення.
- •6.Патологічні зміни шкіри та підшкірної клітковини
- •7.Дослідження слизових оболонок та їх діагностичне значення
- •8.Дослідження лімфатичних вузлів та їх діагностичне значення
- •10.Перкусія ділянки серця та її діагностичне значення.
- •12. Пункти найкращої чутності клапанів серця
- •13.Зміни тонів серця
- •14.Шуми серця
- •15.Дослідження периферичних судин
- •16. Якість пульсу та його діагностичне значення
- •17. Дослідження вен та його діагностичне значення.
- •18. Електрокардіографія та її значення.
- •19. Дослідження артеріального та венного пульсу та його значення.
- •20. Аритмії.
- •21. За яким планом досліджують систему дихання?
- •22. Дослідження верхніх дихальних шляхів і діагностичне значення
- •23. Зміни ритму дихання
- •24. Дослідження кашлю
- •25. Дослідження гортані і трахеї
- •26. Дослідження грудної клітки
- •27. Задишки та їх діагностичне значення.
- •28. 29..Перкусія грудної клітки та зміни перкусійних звуків.
- •30. Аускультація грудної клітки та її діагностичне значення.
- •31. Основні дихальні шуми і як вони змінюються у здорових і хворих тварин?
- •32. Пат дихальні шуми і яке значення вони мають у діагностиці захв легень і плеври?.
- •33. Дослідження приймання корму та води, їх діагностичне значення.
- •34. Жуйка та її розлади.
- •35. Блювання та його різновиди.
- •36. Дослідження рота та органів ротової порожнини.
- •37. Зівники та їх значення.
- •38. Дослідження глотки та стравоходу та їх діагностичне значення.
- •39. Зонди
- •40. Зондування тварин та його значення.
- •41. Дослідження передшлунків і сичуга жуйних тварин та його діагностичне значення.
- •42. Дослідження шлунка у моно гастричних тварин
- •43. Дослідження кишечнику.
- •44. Дефекація та її розлади.
- •45. Дослідження печінки у різних видів тварин.
- •46. Дослідження сечоутворення та сечовиділення.
- •47. Дослідження нирок.
- •48. Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри.
- •49. Катетеризація різних видів тварин.
- •50. Дослідження фізичних властивостей сечі та його діагностичне значення.
- •51.Хімічне дослідження сечі.
- •52. Дослідження осаду сечі (організовані, неорганізовані).
- •53. Дослідження поведінки тварин.
- •55. Дослідження органів чуття
- •56.У чому полягає діагностичне значення дослідження чутливості.
- •58. Дослідження рефлексів
- •59. Дослідження поверхневої чутливості
- •60.62. Дослідження глибокої чутливості
- •61. Види болю при порушенні поверхневої чутливості. 57. Що таке гіпо- та анестезія
- •63. Дослідження рухової сфери
- •64. 67. Судоми.
- •65.Чим характеризуються гіперкінези?
- •66. Парези та паралічі
- •68. Атаксія
- •69. Дослідження фізичних властивостей крові.
- •70. Дослідження гемоглобіну.
- •71. Дослідження кислотно-основного балансу крові.
- •72. Визначення загального білка і білкових фракцій.
- •73.Визначення каротину та вітаміну а в сироватці крові
- •74. Визначення загального кальцію в сироватці крові
- •75. Визначення мікроелементів
- •76.Визначення глюкози в крові
- •77. Визначення кетонових тіл у крові
- •78. Визначення білірубіну.
- •79. Визначення еритроцитів. 88. Підрахунок кількості лейкоцитів. 92. Еритроцитопенія та її біологічне значення.
- •80. Визначення лейкоцитів. 89. Підрахунок кількості лейкоцитів.
- •81. 90. Лейкоцитози і лейкопенії їх діагностичне і прогностичне значення.
- •82. Дослідження еозинофілів і їх діагностичне значення.
- •87. Патологічні зміни лейкоцитів
- •92.Лейкограма периферичної крові і її діагностичне значення
- •93. Виготовлення мазків крові
- •94. З яких судин беруть кров для дослідження у тварин.
- •95 Біохімічне дослідження крові
- •96. За яким планом досліджують систему крові?
- •97. Яке значення мають біохімічні дослідження крові в діагностиці порушень обміну речовин?
10.Перкусія ділянки серця та її діагностичне значення.
Перкусію проводять для визначення перкусійних меж серця(топографічна перкусія), характер звуку(порівняльна) та визначення болючості в ділянці серця.
Топографічна перкусія (метод легато)Визначають верхню і задню перкусійні межі.
Верхня межа- лінія від заднього кута лопатки до ліктьового горба( по 4 міжребер’ю) по переходу чіткого легеневого звуку в притуплений.
У ВРХ,дрібні тв. – на рівні плеч.суглоба
ДРХ- на 1-2 см нижче лініі плеч.сугл.
Коні –на ширину двох пальців нижче лінії плеч сугл.
Зміщення
вверх-при ексудативному перикардиті, гідро перикардиті
Задня перкусійна межа – визнач.по лінії проведеній від ліктьового горбавверх і назад , приблизно під кутом 45до горизонту по зміні притупленого звуку в чіткий легеневий.
В нормі : у ВРХ досягає 5-го ребра, у свиней,ДРХ,коней- 6-го ребра, у м’ясоїдних до 7-го ребра
Зміщення
вперед- альвеол.емфізема, метеоризм кишечника, гостре розширення шлунка в коней, при тимпанії рубця в жуйних назад- при гіпертрофії та розширенні серця, ексудативному перикардиті
Виявлення характеру звуку (легато) по 3-7 міжреб.проміжку зверху вниз, відмічаючи при цьому місця притупленого і тупого звуків.
Визначають: відносну тупість і абсолютну.
Відносна тупість – виявляють при перкусії над частиною серця,яка прикрита краєм легень. Звук-притуплений
Абсолютна тупість – виявл.над серцевою вирізкою легень,де серце безпосередньо торкається до грудної стінки.
Зміни: відносного притуплення і абсолютної тупості: при ателектазі лівої легені та ексудативному перикардиті;
абсолютної тупості серця у коней- лівобічна альвеолярна емфізема легень
Виявлення болючості(метод стоккато) Біль може бути при: перикардиті, плевриті, міокардиті, травматичному перикардиті у ВРХ
11.Аускультація серця.
Аускультацію серця краще проводити при стоячому положенні тварини - зліва та справа в ділянці 3-5-го міжреберних проміжків у нижній тре тині грудної клітки (нижче лінії плечового суглоба).
У здорових тварин робота серця супроводжується звуками, які на зивають тонами. Аускультацією виявляють два чітко виражені по стійні тони - перший і другий. Перший тон виникає під час систоли, тому його називають систолічним. Другий тон прийнято називати діа- столічним, оскільки його вислуховують на початку діастоли.
Перший тон складається з таких компонентів: а) звуків, які утво рюються при скороченні передсердь; б) звуків, що виникають при скороченні шлуночків; в) звуків від закриття правого і лівого атріовен- трикулярних клапанів; г) звуків від коливань початкових ділянок аор ти та легеневої артерії в момент систоли шлуночків. Таким чином, перший тон серця складається з м'язового, клапанного та судинного компонентів. Головними звуковими компонентами першого тону є звуки, які виникають при закритті атріовентрикулярних клапанів і скороченні шлуночків. Отже, перший тон за походженням є клапанно-м'язово-судинним. Причому, м'язові компоненти надають йому незначної приглушенос- ті. На відміну від другого тону, він сильніший, довший за тембром і на кінці протяжніший.
В утворенні другого тону беруть участь звукові компоненти, які виникають при закритті півмісяцевих клапанів аорти і легеневої арте рії, та звуки, які утворюються при коливанні стінок цих судин на по чатку діастоли. Основні звукові компоненти другого тону - це звуки від закриття клапанів. Тобто, другий тон серця, на відміну від першо го, в основному має клапанне походження. Він коротший, вищий, чіткіший і на кінці обривистий. Якщо в коня тривалість першого то ну становить 1/5 с, то другого - 1/20 с. Фонетично тони серця у здо рових тварин можна уявити собі таким чином: буу-дук, буу-дук і т. д. Крім характеру звучання, тони серця різняться між собою паузами (рис. 49). Пауза між першим і другим тонами коротка (систолічна), а між другим і наступним за ним першим - довга (діастолічна). Після довгої паузи завжди вислуховується перший тон. При збільшенні час тоти скорочень серця (тахікардії) для розпізнавання тонів серця необхідно одночасно проводити пальпацію серцевого поштовху, з яким збігається перший тон. Визначати його можна також пальпацією пульсу, хоча він відчувається дещо пізніше першого тону. У здорових тварин перший тон більш чітко вислуховується в пунк тах найкращої чутливості атріовентрикулярних клапанів, другий - у пунктах найкращої чутливості клапанів аорти та легеневої артерії. Тони серця у тварин різних видів дещо різняться за звучанням. Так, у коней перший тон значно довший, ніж другий, повільно згасає, а другий тон - корот кий і обривистий. У великої і дрібної рогатої худоби та м'ясоїдних тони серця дзвінкі і чіткі, а у свиней обидва тони приглушені.