96. За яким планом досліджують систему крові?

Дослідження системи крові включає:

а) визначення фізичних властивостей крові - кількості крові, від­ носної густини, швидкості згортання крові та осідання еритроцитів, ретракції кров'яного згустку, осмотичної резистентності еритроцитів, гематокритної величини;

б) біохімічний аналіз крові - визначення кількості гемоглобіну, загального білка та його фракцій, загального кальцію, неорганічного фосфору, магнію, хлору, натрію, калію, каротину, білірубіну, глюко­ зи, мікроелементів (міді, цинку, заліза, йоду, кобальту, марганцю, селену), вітамінів (А, В, С, D, Е та ін.), кетонових тіл, гормонів, фер­ ментів тощо;

в) дослідження морфологічного складу - підрахунок кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, виведення лейкограми;

г) серологічне і бактеріологічне дослідження крові;

д) дослідження кістковомозкового пунктату;

е) дослідження селезінки. Невелику кількість крові, необхідну для морфологічного дослі­ дження і виготовлення мазків з метою діагностики піроплазмідозів, одержують у сільськогосподарських і домашніх тварин із кровонос­ них судин зовнішньої та внутрішньої поверхні вуха, у птахів - із гре­ беня або борідок, гусей і качок - з м'якоті ступні кінцівок, хутрових звірів - з м'якуша пальця.

Якщо кров беруть для морфологічного до­ слідження, то перші 2-3 краплі видаляють ватним тампоном, а для діагностики піроплазмідозів мазки готують з першої краплі, що з'яви­ лася.

Велику кількість крові у коней, великої рогатої худоби, овець, кіз, верблюдів одержують з яремної вени, зовнішньої грудної, у свиней - із судин хвоста, краніальної порожнистої вени, орбітального венозно­ го синуса, м'ясоїдних - із вен кінцівок, птахів - із підкрилової вени, кролів - із вен вуха, лабораторних тварин - із вен вуха, орбітального синуса, хвоста, серця, яремної вени, у риби - із серця, підшкірної та хвостової артерій.

Для одержання сироватки кров беруть у чисту суху пробірку або інший посуд і ставлять у темне місце. Якщо ретракція не настала, тонкою скляною паличкою відокремлюють згусток від стінки пробір­ ки. Для одержання плазми потрібно запобігти згортанню крові. З ці­ єю метою до неї додають антикоагулянти.

97. Яке значення мають біохімічні дослідження крові в діагностиці порушень обміну речовин?

біохімічний аналіз крові - визначення кількості гемоглобіну, загального білка та його фракцій, загального кальцію, неорганічного фосфору, магнію, хлору, натрію, калію, каротину, білірубіну, глюкози, мікроелементів, вітамінів, кетонових тіл, гормонів, ферментів тощо;

Проведення досліджень дає змогу виявити субклінічний перебіг хвороб, спричинених порушенням обміну речовин (кетозу, остеодистрофії, А-гіповітамінозу та ін.), призначити групове застосування засобів замінної, патогенетичної

Порушення обміну речовин може виникати на будь-якій або на всіх стадіях метаболізму. Хвороби, що розвиваються при цьому, називають метаболічними або аліментарними.

Вони широко розповсюджені у колективних та фермерських господарствах і завдають економічних збитків.

В сироватці крові корів контрольних груп знижений рівень загального білка визначається у 31,5-47,8 % проб, загального кальцію - 33,6-46,0; неорганічного фосфору - 27,6-35,0. А-гіповітаміноз встановлений у 69,5 % корів

Порушення обміну речовин може виникати на будь-якій або на всіх стадіях метаболізму

Кетоз у молочних корів при гострому і підгострому перебігу характеризується порушенням вуглеводно-ліпідного і білкового обміну, при хронічному - переважає розлад фосфорно-кальцієвого і D-вітамінного, розвивається вторинна остеодистрофія. При ожирінні головна роль належить розладу ліпідного обміну, разом з тим перебіг ожиріння супроводжується порушенням обміну вуглеводів.

Перша група - хвороби, зумовлені переважним порушенням вуглеводно-ліпідного і білкового обміну: ожиріння, аліментарна дистрофія, кетоз, міоглобінурія, гіпоглікемія поросят, лактаційне виснаження самок хутрових звірів.

Друга група об'єднує хвороби, спричинені переважним порушенням обміну макроелементів: аліментарна та ензоотична остеодистрофії, вторинна остеодистрофія корів та молодняку, гіпомагніємія, післяродова гіпокальціємія і післяродова гіпофосфатемія.

Третю групу становлять хвороби, що спричинюються нестачею або надлишком мікроелементів. Мікроелементози. Гіпокобальтоз, гіпокупроз, білом'язову хворобу, ензоотичну атаксію ягнят, недостатність фтору, цинку (паракератоз), марганцю, а також хвороби, зумовлені надлишком бору, нікелю, молібдену, фтору, селену. До цієї групи можна також включити ендемічний зоб( нестача йоду)

До четвертої групи належать гіповітамінози, що виникають внаслідок нестачі ретинолу, кальциферолу, токоферолу, аскорбінової кислоти, філохінону, вітамінів групи В.