93. Виготовлення мазків крові

Після появи краплі крові до неї торкаються поверхнею біля краю знежиреного стерильного предметного скла, яке швидко кладуть на стіл. Краєм іншого трохи вужчого і шліфованого скла торкаються краплі і нахиливши його під кутом 45° швидко і обережно проводять ним у напрямку до дальшого краю. Внаслідок капілярності кров захоплюється краєм верхнього скла і під час руху розмазується по нижньому склі. Правильно виготовлений препарат виходить тонким, дещо просвічується та має жовтувате забарвлення.

Із крові виготовляють також препарат “товстої краплі”. На предметне скло наносять роздільно 2-3 звичайні краплі крові, злегка змішують їх скляною палич-ко ю , петлею або кутом іншого предметного скла так, щоб утворилась плоска кро-в’яна пляма діаметром біля 1,5 см. Такі препарати виготовляють зокрема для діаг-ностики малярії, поворотних тифів.

Виготовлені мазки висушу-ють при кімнатній температурі або в термостаті. Тонкі мазки швидко висихають на повітрі, більш товсті можна висушувати над полум’ям газового пальника. Пред-метне скло при цьому тримають за ребра 1-им і 2-им пальцями правої руки мазком догори. Щоб не допустити денатурації білків бактерій і порушення їх внутріш-ньої структури ступінь нагрівання контролюють середнім пальцем, який знахо-диться під предметним склом.

Висушені препарати необхідно фіксувати до поверхні скла. Незафіксований ма-зок є заразним, тому при роботі з ним треба бути дуже обережним, не торкатись до нього руками. При фіксації одночасно відбувається прикріплення бактерій до скла та їх знезараження. До того ж вбиті мікроорганізми значно краще забарвлюються.

Морфологію бактерій вивчають, як правило, на зафіксованих і забарвлених препаратах. Незабарвлені мікроорганізми, за ви-нятком грибів, погано видно у світловому мікроскопі через їх малу контрастність. Для фарбування мазків у бактеріологічних лабораторіях широко вживають анілі-нові барвники. Вони поділяються на кислі, нейтральні та основні. Останні добре забарвлюють як ядерний апарат, так і цитоплазматичні структури. Позитивно заря-джена фарбуюча частина їх молекули швидше і повніше вступає в сполуку з нега-тивно зарядженою бактерійною клітиною. Кислі ж барвники фарбують мікробів значно слабіше. Здатність та індивідуальна особливість бактерій фарбуватись тими чи іншими барвниками називають їх тинкторіальними властивостями.

У повсякденній лабораторній практиці найчастіше вживають такі барвники: червоні – фуксин основний (діамантфуксин, соля-нокислий розанілін або парароза-нілін), фуксин кислий, нейтраль-ний червоний, сафранін, конго червоний; фіолетові – генціан-, кристал- і метил-віолет; сині – ме-тиленовий і толуїдиновий синій, трипановий голубий; зелені – ма-лахітовий, брильянтовий зелений; жо вт о -коричневі – везувін, хризо-їдин та ін.

94. З яких судин беруть кров для дослідження у тварин.

Невелику кількість крові, необхідну для морфологічного дослідження і виготовлення мазків з метою діагностики піроплазмідозів, одержують у сільськогосподарських і домашніх тварин із кровоносних судин зовнішньої та внутрішньої поверхні вуха, у птахів - із гребеня або борідок, гусей і качок - з м'якоті ступні кінцівок, хутрових звірів - з м'якуша пальця. Якщо кров беруть для морфологічного дослідження, то перші 2-3 краплі видаляють ватним тампоном, а для діагностики піроплазмідозів мазки готують з першої краплі, що з'явилася. Велику кількість крові у коней, великої рогатої худоби, овець, кіз, верблюдів одержують з яремної вени, зовнішньої грудної, у свиней - із судин хвоста, краніальної порожнистої вени, орбітального венозного синуса, м'ясоїдних - із вен кінцівок, птахів - із підкрилової вени, кролів - із вен вуха, лабораторних тварин - із вен вуха, орбітального синуса, хвоста, серця, яремної вени, у риби - із серця, підшкірної та хвостової артерій.