79. Визначення еритроцитів. 88. Підрахунок кількості лейкоцитів. 92. Еритроцитопенія та її біологічне значення.

Підрахунок кількості еритроцитів

Еритроцити є носіями гемоглобіну, який забезпечує організм кис­нем, переносить вуглекислий газ із тканин у легені, бере участь в ре­гуляції кислотно-основного балансу (гемоглобіновий буфер) та в ряді ферментативних процесів, транспортує до тканин амінокислоти, ліпі­ди, адсорбує токсини. Утворення еритроцитів (еритроцитопоез) відбувається у черво­ному кістковому мозку. Початковим елементом є еритропоетиночутлива клітина, яка послідовно диференціюється в еритробласт, пронормоцит (пронормобласт), нормоцити (нормобласти) - базофільний, поліхроматофільний, оксифільний, ретикулоцит і еритроцит.

У периферичній крові знаходять лише зрілі еритроцити, але припатології можуть з'являтися і ядерні - нормоцити (нормобласти).

Тривалість життя еритроцитів 110-130 днів, руйнуються вони (гемолізуються) у фагоцитувальних макрофагоцитах селезінки, печін­ ки, легень, лімфатичних вузлів та інших органів.

Кількість еритроцитів підраховують за допомогою мікроскопа в лічильних камерах, серед яких найбільшого поширення набула камера з сіткою Горяєва, або в лабораторних кюветах, де сітка Горяєва нанесена на накривне скло. Кров попередньо розбавляють у меланжерах (кровозмішувачах) у 200 або 100 разів (кров набирають до міт­ ки 0,5 або 1, а розріджувач - до мітки 101), або в пробірках (метод П'ятницького). В останньому випадку в пробірку набирають 3,98 мл рідини, а потім капіляром від гемометра вносять 0,02 мл крові (одер­ жують розбавлення у 200 разів). Для розбавлення крові при підрахунку еритроцитів використовують 0,85 %- або найчастіше 3 %-ний розчин натрію хлориду.

Підрахунок проводять у п'яти великих квадра­тах, кожний з яких розділений на 16 маленьких, розміщених по діагоналі сітки Горяєва.

Клітини у великому квадраті починають рахувати з лівого верхнього маленького квадратика, а потім перехо­дять на другий, третій, четвертий. Після верхнього рахують еритроцити в нижчерозміщеному ряду, починаючи з першого правого квадрата і т. д. Рахують еритроцити, що знаходяться всередині маленьких квадратів, а також на лівому і верхньому боках великого квадрата, а еритроцити на нижньому і правому боках не враховують.

Кількість еритроцитів (Е, в 1 мкл) крові визначають за формулою: Е = (а•с) : (n•S•h).

Кількість еритроцитів у крові здорових тварин залежить від їх ви­ду й віку (у новонароджених еритроцитів дещо більше), м'язового напруження, особливо у коней, продуктивності та породи, рівня годівлі тварин.

Серед змін еритроцитів у крові найчастіше спостерігають зменшення їх кількості - еритроцитопенія або олігоцитемія. Вона зустрічається при анеміях, зумовлених недостатньою годівлею (нестача білків, вітамінів В2 , В12, кобальту, заліза, міді), пригніченням функції кісткового мозку при 437 інтоксикаціях, отруєнні гемолітичними отрутами, піроплазмідозах, кро­ вовтратах, структурних змінах кісткового мозку при променевій хворобі, злоякісних новоутвореннях, у клінічну стадію лейкозу.

Збільшення кількості еритроцитів у крові (еритроцитоз, поліците­мія) буває фізіологічним та патологічним. Фізіологічна поліцитемія спостерігається у новонародженого мо­лодняку, а також при зниженні парціального тиску кисню. В остан­ньому випадку збільшення кількості еритроцитів зумовлене як надходженням у циркулюючу кров еритроцитів з кров'яних депо, так і посиленим еритроцитопоезом, який є реакцією кісткового мозку на зниження парціального тиску кисню. Патологічна поліцитемія буває відносною і абсолютною. Відносна поліцитемія спостерігається при втраті організмом води й згу­щенні крові внаслідок різних хвороб, які супроводжуються діареєю, блюванням, при розвитку транссудатів і ексудатів внаслідок переходу рідини із судинної системи у тканини. Абсолютна патологічна поліцитемія зумовлена посиленням еритропоетичної функції кісткового мозку при хворобах серця (пороки, перикардит), рідше при захворюваннях, що супроводжуються порушенням дихання (пневмонія, емфізема легень). Причиною еритроцитозу є рефлекторне збудження еритропоетичної функції кісткового мозку внаслідок гіпоксемії.