77. Визначення кетонових тіл у крові

Кетонові тіла (бета-оксимасляна та ацетооцтова кислоти, ацетон) утворюються головним чином у печінці, менше - в нирках, стінках передшлунків, молочній залозі. Вони є звичайними метаболітами обміну вуглеводів, жирів і деяких амінокислот, при розпаді яких утворюється оцтова кислота у вигляді сполуки з коферментом ацетилювання - ацетил-КоА. Активована оцтова кислота в подальшому окиснюється у циклі трикарбонових кислот, початковим етапом якого є реакція конденсації з щавлевооцтовою кислотою (ЩОК). Окиснення її блокується нестачею ЩОК, основним джерелом якої є глюкоза. У такому випадку дві молекули ацетил-КоА конденсуються з утворенням ацетоацетил~КоА, що через ряд стадій перетворюється в ацетоацетат, з якого потім утворюються ацетон і бета-оксимасляна кислота.

У крові, сечі та молоці завжди є незначна кількість кетонових тіл. Підвищення їх рівня у крові (кетонемія) супроводжується посиленим виділенням їх через нирки (кетонурія), молочну (кетонолактія) і потові залози та легені.

Вміст кетонових тіл у крові визначають йодометричним методом (за Енгфельдом у модифікації Лейтеса М. та Одинової А.І.), колориметричним методом Нейтельсона, а також експрес-методом з реактивом Лестраде. У нормі, за даними І.П. Кондрахіна, у здорових тільних сухостійних корів вміст кетонових тіл становить 2,5-6 мг/100 мл (0,4-1,03 ммоль/л), у корів через 2-5 днів після отелення - 6-8, а через 30 днів - 5,5-7 мг/100 мл. У високопродуктивних корів порівняно з низькопродуктивними вміст кетонових тіл вищий. Основна кількість їх у крові (82-87 %) припадає на частку бета-оксимасляної кислоти.

Експрес-методом з реактивом Лестраде кетонові тіла в крові визначають при їх мінімальному вмісті 10 мг/100 мл (1,72 ммоль/л). Швидкість появи забарвлення і його інтенсивність пропорційні концентрації кетонових тіл у досліджуваній пробі. Якщо інтенсивне забарвлення з'являється негайно, то це є показником наявності в пробі 50-80 мг/100 мл і більше кетонових тіл, через 1 хв - 30-50; ледь помітне забарвлення після 3 хв - 10-30 мг/100 мл.

Стійка кетонемія зустрічається у тварин при гострому та підгострому перебігу кетозу, цукровому діабеті. При цьому змінюється співвідношення між окремими компонентами кетонових тіл у бік підвищення вмісту більш токсичного продукту - ацетону. Помірна кетонемія супроводжує різні хвороби: пневмонію, гепатоз і гепатит, міоглобінурію, гнійний мастит, ендометрит, причому концентрація кетонових тіл підвищується переважно за рахунок бета-оксимасляної кислоти.

78. Визначення білірубіну.

Визначення білірубіну в крові

Білірубін є одним з кінцевих продуктів пігментного обміну. Через ряд проміжних стадій з гему зруйнованих еритроцитів утворюється непрямий (вільний, некон'югований, не проведений через печінку) білірубін, який є нормальною складовою частиною сироватки крові. Він нерозчинний у воді і тому не виводиться з сечею.

У клітинах печінки непрямий білірубін сполучається з глюкуроновою кислотою, утворюється прямий, зв'язаний (кон'югований), проведений через печінку білірубін (холебілірубін). Сума вільного та кон'югованого білірубіну становить загальний білірубін.

Вміст білірубіну та його фракцій у сироватці крові визначають за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа. Проведений через печінку (кон'югований) білірубін реагує безпосередньо з діазореактивом (тому його ще на­ зивають прямим), а не проведений має аналогічну реакцію лише після дії прискорювачів, до яких належать кофеїновий або інші реактиви.

Збільшення вмісту білірубіну в сироватці крові називають білірубінемією (гіпербілірубінемією). Білірубінемія спостерігається при захворюваннях, які супрово­ джуються гемолізом еритроцитів за рахунок збільшення в крові не­ прямого (вільного, або не проведеного через печінку) білірубіну (піроплазмідози, лептоспіроз, отруєння гемолітичними отрутами). Печінка у такому разі не встигає синтезувати кон'югований білірубін із великої кількості непрямого, який утворився з гемоглобіну зруйнованих еритроцитів. Значне збільшення вмісту кон'югованого білірубіну (проведеного через печінку, прямого) в сироватці крові буває при механічній жовтяниці, коли внаслідок порушення жовчовиділення на­громаджується жовч, підвищується тиск у жовчних шляхах, що зумовлює перехід компонентів жовчі в кров'яне русло. Ураження гепатоцитів порушує перетворення вільного білірубіну в кон'югований і подальше виділення останнього в жовчні капіляри, тому в крові підвищується вміст обох фракцій білірубіну (паренхіма­ тозна жовтяниця).