
- •1. Габітус та його значення
- •2. Загально-клінічні методи дослідження.
- •3. Гарячка та її види.
- •4. Схемі клінічного дослідження та її діагностичне значення.
- •5. Дослідження шкіри та волосяного покриву та їх діагностичне значення.
- •6.Патологічні зміни шкіри та підшкірної клітковини
- •7.Дослідження слизових оболонок та їх діагностичне значення
- •8.Дослідження лімфатичних вузлів та їх діагностичне значення
- •10.Перкусія ділянки серця та її діагностичне значення.
- •12. Пункти найкращої чутності клапанів серця
- •13.Зміни тонів серця
- •14.Шуми серця
- •15.Дослідження периферичних судин
- •16. Якість пульсу та його діагностичне значення
- •17. Дослідження вен та його діагностичне значення.
- •18. Електрокардіографія та її значення.
- •19. Дослідження артеріального та венного пульсу та його значення.
- •20. Аритмії.
- •21. За яким планом досліджують систему дихання?
- •22. Дослідження верхніх дихальних шляхів і діагностичне значення
- •23. Зміни ритму дихання
- •24. Дослідження кашлю
- •25. Дослідження гортані і трахеї
- •26. Дослідження грудної клітки
- •27. Задишки та їх діагностичне значення.
- •28. 29..Перкусія грудної клітки та зміни перкусійних звуків.
- •30. Аускультація грудної клітки та її діагностичне значення.
- •31. Основні дихальні шуми і як вони змінюються у здорових і хворих тварин?
- •32. Пат дихальні шуми і яке значення вони мають у діагностиці захв легень і плеври?.
- •33. Дослідження приймання корму та води, їх діагностичне значення.
- •34. Жуйка та її розлади.
- •35. Блювання та його різновиди.
- •36. Дослідження рота та органів ротової порожнини.
- •37. Зівники та їх значення.
- •38. Дослідження глотки та стравоходу та їх діагностичне значення.
- •39. Зонди
- •40. Зондування тварин та його значення.
- •41. Дослідження передшлунків і сичуга жуйних тварин та його діагностичне значення.
- •42. Дослідження шлунка у моно гастричних тварин
- •43. Дослідження кишечнику.
- •44. Дефекація та її розлади.
- •45. Дослідження печінки у різних видів тварин.
- •46. Дослідження сечоутворення та сечовиділення.
- •47. Дослідження нирок.
- •48. Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри.
- •49. Катетеризація різних видів тварин.
- •50. Дослідження фізичних властивостей сечі та його діагностичне значення.
- •51.Хімічне дослідження сечі.
- •52. Дослідження осаду сечі (організовані, неорганізовані).
- •53. Дослідження поведінки тварин.
- •55. Дослідження органів чуття
- •56.У чому полягає діагностичне значення дослідження чутливості.
- •58. Дослідження рефлексів
- •59. Дослідження поверхневої чутливості
- •60.62. Дослідження глибокої чутливості
- •61. Види болю при порушенні поверхневої чутливості. 57. Що таке гіпо- та анестезія
- •63. Дослідження рухової сфери
- •64. 67. Судоми.
- •65.Чим характеризуються гіперкінези?
- •66. Парези та паралічі
- •68. Атаксія
- •69. Дослідження фізичних властивостей крові.
- •70. Дослідження гемоглобіну.
- •71. Дослідження кислотно-основного балансу крові.
- •72. Визначення загального білка і білкових фракцій.
- •73.Визначення каротину та вітаміну а в сироватці крові
- •74. Визначення загального кальцію в сироватці крові
- •75. Визначення мікроелементів
- •76.Визначення глюкози в крові
- •77. Визначення кетонових тіл у крові
- •78. Визначення білірубіну.
- •79. Визначення еритроцитів. 88. Підрахунок кількості лейкоцитів. 92. Еритроцитопенія та її біологічне значення.
- •80. Визначення лейкоцитів. 89. Підрахунок кількості лейкоцитів.
- •81. 90. Лейкоцитози і лейкопенії їх діагностичне і прогностичне значення.
- •82. Дослідження еозинофілів і їх діагностичне значення.
- •87. Патологічні зміни лейкоцитів
- •92.Лейкограма периферичної крові і її діагностичне значення
- •93. Виготовлення мазків крові
- •94. З яких судин беруть кров для дослідження у тварин.
- •95 Біохімічне дослідження крові
- •96. За яким планом досліджують систему крові?
- •97. Яке значення мають біохімічні дослідження крові в діагностиці порушень обміну речовин?
73.Визначення каротину та вітаміну а в сироватці крові
Вміст каротину в сироватці крові визначають за Карром-Прайсом у модифікації Юдкіна, методом В.Ф. Коромилова і Л.О. Кудрявцевої. В останні роки у лабораторіях каротин і вітамін А визначають за методом Бессея у модифікації A.A. Анісової (на спектрофотометрі) та Рівень каротину в сироватці крові залежить від виду й віку тварин. Система біотрансформації β-каротину відсутня в перші дні після народження і з'являється в більшості тварин у місячному віці (у телят, очевидно, дещо раніше).
У свиней, овець, кіз, собак, кролів, котів та хутрових звірів каротиноїди не проникають через стінку тонкого кишечнику і в крові у них є лише залишки каротину, тому виявити кількість їх за методом В.Ф. Коромислова неможливо. Виходячи з цього, визначення вмісту каротину у тварин цих видів діагностичного значення не має. Аналогічні результати аналізу сироватки крові у новонароджених телят (1-5 мкг/100 мл) і телят місячного віку (до 20 мкг/100 мл). В подальшому відбувається безперервне зростання рівня каротину до 250-800 мкг/100 мл у молодняку 3-6-місячного віку і 450-2000 мкг/100 мл у корів і молодняку старше 6-місячного віку. В пасовищний літньо- осінній період вміст каротину в сироватці крові корів повинен бути не меншим 900 мкг/100 мл.
У тварин окремих видів (велика рогата худоба, коні, птиця) та людей частина каротину всмоктується в кишечнику в незміненому вигляді, проте лише у великої рогатої худоби вміст його в крові може досягати в пасовищний період значної кількості (1600-2300 мкг/100 мл).
Зниження рівня вітаміну А в сироватці крові - А-гіповітаміноз спостерігається при недостатньому надходженні каротину, порушенні перетворення його у вітамін А при хронічному запаленні слизової оболонки кишечнику, нестачі в раціоні протеїну, кобальту, йоду, легкорозчинних цукрів, наявності в кормах антивітамінів (нітритів, хлоридів нафталіну та ін.). Хвороби печінки (гепатодистрофія, гнійний гепатит) будь-якої етіології викликають розвиток ендогенного А-гіпо- вітамінозу (Щуревич Г.О., 1986), оскільки при них зменшується секреція жовчі, синтез і виділення жовчних кислот, які беруть участь в емульгації ретинолу, гідролітичному розщепленні його ефірів, солюбілізації продуктів гідролізу і транспорті їх до кишкових епітеліоцитів.
74. Визначення загального кальцію в сироватці крові
У тілі дорослих тварин міститься 1,2-1,5 % кальцію з розрахунку на свіжу тканину. Основна маса його (близько 90 %) знаходиться у кістковій тканині в складі кристалів гідроксіапатиту, решта - в позаклітинній рідині, у тому числі плазмі крові. Крім формування скелета, кальцій бере участь у процесах згортання крові, забезпечує нормальну збудливість і скоротливість різних м'язів, посилює систолічне скорочення серця, підвищує тонус серцевого м'яза, захисні функції організму, тонус симпатичного відділу вегетативної нервової системи, знижує проникність кровоносних судин.
В організм кальцій надходить у складі рослинних кормів і мінеральних добавок. Під впливом шлункового соку переважна більшість його перетворюється в кальцію хлорид, який є основною формою для абсорбції в тонкому кишечнику. Тому при зниженні секреторної функції шлунка всмоктування кальцію недостатнє. Безпосередній механізм перенесення іонів кальцію через ентероцити до цього часу не з'ясований. Доведена участь у цьому процесі кальцієзв'язувального білка, що синтезується ентероцитами під впливом біологічно активних
метаболітів вітаміну D3 - 1,25- та 24,25-дигідроксихолекальци- феролу. Важлива роль у абсорбції важкорозчинних солей кальцію належить жовчним кислотам - холевій та дезоксихолевій, які утворюють комплексні сполуки з кальцієвими солями жирних кислот - міцели, що протидіє випаданню їх в осад і сприяє контакту іонів кальцію із всмоктувальною поверхнею епітелію кишечнику.
Із організму кальцій виводиться через кишечник, у лактуючих тварин - з молоком, незначна кількість (0,1-1 г за добу) - з сечею.
У сироватці крові кальцій міститься переважно в двох формах: колоїдній, зв'язаній з білками (близько 40 % від загального кальцію), яка є біологічно неактивною, і в дифундованій, що складається з іонізованого кальцію (55 %) і кальцію, зв'язаного з органічними аніонами (5 %). Для оцінки стану кальцієвого обміну в сироватці крові найчастіше визначають вміст загального кальцію, а рівень іонізованого розраховують за формулою И. Тодорова.
Кількість загального кальцію у сироватці крові визначають за допомогою атомної абсорбційної спектрофотометрії, біохімічних аналізаторів і комплекснометричними методами з трилоном Б та індикаторами флуорексоном (за Вічевим Є.П. і Каракашовим Л.В.) або мурексидом (за Луцьким Д.Я.). Нині уніфікованим є метод з кальційарсеназо-ІІІ реактивом.
Вміст кальцію в сироватці крові птиці залежить від віку й періоду продуктивності. У сироватці крові курчат одноденного віку він становить 10-12 мг/100 мл (2,5-3,0 ммоль/л); індиченят, гусенят і каченят - 12-16 (3-4 ммоль/л), у несучок усіх видів у непродуктивний період - 9- 12 мг/100 мл (2,25-3,0 ммоль/л), а в період яйцекладки у курей до 40 (10), індичок, качок і гусок до 46 мг/100 мл (11,5 ммоль/л).
Зниження вмісту кальцію у сироватці крові - гіпокальціємія діагностується при тривалій нестачі кальцію в раціоні, порушенні засвоєння його внаслідок дефіциту вітаміну D і паратгормону, при рахіті, остеодистрофії, післяродовій гіпокальціємії (родильному парезі). Хвороби печінки при хронічному перебігу (гепатит, гепатоз, цироз) також сприяють розвитку гіпокальціємії, оскільки в печінці знижується синтез біологічно активного метаболіту холекальциферолу - 25-гідроксихолекальциферолу (Левченко В.І., 1986), з якого потім в нирках утворюються інші метаболіти (1,25- та 24,25-дигідрокси- холекальциферол), відповідальні за синтез в ентероцитах кальціє-зв'язувального білка. Крім того, при хворобах печінки зменшується виділення жовчі та синтез жовчних кислот, які сприяють всмоктуванню
важкорозчинних солей кальцію та вітаміну D.
Ураження нирок (нефрит, нефроз, нефролітіаз) також викликає гіпокальціємію. При нефриті, й особливо нефрозі, настає гіпопротеїнемія внаслідок втрати з сечею альбумінів, з якими частково зв'язаний кальцій сироватки крові. Крім того, при нефропатії спостерігається зниження синтезу метаболітів холекальциферолу, рівня кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові
Гіперкальціємія буває при гіперфункції прищитоподібних залоз, гіпервітамінозі D, інколи - остеодистрофії і артрозі бугаїв-плідників.