69. Дослідження фізичних властивостей крові.

Визначення відносної густини крові. Відносна густина крові характеризує відношення між щільними частинками крові і водою. Вона залежить від умісту в крові гемоглобіну, білка, солей. Для визначення відносної густини крові застосовують методи Гаммершляга (суміш бензолу і хлороформу в співвідношенні 2:5), Філліпса (розчини міді сульфату з різною щільністю) та ін. Збільшення відносної густини крові спостерігається при поліцитемії, згущенні крові внаслідок втрати води, що спостерігається при діареях різної етіології, поліурії, утворенні ексудатів і транссудатів,

блюванні, потінні. Зменшення цього показника є характерною ознакою анемій різної етіології, кахексії, гідремії.

Визначення швидкості згортання крові. Найпростіше її визна­

чити методом Моравиця. Швидкість згортання крові визначають появою першої нитки

фібрину при витягуванні капіляра з крові. У середньому швидкість згортання крові становить: у великої рогатої худоби - 5-6 хв, овець - 8-10, коней - 8-10, свиней -10-15, собак - 3-8, кролів - 4 хв, курей -20-30 с. Підвищується вона при крововтратах, захворюваннях, що супроводжуються згущенням крові, а знижується - при анеміях, лейкозі, асфіксії, холемії, нефриті, К- і С-гіповітамінозах. Кров майже не згортається при гемофілії, сибірці, інфекційній анемії, піроплазмідозах.

Визначення ретракції кров'яного згустку

Ретракція - це самовільне відокремлення сироватки крові від її згустку при відстоюванні, а відношення сироватки, що відокремилася від згустку, до об'єму взятої крові називають коефіцієнтом (індексом) ретракції. Залежить ретракція від вмісту в крові каль­цію, фібриногену, тромбоцитів, виду тварин, температури тіла тварин і навколишнього середовища. У здорових тварин часткова ретракція настає через 1-3 год, а повна - 12-24 год, індекс ретракції становить 0,3-0,7. Зниження ретракції кров'яного згустку або повна її відсутність (ірректрактильність) спостерігається при лейкозі, мікотоксикозах, гарячці.

Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). Осідання - це властивість еритроцитів осідати на дно посудини при зберіганні стабілізованої крові. Швидкість осідання еритроцитів залежить від багатьох факторів. Основними із них є кількісні та якісні зміни білків плазми крові. Підвищується ШОЕ при збільшенні в крові вмісту холестеролу, зрушенні кислотно-основного балансу в бік алкалозу, зменшенні кількості еритроцитів і збільшенні їхнього об'єму. Зменшення ШОЕ може відбуватися внаслідок збільшення кількості апьбумінів сироватки крові, жовчних пігментів і жовчних кислот,

при ацидозі, збільшенні кількості еритроцитів, зменшенні їхнього об'єму і насиченості гемоглобіном, підвищенні в'язкості крові.

Для визначення ШОЕ застосовують способи Неводова або Панченкова. Збільшенням ШОЕ супроводжуються: інфекційно-запальні процеси; септичні та гнійні процеси; нефрит і нефроз, які перебігають з гіпопротеїнемією і протеїнурією; гемобластози (підвищення ШОЕ пов'язане з диспротеїнемією, що виникає внаслідок розвитку пухлин у печінці, а також через анемію, що розвивається); анемії різної етіології, у тому числі інфекційної та паразитарної, наприклад при піроплазмідозах; ревматичному запаленні копит (внаслідок збільшення кількості фібриногену); деяких хворобах печінки із-за розвитку гіпоальбумінемії, але при її патології ШОЕ може зменшуватися через підвищення вмісту в крові жовчних кислот.

Уповільнення ШОЕ у тварин буває рідше й спостерігається при захворюваннях, що супроводжуються втратою рідини і згущенням крові (діареї, поліурії), механічною і паренхіматозною жовтяницями, при стахіботріотоксикозі, коліках, декомпенсації серцевої діяльності.

Визначення гематокритної величини. Гематокритна величина - це відношення об'єму формених елементів крові (еритроцитів) до загального об'єму взятої крові. У телят гематокритна величина коливається у межах 30-38 %, у корів - 35—45; овець - 25-45; свиней - 35-43; коней - 35—45; собак - 37-55; кролів - 35-45; курей - 38-42 %. Збільшення гематокриту буває при захворюваннях, що супроводжуються згущенням крові, наприклад, при діареях, поліцитемії. Зменшення гематокритної величини спостерігають

при анеміях та гідремії. Цей показник використовують для характеристики окремих видів анемій. Збільшення об'єму еритроцитів (макроцитоз) спостерігається при мегало- і макроцитарних анеміях, а його зменшення (мікроцитоз) - при залізодефіцитних.