
- •1. Габітус та його значення
- •2. Загально-клінічні методи дослідження.
- •3. Гарячка та її види.
- •4. Схемі клінічного дослідження та її діагностичне значення.
- •5. Дослідження шкіри та волосяного покриву та їх діагностичне значення.
- •6.Патологічні зміни шкіри та підшкірної клітковини
- •7.Дослідження слизових оболонок та їх діагностичне значення
- •8.Дослідження лімфатичних вузлів та їх діагностичне значення
- •10.Перкусія ділянки серця та її діагностичне значення.
- •12. Пункти найкращої чутності клапанів серця
- •13.Зміни тонів серця
- •14.Шуми серця
- •15.Дослідження периферичних судин
- •16. Якість пульсу та його діагностичне значення
- •17. Дослідження вен та його діагностичне значення.
- •18. Електрокардіографія та її значення.
- •19. Дослідження артеріального та венного пульсу та його значення.
- •20. Аритмії.
- •21. За яким планом досліджують систему дихання?
- •22. Дослідження верхніх дихальних шляхів і діагностичне значення
- •23. Зміни ритму дихання
- •24. Дослідження кашлю
- •25. Дослідження гортані і трахеї
- •26. Дослідження грудної клітки
- •27. Задишки та їх діагностичне значення.
- •28. 29..Перкусія грудної клітки та зміни перкусійних звуків.
- •30. Аускультація грудної клітки та її діагностичне значення.
- •31. Основні дихальні шуми і як вони змінюються у здорових і хворих тварин?
- •32. Пат дихальні шуми і яке значення вони мають у діагностиці захв легень і плеври?.
- •33. Дослідження приймання корму та води, їх діагностичне значення.
- •34. Жуйка та її розлади.
- •35. Блювання та його різновиди.
- •36. Дослідження рота та органів ротової порожнини.
- •37. Зівники та їх значення.
- •38. Дослідження глотки та стравоходу та їх діагностичне значення.
- •39. Зонди
- •40. Зондування тварин та його значення.
- •41. Дослідження передшлунків і сичуга жуйних тварин та його діагностичне значення.
- •42. Дослідження шлунка у моно гастричних тварин
- •43. Дослідження кишечнику.
- •44. Дефекація та її розлади.
- •45. Дослідження печінки у різних видів тварин.
- •46. Дослідження сечоутворення та сечовиділення.
- •47. Дослідження нирок.
- •48. Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри.
- •49. Катетеризація різних видів тварин.
- •50. Дослідження фізичних властивостей сечі та його діагностичне значення.
- •51.Хімічне дослідження сечі.
- •52. Дослідження осаду сечі (організовані, неорганізовані).
- •53. Дослідження поведінки тварин.
- •55. Дослідження органів чуття
- •56.У чому полягає діагностичне значення дослідження чутливості.
- •58. Дослідження рефлексів
- •59. Дослідження поверхневої чутливості
- •60.62. Дослідження глибокої чутливості
- •61. Види болю при порушенні поверхневої чутливості. 57. Що таке гіпо- та анестезія
- •63. Дослідження рухової сфери
- •64. 67. Судоми.
- •65.Чим характеризуються гіперкінези?
- •66. Парези та паралічі
- •68. Атаксія
- •69. Дослідження фізичних властивостей крові.
- •70. Дослідження гемоглобіну.
- •71. Дослідження кислотно-основного балансу крові.
- •72. Визначення загального білка і білкових фракцій.
- •73.Визначення каротину та вітаміну а в сироватці крові
- •74. Визначення загального кальцію в сироватці крові
- •75. Визначення мікроелементів
- •76.Визначення глюкози в крові
- •77. Визначення кетонових тіл у крові
- •78. Визначення білірубіну.
- •79. Визначення еритроцитів. 88. Підрахунок кількості лейкоцитів. 92. Еритроцитопенія та її біологічне значення.
- •80. Визначення лейкоцитів. 89. Підрахунок кількості лейкоцитів.
- •81. 90. Лейкоцитози і лейкопенії їх діагностичне і прогностичне значення.
- •82. Дослідження еозинофілів і їх діагностичне значення.
- •87. Патологічні зміни лейкоцитів
- •92.Лейкограма периферичної крові і її діагностичне значення
- •93. Виготовлення мазків крові
- •94. З яких судин беруть кров для дослідження у тварин.
- •95 Біохімічне дослідження крові
- •96. За яким планом досліджують систему крові?
- •97. Яке значення мають біохімічні дослідження крові в діагностиці порушень обміну речовин?
63. Дослідження рухової сфери
Рухова сфера - це та частина нервової системи, яка відповідає за всі рухи тіла. Вона складається із центральних і периферичних нейронів. м'язів, здатність їх до активних рухів і координацію рухів, стан кісткової тканини. Загальний м'язовий тонус досліджують оглядом тварини, звертаючи увагу на положення тіла, постановку кінцівок, голови, вушних раковин і хвоста. Пальпацією визначають пружність і об'єм окремих груп м'язів. У здорових тварин вони помірно напружені, чинять деяку протидію пасивним рухам. При патології тонус м'язів може підвищуватися і знижуватися. Підвищення м'язового тонусу (гіпертонія м'язів) характеризується тим, що уражені м'язи різко виділяються, стають щільними, майже не піддаються пасивним рухам. Суглоби в такої тварини знаходяться у стані максимального розгинання, а хода стає напруженою. Гіпертонія охоплює окремі м'язи або цілі групи їх (правець, отруєння стрихніном). Підвищення тонусу м'язів буває також при міозитах. Зниження м'язового тонусу (гіпотонія м'язів) характеризується в'ялістю і дряблістю уражених м'язів. Загальна гіпотонія виникає при тривалій гіподинамії, утриманні тварин без моціону, при недостатній і неповноцінній годівлі, анеміях, гастроентериті, багатьох хронічних захворюваннях.
64. 67. Судоми.
Судомами називають мимовільні скорочення м'язів. Вони є наслідком збудження кори і підкіркових центрів, а також периферичних рухових нейронів. Залежно від характеру м'язових скорочень розрізняють клонічні, тонічні й змішані (клоніко-тонічні) судоми. Клонічні судоми проявляються дуже короткими і швидконастаючими один за одним скороченнями окремих м'язів або їх груп, що змінюються їх розслабленням. Виникають вони раптово і швидко припиняються, спостерігаються протягом короткого або тривалого часу. Клонічні судоми спостерігаються при ураженні головного мозку і його оболонок (інфекційний енцефаломієліт, чума), порушенні мозкового кровообігу, тяжких родах і розладах обміну речовин, отруєннях. Інколи судоми поширюються на більшість м'язів тіла, й м'язові скорочення характеризуються великою силою та швидкістю. Такі судоми називають конвульсіями. Клонічні судоми, які поширюються на окремі групи м'язів, бувають у вигляді тремору м'язів, гіперкінезу й тику. Тремор - невеликої сили скорочення м'язів, які нагадують тремтіння. Він буває при отруєннях, захворюваннях головного та спинного мозку. Часто тремор реєструється у кімнатних собак. Іноді тремор починається легкими скороченнями окремих м'язових пучків, які не поширюються на весь м'яз. Це так звані фібрилярні посмикування (посіпування). Як правило, вони починаються на м'язах анконеусів, потім поширюються на м'язи плеча, шиї, тулуба. Зустрічаються у чистокровних коней і високопродуктивних корів при підвищенні температури та інфекційних захворюваннях, у корів - при травматичному ретикуліті й перикардиті, кетозі, гепатодистрофії.
Гіперкінези - ритмічні судоми окремих груп м'язів, які виникають внаслідок подразнення головного мозку різними токсинами. При інфекційному енцефаломієліті вони проявляються періодичним викиданням язика, погойдуванням голови, жувальними, плавальними рухами, плямканням губами.
Тик - ритмічні, координовані рухи одних і тих же м'язів. Проявляються у вигляді рухів повік, вух.
Тонічні судоми характеризуються стійким тривалим спазмом м'яза або групи м'язів, які нібито заклякають у цьому стані. Розрізняють тонічні судоми потиличних м'язів (контрактура), жуйних (тризм), м'язів кінцівок (крамп). Вони характерні для менінгіту, кетозу, лістеріозу, пасовищної тетанії, останніх стадій сказу у корів. Тризм буває у коней при правці і ботулізмі. Тонічні судоми, які поширюються на все тіло, називають тетанічними. Вони особливо характерні для правця коней. Судоми можуть бути й змішаними, клоніко тонічними, які проявляються чергуванням тонічних і клонічних або навпаки. Такі судоми бувають у телят і поросят при сальмонельозі, у свиней і собак при чумі, у коней при трипанозомозі, а також в усіх тварин при енцефаліті і енцефаломієліті. Різновидністю змішаних судом є епілептичні напади, коли повністю втрачається "свідомість", тварина падає, настає період тонічних судом, які переходять у клонічні.