60.62. Дослідження глибокої чутливості

Кращим методом дослідження глибокої чутливості є спостереження за твариною, облік тих рухів, які вона здійснює в звичній обстановці. Крім того, тварині надають незвичні пози: перехрещують грудні кінцівки, виставляють ногу вбік або далеко вперед тощо. Здорові тварини зразу ж приймають природну позу, а при ураженнях стовбурової ділянки мозку, дорсальних корінців його, зорового горба і тім'яної ділянки кори головного мозку такі положення в просторі довго утримуються твариною. При оцінці відповідних реакцій необхідно враховувати голод та втому тварини, які гальмують глибоку чутливість і тим самим сприяють тривалості зазначених розладів.

61. Види болю при порушенні поверхневої чутливості. 57. Що таке гіпо- та анестезія

Різні патологічні процеси можуть супроводжуватися одночасними змінами усіх видів шкірної чутливості: больової, тактильної і температурної. Підвищення їх називають гіперестезією, зниження - гіпоестезією і повну відсутність - анестезією. Розлади шкірної чутливості можуть охоплювати всю поверхню тіла або обмежені її ділянки. У зв'язку з цим усі порушення шкірної чутливості поділяють на загальні, сегментарні та місцеві. Загальні гіперестезії пов'язані з патологічним подразненням рецепторів чутливих нервових волокон отрутами, токсичними речовинами, а також з ураженням чутливих центрів кори головного мозку внаслідок запалення, здавлювання. Сегментарні розлади чутливості спостерігаються при вогнищевих ураженнях кори головного мозку, що супроводжується втратою чутливості і рухової функції на протилежному боці тіла, включаючи однойменну половину голови (геміанестезія). Ураження довгастого мозку характеризується порушенням чутливості на однойменній половині голови і протилежному боці тіла. Поперекове ушкодження спинного мозку викликає повну втрату усіх видів чутливості з обох боків тіла тварини нижче місця ураження. Пошкодження корінців спинного мозку супроводжується втратою усіх видів чутливості відповідного сегмента тіла. Місцеві розлади чутливості виникають при ураженні окремих нервів. Гіперестезія супроводжується наявністю у тварини больових відчуттів. Розрізняють місцеві, проекційні, ірадіювальні та відбиті (рефлекторні) болі. Місцеві болі збігаються з місцем ураження нервового стовбура або корінця. Наприклад, біль при абсцесі. Проекційні болі відчуваються не лише в місці подразнення, а й поза місцем патологічного процесу в зоні іннервації нервового про ураження і на великій від нього відстані - на тильній поверхні кінцівки. У такому випадку біль проектується із стовбура нерва на його периферію. Ірадіювальні болі виникають при передачі подразнення з однієї гілки чутливого нерва на іншу. Такі болі можуть виникати при ураженнях трійчастого нерва. Рефлекторні (відбиті) болі - це такі, що переходять з однієї нервової системи на іншу (з вегетативної на соматичну). Цей процес називають вісцеро-сенсорним рефлексом. Прикладом відображених болів може служити гіпералгезія шкіри заднього схилу холки у корів при травматичному ретикуліті. На цій підставі виникають зони гіпералгезії - підвищення больової чутливості шкіри при патології внутрішніх органів (зони Захар'їна, Геда, Роже).