59. Дослідження поверхневої чутливості

Розрізняють тактильну, больову і температурну поверхневу чутливість.

Тактильну чутливість досліджують доторканням яким-небудь предметом до кінчиків волосся холки, спини, черевних стінок. Здорові тварини у відповідь на такі подразнення обмахуються хвостом, роблять рухи шкірою, оглядаються. При патологічних процесах відмічають підвищення (тастгіперестезію), особливо при трансмісивних губчастоподібних енцефалопатіях, тешенській хворобі, зниження (тастгіпоестезію) або повну втрату (тастанестезію)

тактильної чутливості.

Больову чутливість визначають поколюванням шкіри голкою. Сила поколювання на різних ділянках повинна бути однаковою. Больова чутливість залежить від вищої нервової діяльності. У однієї й тієї ж тварини на різних ділянках шкіри больова чутливість неоднакова. Найменше вона розвинена на крупі, тоді як на ділянках із тонкою шкірою больова чутливість досягає високого ступеня розвитку. При патології можливі підвищення (гіпералгезія), зниження (гіпоалгезія) і втрата (аналгезія) больової чутливості.

Температурну чутливість визначають прикладанням до шкіри

металічних пластинок, нагрітих до певної температури, або посудин

(пробірок) з холодною і гарячою водою. Найбільш чутливо на температуру реагують внутрішня поверхня стегна і шкіра в ділянці черева. Може спостерігатися підвищення (термогіперестезія), зниження (термогіпоестезія) або втрата (термоанестезія) температурної чутливості.

Різні патологічні процеси можуть супроводжуватися одночасними

змінами усіх видів шкірної чутливості: больової, тактильної і температурної.

Підвищення їх називають гіперестезією, зниження - гіпоестезією і повну відсутність - анестезією. Лише в тих випадках, коли нервові волокна, що проводять різні імпульси, проходять відокремлено, можуть спостерігатися ізольовані порушення лише тактильної або больової чутливості. У деяких випадках виникає своєрідна форма гіперестезії, що одержала назву парестезії. Виникає вона тоді, коли по ходу нервового провідника діє сильне подразнення, яке безперервно надсилає імпульси

в центральну нервову систему.

Розлади шкірної чутливості можуть охоплювати всю поверхню тіла або обмежені її ділянки. У зв'язку з цим усі порушення шкірної чутливості поділяють на загальні, сегментарні та місцеві. Загальні гіперестезії пов'язані з патологічним подразненням рецепторів чутливих нервових волокон отрутами, токсичними речовинами. Сегментарні розлади чутливості спостерігаються при вогнищевих ураженнях кори головного мозку. Місцеві розлади чутливості виникають при ураженні окремих нервів. Гіперестезія супроводжується наявністю у тварини больових відчуттів. Розрізняють місцеві, проекційні, ірадіювальні та відбиті (рефлекторні)

болі.

Місцеві болі збігаються з місцем ураження нервового стовбура або корінця. Наприклад, біль при абсцесі. Проекційні болі відчуваються не лише в місці подразнення, а й поза місцем патологічного процесу в зоні іннервації нервового провідника. Ірадіювальні болі виникають при передачі подразнення з однієї гілки чутливого нерва на іншу. Рефлекторні (відбиті) болі - це такі, що переходять з однієї нервової системи на іншу (з вегетативної на соматичну). Цей процес називають вісцеро-сенсорним рефлексом.