56.У чому полягає діагностичне значення дослідження чутливості.

Дослідження чутливості багато в чому можуть вказати на наявність хвороби.Залежно від топографії нервових закінчень,розрізняють поверхневу чутливість(шкіра і слиз.обол) і глибоку(м'язи, зв'язки, кістки і сухожилки). Поверхневу чутливість долсіджують з урахуванням того,що в шкірі і слизових оболонках знаходиться багато спеціалізованих нервових закінчень,здатних сприймати больові, тактильні, та температурні подразнення із зовнішнього середовища.

Тактильна чутливість.При патологічних процесах відмічають ,особливо при трансміссивних губчастоподібних енцефалопатіях , тешенський хворобі,  та повну втрату тактильної чутливості.

Больова чутливість залежить від вищої нервової діяльності.У різних тварин больова чутливість неоднакова.Намйеньше вона розвинута на крупі, тоді як на ділянках із тонкою шкірою вона досягає високого ступеня розвитку.При патології можливе збільшення чи зменьшення і втрата больової чутливості

Різні патологічні процеси можуть супроводжуватись одночаснимизмінами усіх видів шкірної чутливості.Підвищення називають гіперстезією, зниження – гіпостезією, повну відсутність- анастезією.

Розлади шкірної чутливості можуть охоплювати всю поверхню тіла або обмежені її ділянки.У зв'язку з цим усі порушення шкірної чутливості поділяють на загальні, сегментарні та місцеві.

Загальні гіперстезії пов'язані з патологічним подразненням рецепторів чутливих нервових волокон отрутами, токсичними речовинами, а також з ураженням чутливих рецепторів центрів кори головного мозку внаслідок запалення, здавлювання.

Сегментарні розлади спостерігаються при вогнищевих ураженнях кори головного мозку, що супроводжуєтсья втратою чутливості і рухової функції на протилежному боці тіла, включаючи однойменну половину голови(геміанастезія).Ураження довгастого мозку хар-ся порушенням чутливості на однойменній половині голови і протилежному боці тіла.

Місцеві розлади виникають при ураженні окремих нервів.

58. Дослідження рефлексів

Рефлекс - це відповідна реакція організму на подразнення рецепторів, яка здійснюється за участі центральної нервової системи. Дослідження рефлексів дає змогу зробити висновок про стан центральної нервової системи, периферичного нервово-м'язового апарата і провідникових шляхів, а

також оцінити стан різних органів та сегментів тіла. Рефлекси поділяють

на поверхневі (екстероцептивні) й глибокі (пропріоцептивні).

Досліджують рефлекси шляхом нанесення певного подразника на

відповідну ділянку тіла та рівнем реакції організму.

До поверхневих рефлексів відносять рефлекси шкіри і рефлекси

слизових оболонок. До шкірних належать рефлекс холки, черевний,

анальний, копитної кістки. Подразнення шкіри у відповідній ділянці

викликає скорочення м'язів, згинання кінцівки та ін. Рефлекси

слизових оболонок: кон'юнктиви, корнеальний (рогівковий), глотковий.

Кон'юнктивальний та корнеальний рефлекси проявляються

змиканням повік при підведенні долоні руки до ока. Глотково-

гортанний рефлекс досліджують шляхом подразнення слизової оболонки рота, глотки та гортані з метою викликання ковтальних, кашльових і блювальних рухів внаслідок скорочення м'язів глотки та

гортані.

До глибоких рефлексів відносять рефлекси сухожильні, м'язів і

окістя. Найбільше клінічне значення мають колінний і ахіллового

сухожилля. Ці рефлекси досліджують у покладених на бік тварин

шляхом вдаряння спеціальним молоточком по зв'язці наколінника

або ахіллового сухожилля. При колінному рефлексі настає розгинання

тазової кінцівки, а при ахілловому - скакального суглоба.

У здорових тварин рефлекси виражені помірно. Послаблення рефлексів

(гіпорефлексія), їх втрата (арефлексія) та підвищення (гіперрефлек-

сія) є ознакою ураження центральної або периферичної нервової системи.

Рефлекси шкіри та слизових оболонок порушуються при ураженні

головного мозку, дорсальних і вентральних корінців, чутливих і рухливих

волокон периферичних нервів. Посилення рефлексів відбувається

при ураженні центрального рухового нейрона.

Послаблення глибоких рефлексів означає ураження чутливих

елементів рефлекторної дуги, найчастіше на рівні корінців і спинного

мозку. Відсутність рефлексів вказує на пошкодження периферичного

нерва. Посилення глибоких рефлексів можливе при послабленні кіркових

гальмівних впливів, підвищеній збудливості кори головного

мозку і рефлекторної дуги.