
- •1. Габітус та його значення
- •2. Загально-клінічні методи дослідження.
- •3. Гарячка та її види.
- •4. Схемі клінічного дослідження та її діагностичне значення.
- •5. Дослідження шкіри та волосяного покриву та їх діагностичне значення.
- •6.Патологічні зміни шкіри та підшкірної клітковини
- •7.Дослідження слизових оболонок та їх діагностичне значення
- •8.Дослідження лімфатичних вузлів та їх діагностичне значення
- •10.Перкусія ділянки серця та її діагностичне значення.
- •12. Пункти найкращої чутності клапанів серця
- •13.Зміни тонів серця
- •14.Шуми серця
- •15.Дослідження периферичних судин
- •16. Якість пульсу та його діагностичне значення
- •17. Дослідження вен та його діагностичне значення.
- •18. Електрокардіографія та її значення.
- •19. Дослідження артеріального та венного пульсу та його значення.
- •20. Аритмії.
- •21. За яким планом досліджують систему дихання?
- •22. Дослідження верхніх дихальних шляхів і діагностичне значення
- •23. Зміни ритму дихання
- •24. Дослідження кашлю
- •25. Дослідження гортані і трахеї
- •26. Дослідження грудної клітки
- •27. Задишки та їх діагностичне значення.
- •28. 29..Перкусія грудної клітки та зміни перкусійних звуків.
- •30. Аускультація грудної клітки та її діагностичне значення.
- •31. Основні дихальні шуми і як вони змінюються у здорових і хворих тварин?
- •32. Пат дихальні шуми і яке значення вони мають у діагностиці захв легень і плеври?.
- •33. Дослідження приймання корму та води, їх діагностичне значення.
- •34. Жуйка та її розлади.
- •35. Блювання та його різновиди.
- •36. Дослідження рота та органів ротової порожнини.
- •37. Зівники та їх значення.
- •38. Дослідження глотки та стравоходу та їх діагностичне значення.
- •39. Зонди
- •40. Зондування тварин та його значення.
- •41. Дослідження передшлунків і сичуга жуйних тварин та його діагностичне значення.
- •42. Дослідження шлунка у моно гастричних тварин
- •43. Дослідження кишечнику.
- •44. Дефекація та її розлади.
- •45. Дослідження печінки у різних видів тварин.
- •46. Дослідження сечоутворення та сечовиділення.
- •47. Дослідження нирок.
- •48. Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри.
- •49. Катетеризація різних видів тварин.
- •50. Дослідження фізичних властивостей сечі та його діагностичне значення.
- •51.Хімічне дослідження сечі.
- •52. Дослідження осаду сечі (організовані, неорганізовані).
- •53. Дослідження поведінки тварин.
- •55. Дослідження органів чуття
- •56.У чому полягає діагностичне значення дослідження чутливості.
- •58. Дослідження рефлексів
- •59. Дослідження поверхневої чутливості
- •60.62. Дослідження глибокої чутливості
- •61. Види болю при порушенні поверхневої чутливості. 57. Що таке гіпо- та анестезія
- •63. Дослідження рухової сфери
- •64. 67. Судоми.
- •65.Чим характеризуються гіперкінези?
- •66. Парези та паралічі
- •68. Атаксія
- •69. Дослідження фізичних властивостей крові.
- •70. Дослідження гемоглобіну.
- •71. Дослідження кислотно-основного балансу крові.
- •72. Визначення загального білка і білкових фракцій.
- •73.Визначення каротину та вітаміну а в сироватці крові
- •74. Визначення загального кальцію в сироватці крові
- •75. Визначення мікроелементів
- •76.Визначення глюкози в крові
- •77. Визначення кетонових тіл у крові
- •78. Визначення білірубіну.
- •79. Визначення еритроцитів. 88. Підрахунок кількості лейкоцитів. 92. Еритроцитопенія та її біологічне значення.
- •80. Визначення лейкоцитів. 89. Підрахунок кількості лейкоцитів.
- •81. 90. Лейкоцитози і лейкопенії їх діагностичне і прогностичне значення.
- •82. Дослідження еозинофілів і їх діагностичне значення.
- •87. Патологічні зміни лейкоцитів
- •92.Лейкограма периферичної крові і її діагностичне значення
- •93. Виготовлення мазків крові
- •94. З яких судин беруть кров для дослідження у тварин.
- •95 Біохімічне дослідження крові
- •96. За яким планом досліджують систему крові?
- •97. Яке значення мають біохімічні дослідження крові в діагностиці порушень обміну речовин?
56.У чому полягає діагностичне значення дослідження чутливості.
Дослідження чутливості багато в чому можуть вказати на наявність хвороби.Залежно від топографії нервових закінчень,розрізняють поверхневу чутливість(шкіра і слиз.обол) і глибоку(м'язи, зв'язки, кістки і сухожилки). Поверхневу чутливість долсіджують з урахуванням того,що в шкірі і слизових оболонках знаходиться багато спеціалізованих нервових закінчень,здатних сприймати больові, тактильні, та температурні подразнення із зовнішнього середовища.
Тактильна чутливість.При патологічних процесах відмічають ,особливо при трансміссивних губчастоподібних енцефалопатіях , тешенський хворобі, та повну втрату тактильної чутливості.
Больова чутливість залежить від вищої нервової діяльності.У різних тварин больова чутливість неоднакова.Намйеньше вона розвинута на крупі, тоді як на ділянках із тонкою шкірою вона досягає високого ступеня розвитку.При патології можливе збільшення чи зменьшення і втрата больової чутливості
Різні патологічні процеси можуть супроводжуватись одночаснимизмінами усіх видів шкірної чутливості.Підвищення називають гіперстезією, зниження – гіпостезією, повну відсутність- анастезією.
Розлади шкірної чутливості можуть охоплювати всю поверхню тіла або обмежені її ділянки.У зв'язку з цим усі порушення шкірної чутливості поділяють на загальні, сегментарні та місцеві.
Загальні гіперстезії пов'язані з патологічним подразненням рецепторів чутливих нервових волокон отрутами, токсичними речовинами, а також з ураженням чутливих рецепторів центрів кори головного мозку внаслідок запалення, здавлювання.
Сегментарні розлади спостерігаються при вогнищевих ураженнях кори головного мозку, що супроводжуєтсья втратою чутливості і рухової функції на протилежному боці тіла, включаючи однойменну половину голови(геміанастезія).Ураження довгастого мозку хар-ся порушенням чутливості на однойменній половині голови і протилежному боці тіла.
Місцеві розлади виникають при ураженні окремих нервів.
58. Дослідження рефлексів
Рефлекс - це відповідна реакція організму на подразнення рецепторів, яка здійснюється за участі центральної нервової системи. Дослідження рефлексів дає змогу зробити висновок про стан центральної нервової системи, периферичного нервово-м'язового апарата і провідникових шляхів, а
також оцінити стан різних органів та сегментів тіла. Рефлекси поділяють
на поверхневі (екстероцептивні) й глибокі (пропріоцептивні).
Досліджують рефлекси шляхом нанесення певного подразника на
відповідну ділянку тіла та рівнем реакції організму.
До поверхневих рефлексів відносять рефлекси шкіри і рефлекси
слизових оболонок. До шкірних належать рефлекс холки, черевний,
анальний, копитної кістки. Подразнення шкіри у відповідній ділянці
викликає скорочення м'язів, згинання кінцівки та ін. Рефлекси
слизових оболонок: кон'юнктиви, корнеальний (рогівковий), глотковий.
Кон'юнктивальний та корнеальний рефлекси проявляються
змиканням повік при підведенні долоні руки до ока. Глотково-
гортанний рефлекс досліджують шляхом подразнення слизової оболонки рота, глотки та гортані з метою викликання ковтальних, кашльових і блювальних рухів внаслідок скорочення м'язів глотки та
гортані.
До глибоких рефлексів відносять рефлекси сухожильні, м'язів і
окістя. Найбільше клінічне значення мають колінний і ахіллового
сухожилля. Ці рефлекси досліджують у покладених на бік тварин
шляхом вдаряння спеціальним молоточком по зв'язці наколінника
або ахіллового сухожилля. При колінному рефлексі настає розгинання
тазової кінцівки, а при ахілловому - скакального суглоба.
У здорових тварин рефлекси виражені помірно. Послаблення рефлексів
(гіпорефлексія), їх втрата (арефлексія) та підвищення (гіперрефлек-
сія) є ознакою ураження центральної або периферичної нервової системи.
Рефлекси шкіри та слизових оболонок порушуються при ураженні
головного мозку, дорсальних і вентральних корінців, чутливих і рухливих
волокон периферичних нервів. Посилення рефлексів відбувається
при ураженні центрального рухового нейрона.
Послаблення глибоких рефлексів означає ураження чутливих
елементів рефлекторної дуги, найчастіше на рівні корінців і спинного
мозку. Відсутність рефлексів вказує на пошкодження периферичного
нерва. Посилення глибоких рефлексів можливе при послабленні кіркових
гальмівних впливів, підвищеній збудливості кори головного
мозку і рефлекторної дуги.