55. Дослідження органів чуття

До них відносять органи (апарати) зору, слуху, нюху та смаку. Зоровий

апарат досліджують оглядом у такій послідовності: стан зору, витікання з очей, повіки, очне яблуко, райдужна оболонка (райдужка), зіниця, сітківка.

Стан зору достеменно визначають скіаскопією. Зорову здатність

в умовах виробництва досліджують проведенням великої тварини на

довгому поводку через перешкоди. Дрібним тваринам дають можливість

вільно рухатися в приміщенні з безладно розставленими предметами. Порушення зору може бути наслідком зміни провідності зорового нерва, пошкодження ділянки зорового горба, кори великих півкуль при пріонних інфекціях, енцефаліті, менінгіті, інфекційних і паразитарних ураженнях центральної нервової системи.

Оцінюючи витікання з очей, слід враховувати, що у здорових

тварин його немає. При патології кон'юнктиви та інших тканин

ока воно може бути помірним або сильним, серозним, слизистим,

гнійним.

Повіки досліджують, звертаючи увагу на їх припухання, новоутворення

та положення. Опускання верхньої повіки (птоз). У випадку паралічу лицевого нерва повіки не закриваються (лагофтальмус). При дослідженні очного яблука визначають його величину, рухливість і положення. Випинання (екзофтальм) очних яблук характерне для токсичного зобу, тяжких задишок, зустрічається при лейкозі великої рогатої худоби, хворобах з явищами колік. Западання очних яблук (енофтальм) буває при кахексії, токсичній диспепсії, гастроентеритах, ензоотичному зобі і гіпотиреозі. Дрижання очей (ністагм) - мимовільні ритмічні коливальні рухи

очних яблук. Неправильна постановка очей (косоокість) спостерігається при підвищенні тонусу м'язів, що приводять у рух очне яблуко

Райдужна оболонка (передня ділянка судинної оболонки очного

яблука) пігментована. Знебарвлюється вона при нейролімфоматозі у

курей. Помутніння і нечіткість малюнка райдужки спостерігаються

при чумі, кровоплямистому тифі, контагіозній плевропневмонії.

Світлову реакцію зіниці визначають закриванням очей руками або

направленням світлового променя рефлектором. Стійке звуження зіниці (міоз) буває при водянці мозку, менінгіті, ценурозі. Тривале розширення

зіниці (мідріаз) буває при збудженні, отруєнні атропіном, ценурозно-

му ураженні головного мозку, менінгіті, губчастоподібній енцефало-

патії. Нерівномірність зіниць (анізокорія) супроводжує пневмонії та

інші процеси в грудній порожнині внаслідок подразнення симпатичного

стовбура на боці ураженої легені.

При дослідженні рогівки у випадку її травм спостерігають сльозотечу,

світлобоязнь, болісність.

Із змін сітківки важливе значення має запалення, застійний сосок

і атрофія зорового нерва.

Слух досліджують за допомогою звукових подразників, знайомих тварині. Тварини реагують на звуки повертанням голови та настороженням вух ("гра вух"). Клінічне значення має гіперестезія слуху (підвищена чутливість до звукових подразників звичайної сили). Тваринапри цьому перелякана, неспокійна, збуджена. При запаленні зовнішнього, середнього чи внутрішнього вуха можуть спостерігатися витікання різного ексудату із слухового отвору.

Нюх досліджують за допомогою знайомих пахучих кормів, подразливих речовин (аміак, оцтова кислота тощо), які підносять на невелику відстань до носа тварини, спостерігаючи одночасно за її реакцією. Очі тварині при цьому закривають. За її реакцією оцінюють нюх: помірний, знижений (гіпосмія), відсутній (аносмія). Розлад нюху свідчить про ураження слизової оболонки носа чи іншої ділянки нюхового аналізатора (пухлини, водянка мозку та інші

хвороби).

Смаковий аналізатор складається із смакових рецепторів (смакових

цибулин), розміщених у слизовій оболонці ротової порожнини, глотки й

гортані. Велика рогата худоба розрізняє гірке, солодке, кисле, солоне, при цьому перевагу віддає солодкому й негативно реагує на гірке. Коні мають специфічне ставлення до різних смакових речовин. Так, гіркий смак не викликає у них негативної реакції, але вони майже не сприймають кислого. Смак у свиней достатньо розвинений, при цьому вони розрізняють гірке, солодке, солоне.Свині гостро реагують на ступінь солоності.

Слабо розвинений смак у птахів. Птахи усіх видів розрізняють солоне, кисле, гірке та солодке. Водоплавна птиця негативно реагує на гіркі речовини, а в курей при виборі корму смак не має великого значення. Дослідження смаку у тварин проводять за допомогою заливання у ротову порожнину 1%-них розчинів речовин різного смаку. При ураженні відділів смакового аналізатора у тварин можуть знижуватися, втрачатися зовсім або спотворюватися смакові відчуття.