
- •1. Габітус та його значення
- •2. Загально-клінічні методи дослідження.
- •3. Гарячка та її види.
- •4. Схемі клінічного дослідження та її діагностичне значення.
- •5. Дослідження шкіри та волосяного покриву та їх діагностичне значення.
- •6.Патологічні зміни шкіри та підшкірної клітковини
- •7.Дослідження слизових оболонок та їх діагностичне значення
- •8.Дослідження лімфатичних вузлів та їх діагностичне значення
- •10.Перкусія ділянки серця та її діагностичне значення.
- •12. Пункти найкращої чутності клапанів серця
- •13.Зміни тонів серця
- •14.Шуми серця
- •15.Дослідження периферичних судин
- •16. Якість пульсу та його діагностичне значення
- •17. Дослідження вен та його діагностичне значення.
- •18. Електрокардіографія та її значення.
- •19. Дослідження артеріального та венного пульсу та його значення.
- •20. Аритмії.
- •21. За яким планом досліджують систему дихання?
- •22. Дослідження верхніх дихальних шляхів і діагностичне значення
- •23. Зміни ритму дихання
- •24. Дослідження кашлю
- •25. Дослідження гортані і трахеї
- •26. Дослідження грудної клітки
- •27. Задишки та їх діагностичне значення.
- •28. 29..Перкусія грудної клітки та зміни перкусійних звуків.
- •30. Аускультація грудної клітки та її діагностичне значення.
- •31. Основні дихальні шуми і як вони змінюються у здорових і хворих тварин?
- •32. Пат дихальні шуми і яке значення вони мають у діагностиці захв легень і плеври?.
- •33. Дослідження приймання корму та води, їх діагностичне значення.
- •34. Жуйка та її розлади.
- •35. Блювання та його різновиди.
- •36. Дослідження рота та органів ротової порожнини.
- •37. Зівники та їх значення.
- •38. Дослідження глотки та стравоходу та їх діагностичне значення.
- •39. Зонди
- •40. Зондування тварин та його значення.
- •41. Дослідження передшлунків і сичуга жуйних тварин та його діагностичне значення.
- •42. Дослідження шлунка у моно гастричних тварин
- •43. Дослідження кишечнику.
- •44. Дефекація та її розлади.
- •45. Дослідження печінки у різних видів тварин.
- •46. Дослідження сечоутворення та сечовиділення.
- •47. Дослідження нирок.
- •48. Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри.
- •49. Катетеризація різних видів тварин.
- •50. Дослідження фізичних властивостей сечі та його діагностичне значення.
- •51.Хімічне дослідження сечі.
- •52. Дослідження осаду сечі (організовані, неорганізовані).
- •53. Дослідження поведінки тварин.
- •55. Дослідження органів чуття
- •56.У чому полягає діагностичне значення дослідження чутливості.
- •58. Дослідження рефлексів
- •59. Дослідження поверхневої чутливості
- •60.62. Дослідження глибокої чутливості
- •61. Види болю при порушенні поверхневої чутливості. 57. Що таке гіпо- та анестезія
- •63. Дослідження рухової сфери
- •64. 67. Судоми.
- •65.Чим характеризуються гіперкінези?
- •66. Парези та паралічі
- •68. Атаксія
- •69. Дослідження фізичних властивостей крові.
- •70. Дослідження гемоглобіну.
- •71. Дослідження кислотно-основного балансу крові.
- •72. Визначення загального білка і білкових фракцій.
- •73.Визначення каротину та вітаміну а в сироватці крові
- •74. Визначення загального кальцію в сироватці крові
- •75. Визначення мікроелементів
- •76.Визначення глюкози в крові
- •77. Визначення кетонових тіл у крові
- •78. Визначення білірубіну.
- •79. Визначення еритроцитів. 88. Підрахунок кількості лейкоцитів. 92. Еритроцитопенія та її біологічне значення.
- •80. Визначення лейкоцитів. 89. Підрахунок кількості лейкоцитів.
- •81. 90. Лейкоцитози і лейкопенії їх діагностичне і прогностичне значення.
- •82. Дослідження еозинофілів і їх діагностичне значення.
- •87. Патологічні зміни лейкоцитів
- •92.Лейкограма периферичної крові і її діагностичне значення
- •93. Виготовлення мазків крові
- •94. З яких судин беруть кров для дослідження у тварин.
- •95 Біохімічне дослідження крові
- •96. За яким планом досліджують систему крові?
- •97. Яке значення мають біохімічні дослідження крові в діагностиці порушень обміну речовин?
49. Катетеризація різних видів тварин.
Катетеризацію порожнини сечового міхура виконують для взяття проб сечі та проведення лікувальних процедур. Для цього застосовують металеві, гумові або пластмасові катетери для тварин різних видів. Самкам краще вводити тверді катетери, а самцям -еластичні.
Катетеризують з дотриманням правил асептики і антисептики. Тварину обов'язково фіксують. Особливої обережності слід дотримуватися при введенні катетера норовистим тваринам. У биків, кнурів катетеризація утруднена через S-подібний вигин уретри. У корів катетер вводять в гирлі уретри, що знаходиться в складці дивертикула, розташованого у вентральній стінці піхви. У баранів, козлів, як і у биків, уретра з S-подібним вигином. Для катетеризації сечового міхура тварин фіксують у лежачому положенні.
Жеребців фіксують у стоячому або лежачому положенні. Перед введенням катетера з препуція видаляють смегму марлевою серветкою. У кобил застосовують металеві, гумові та пластмасові еластичні катетери. Норовливих коней краще катетеризувати у станку; у тяжкохворих катетеризація можлива і в лежачому положенні. У кобил, як і в корів, гирло уретри можна виявити рукою, введеної в піхву, а також за допомогою піхвового дзеркала.
Для самців собак застосовують напівтверді катетери; тварин фіксують в спинному положенні. У сук використовують найчастіше металеві катетери, але через вузькість отвору сечовипускального каналу, катетер, навіть при правильному його напрямку, часто не потрапляє в отвір уретри.
Важче проводити катетеризацію у старих тварин, у самок перед родами і в післяродовий період. При парезі або паралічі сечового міхура через катетер випускають велику кількість сечі. Катетеризацію не проводять при вагініті та ендометриті.
50. Дослідження фізичних властивостей сечі та його діагностичне значення.
Відразу після одержання сечі визначають її кількість (за необхідності - добову), колір, прозорість, консистенцію, запах, відносну густину, реакцію сечі, або величину рН.
Кількість сечі (діурез) є важливим показником видільної функції нирок і стану водного обміну. Зменшення добового діурезу називають олігурією, а збільшення його - поліурією.
Колір сечі у здорових тварин залежить від умісту в ній солей і пігментів. У хворих тварин забарвлення її може змінюватися. Світлий колір із слабим блідо-жовтуватим відтінком буває при хронічній нирковій недостатності та цирозі нирок. Темно-жовтий колір сечі є наслідком сильного потовиділення, тривалої гарячки, серцевої декомпенсації. Криваво-червоною, червоно-коричневою, темно-коричневою сеча буває при домішуванні до неї крові (гематурія), гемоглобіну (гемоглобінурія) і міоглобіну(міоглобінурія). Білою, непрозорою із сіруватим відтінком сеча буває від домішування гною при гнійному уроциститі та пієлонефриті.
Прозорість сечі. За винятком однокопитних, свіжа сеча у здорових тварин прозора; чиста і не містить осаду. Лужна сеча, яку зберігають протягом кількох годин при кімнатній температурі, стає каламутною. Втрата сечею прозорості, тобто помутніння спостерігається при наявності в ній великої кількості солей, кров'яних і епітеліальних клітин, бактерій або слизу.
Консистенція сечі у здорових тварин, крім однокопитних, водяниста. У коней сеча слизова від домішування муцину.
Запах сечі в кожного виду тварин специфічний. При підвищенні концентрації сеча набуває різкішого запаху. При зберіганні її при кімнатній температурі внаслідок лужного бродіння запах аміаку в ній посилюється.
Відносна густина сечі залежить від концентрації розчинених у ній речовин. Найбільше на густину сечі впливають концентрація в ній сечовини (пряма пропорційна залежність) і посилений діурез (обернена залежність). Відносна густина є показником концентраційної здатності нирок.Відносна густина сечі може знижуватися при споживанні великої кількості води, тривалому голодуванні та низькому вмісті білкових кормів у раціоні.
Водневий показник (рН) сечі визначають одразу після одержання проб. При зберіганні її величина рН збільшується. Реакція сечі залежить від виду тварин і характеру корму, який вони споживають. Кислою реакція сечі у травоїдних стає при голодуванні, надлишку протеїну в раціоні та захворюваннях, які перебігають із виникненням респіраторного або метаболічного ацидозу. Лужна сеча є наслідком респіраторного та метаболічного алкалозу.