47. Дослідження нирок.

Нирки розміщуються в черевній порожнині екстраперитонеально - між поперековими м'язами і пристінним листком очеревини, справа і зліва від хребта в поперековому його відділі.

У великої рогатої худоби права нирка знаходиться в поперековій ділянці від 12-го ребра до 2-3-го поперекового хребця. Ліва нирка, трохи перекручена по поздовжній осі з товщим каудальним кінцем, лежить позаду правої нирки на рівні 2-5-го поперекових хребців, підвішена на короткій брижі і може зміщуватися вправо та вліво, через що ї ї називають блукаючою.

У коней права нирка краніальним кінцем лежить у печінковому заглибленні і розміщується під поперековими м'язами на рівні від 14- 15-го ребра до 2-го поперекового хребця. Ліва нирка лежить на рівні 18-го грудного й 3-го поперекового хребців.

В овець і кіз нирки з усіх боків оточені очеревиною, що утворює короткі брижі, на яких вони підвішені й тому можуть зміщуватися. Права нирка прилягає до печінки й розміщена під 1-3-м поперековими хребцями, а ліва лежить позаду правої на рівні 3-6-го поперекових хребців.

У свиней нирки розміщуються майже на одному рівні під 1-4-м поперековими хребцями. при огляді тварини звертають увагу на наявність набряків, які можна виявити в ділянці підгруддя, міжщелепного простору, черева, вим'я, зовнішніх статевих органів та на кінцівках.

Набряки розлиті, холодні, водянисті. Набрякова рідина може нагромаджуватися також у черевній і грудній порожнинах, перикардіальній сумці, внутрішніх органах (печінці, легенях, головному мозку).

Набряки виникають при запальних і дистрофічних процесах у нирках (гострий гломерулонефрит,нефроз).

Зовнішньою пальпацією в телят і дорослої великої рогатої худоби незадовільної вгодованості можна дослідити лише праву нирку.

У великих тварин нирки досліджують внутрішньою пальпацією. Врх: Ліву нирку знаходять під З— 5-м поперековими хребцями приблизно по серединній площині тулуба. Права нирка, на відміну від лівої, майже не зміщується із свого місця при пальпації. У коней нирки можна дослідити лише внутрішньою пальпацією. Пальпують ліву нирку, яка розташована від останнього ребра до попереково-реберних відростків 3-4-го поперекових хребців, а праву можна прощупати лише в невеликих тварин.

У коней поверхня нирок гладенька, у великої рогатої худоби чітко прощупуються окремі частки їх. Поверхня нирок стає горбистою при туберкульозі, ехінококозі, лейкозі, пухлинах і абсцесах у нирках, але найчастіше - при хронічному нефриті та пієлонефриті. болючість нирок виявляють ректальним дослідженням та вібраційною перкусією. спеціальні методи досл нирок- біопсію, рентгенографію (у дрібних тварин), сонографію, лабораторне дослідження сечі та проводять функціональні проби.

До функціональних проб належать визначення концентрації в крові виділюваних нирками речовин (залишкового азоту, сечовини та креатиніну), проби на видільну функцію нирок після навантаження різними речовинами та методи, що характеризують очисну функцію нирок.

48. Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри.

При дослідженні сечоводів визначають їхню товщину, наявність каменів у них, стан слизової оболонки сечового міхура та сечоводів. З цією метою проводять пальпацію прямої кишки, цистоскопію сечового міхура і сечоводів та рентгенографію.

При запальних процесах (пієлонефриті, уроциститі, закупорення каменями) сечоводи прощупуються як круглі, болючі при натискуванні тяжі, що тягнуться від нирок до шийки сечового міхура.

Прохідність сечоводів у самок великих тварин можна дослідити катетеризацією при наявності катетеризаційного цистоскопа. Вона порушується при уролітіазі та стискуванні їх пухлинами.

Камені в сечоводах виявляють пальпацією і катетеризацією. У дрібних тварин їх можна виявити за допомогою рентгенографії.

Стан слизової оболонки сечового міхура в місці отворів сечоводів залежить від запальних процесів. При пієлонефриті отвори сечоводів іноді оточені білим кільцем із червоною смужкою.

Сечовий міхур досліджують оглядом, пальпацією, перкусією, катетеризацією, цистоскопією та рентгенографією.

Оглядом у дрібних тварин можна виявити відвисання черевної стінки в ділянці розміщення сечового міхура. Крім того, у всіх тварин важливу інформацію може дати спостереження за актом сечовиділення. Так, при уроциститі та уролітіазі виявляюють часті позиви до сечовиділення (полакіурію і странгурію), наявність крові та її згустків (при хронічній гематурії) в останніх порціях сечі; при спазмі сфінктера сечового міхура - ішурію і занепокоєння тварин (сечові коліки); при парезі та паралічі сечового міхура - занепокоєння, позиви до сечовиділення або самовільне виділення сечі невеликими порціями (енурез), особливо під час руху та лягання тварини, а також збільшення тривалості акту сечовиділення; при затримці сечовиділення в робочих коней - занепокоєння їх.

Пальпацію сечового міхура у дрібної рогатої худоби і м'ясоїдних проводять через черевну стінку, звертаючи увагу на його наповнення і чутливість.

У великих тварин сечовий міхур пальпують через пряму кишку, а в самок, крім того, пальпацію можна провести через піхву.

У здорових тварин сечовий міхур розміщений на лобкових кістках, а в наповненому стані він частково звисає в черевну порожнину. Порожній сечовий міхур пальпується у вигляді щільного грушоподібного тіла. Збільшення об'єму сечового міхура виявляють при ішурії, паралічі або парезі ЙОРО СТІНКИ, яка втрачає тонус і здатність до скорочення (травми хребта, каудальної частини спинного мозку, менінгіт), при перитоніті, звуженні уретри рубцевою тканиною та закупоренні її сечовими камінцями при уролітіазі.

Болісність сечового міхура при його пальпації проявляється занепокоєнням тварини і є характерною для гострого уроциститу та уролітіазу. Внутрішньою пальпацією перевіряють також тонус стінки сечового міхура і його здатність скорочуватися. При ослабленні тонусу стінка його не відповідає скороченням на натискування під час пальпації. Такі зміни тонусу спостерігають у старих тварин при парезі сечового міхура, післяродовому парезі в корів, міоглобінурії в коней, запаленні головного та спинного мозку.

Камені і пухлини при слабкому наповненні сечового міхура діагностують пальпацією і рентгенографією.

Дигітальну перкусію сечового міхура через черевну стінку проводять у дрібних тварин. Нею виявляють накопичення газів при уроциститі, оскільки захворювання супроводжується аміачним бродінням сечі.

Цистоскопію сечового міхура проводять з метою дослідження його слизової оболонки за допомогою оглядового цистоскопа, а, використовуючи катетеризаційний цистоскоп,

Катетеризацію сечоводів проводять для вивчення видільної функції кожної нирки. Уретру досліджують оглядом, пальпацією і катетеризацією, звертаючи увагу на стан її слизової оболонки та прохідність, а також на Наявність сечових каменів. Слизову оболонку в самців досліджують у ділянці зовнішнього отвору сечівника, у самок - за допомогою піхвового дзеркала. Слизова оболонка уретри у здорових тварин блискуча й рожева. При ураженні уретри виявляють набряк слизової оболонки, запалення, крововиливи та витікання гною і слизу. Прохідність уретри визначають за допомогою катетеризації. Найчастіше зустрічається закупорення уретри каменями або згустком крові, стеноз, здавлювання або рубцеве стягування її сполучною тканиною. Сечові камені в самок великих тварин виявляють пальпацією уретри через вентральну стінку піхви. У самців уретру пальпують уздовж статевого члена. У бугаїв необхідно уважно пальпувати в місці згину пеніса, де можуть бути сечові камені.

Уретру досліджують оглядом, пальпацією і катетеризацією, звертаючи увагу на стан її слизової оболонки та прохідність, а також на Наявність сечових каменів.

Слизову оболонку в самців досліджують у ділянці зовнішнього отвору сечівника, у самок - за допомогою піхвового дзеркала. Слизова оболонка уретри у здорових тварин блискуча й рожева. При ураженні уретри виявляють набряк слизової оболонки, запалення, крововиливи та витікання гною і слизу.

Прохідність уретри визначають за допомогою катетеризації. Найчастіше зустрічається закупорення уретри каменями або згустком крові, стеноз, здавлювання або рубцеве стягування її сполучною тканиною.

Сечові камені в самок великих тварин виявляють пальпацією уретри через вентральну стінку піхви. У самців уретру пальпують уздовж статевого члена. У бугаїв необхідно уважно пальпувати в місці згину пеніса, де можуть бути сечові камені. При пальпації необхідно звертати увагу на болісну реакцію тварин.