
- •1. Габітус та його значення
- •2. Загально-клінічні методи дослідження.
- •3. Гарячка та її види.
- •4. Схемі клінічного дослідження та її діагностичне значення.
- •5. Дослідження шкіри та волосяного покриву та їх діагностичне значення.
- •6.Патологічні зміни шкіри та підшкірної клітковини
- •7.Дослідження слизових оболонок та їх діагностичне значення
- •8.Дослідження лімфатичних вузлів та їх діагностичне значення
- •10.Перкусія ділянки серця та її діагностичне значення.
- •12. Пункти найкращої чутності клапанів серця
- •13.Зміни тонів серця
- •14.Шуми серця
- •15.Дослідження периферичних судин
- •16. Якість пульсу та його діагностичне значення
- •17. Дослідження вен та його діагностичне значення.
- •18. Електрокардіографія та її значення.
- •19. Дослідження артеріального та венного пульсу та його значення.
- •20. Аритмії.
- •21. За яким планом досліджують систему дихання?
- •22. Дослідження верхніх дихальних шляхів і діагностичне значення
- •23. Зміни ритму дихання
- •24. Дослідження кашлю
- •25. Дослідження гортані і трахеї
- •26. Дослідження грудної клітки
- •27. Задишки та їх діагностичне значення.
- •28. 29..Перкусія грудної клітки та зміни перкусійних звуків.
- •30. Аускультація грудної клітки та її діагностичне значення.
- •31. Основні дихальні шуми і як вони змінюються у здорових і хворих тварин?
- •32. Пат дихальні шуми і яке значення вони мають у діагностиці захв легень і плеври?.
- •33. Дослідження приймання корму та води, їх діагностичне значення.
- •34. Жуйка та її розлади.
- •35. Блювання та його різновиди.
- •36. Дослідження рота та органів ротової порожнини.
- •37. Зівники та їх значення.
- •38. Дослідження глотки та стравоходу та їх діагностичне значення.
- •39. Зонди
- •40. Зондування тварин та його значення.
- •41. Дослідження передшлунків і сичуга жуйних тварин та його діагностичне значення.
- •42. Дослідження шлунка у моно гастричних тварин
- •43. Дослідження кишечнику.
- •44. Дефекація та її розлади.
- •45. Дослідження печінки у різних видів тварин.
- •46. Дослідження сечоутворення та сечовиділення.
- •47. Дослідження нирок.
- •48. Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри.
- •49. Катетеризація різних видів тварин.
- •50. Дослідження фізичних властивостей сечі та його діагностичне значення.
- •51.Хімічне дослідження сечі.
- •52. Дослідження осаду сечі (організовані, неорганізовані).
- •53. Дослідження поведінки тварин.
- •55. Дослідження органів чуття
- •56.У чому полягає діагностичне значення дослідження чутливості.
- •58. Дослідження рефлексів
- •59. Дослідження поверхневої чутливості
- •60.62. Дослідження глибокої чутливості
- •61. Види болю при порушенні поверхневої чутливості. 57. Що таке гіпо- та анестезія
- •63. Дослідження рухової сфери
- •64. 67. Судоми.
- •65.Чим характеризуються гіперкінези?
- •66. Парези та паралічі
- •68. Атаксія
- •69. Дослідження фізичних властивостей крові.
- •70. Дослідження гемоглобіну.
- •71. Дослідження кислотно-основного балансу крові.
- •72. Визначення загального білка і білкових фракцій.
- •73.Визначення каротину та вітаміну а в сироватці крові
- •74. Визначення загального кальцію в сироватці крові
- •75. Визначення мікроелементів
- •76.Визначення глюкози в крові
- •77. Визначення кетонових тіл у крові
- •78. Визначення білірубіну.
- •79. Визначення еритроцитів. 88. Підрахунок кількості лейкоцитів. 92. Еритроцитопенія та її біологічне значення.
- •80. Визначення лейкоцитів. 89. Підрахунок кількості лейкоцитів.
- •81. 90. Лейкоцитози і лейкопенії їх діагностичне і прогностичне значення.
- •82. Дослідження еозинофілів і їх діагностичне значення.
- •87. Патологічні зміни лейкоцитів
- •92.Лейкограма периферичної крові і її діагностичне значення
- •93. Виготовлення мазків крові
- •94. З яких судин беруть кров для дослідження у тварин.
- •95 Біохімічне дослідження крові
- •96. За яким планом досліджують систему крові?
- •97. Яке значення мають біохімічні дослідження крові в діагностиці порушень обміну речовин?
46. Дослідження сечоутворення та сечовиділення.
Сечовиділення - це періодичне виведення сечі із сечового міхура.
Поза тварин при сечовиділенні не змінюється в бугаїв, баранів і козлів. Корови і свиноматки вигинають спину, розставляють тазові кінцівки і піднімають хвіст, жеребці розставляють тазові кінцівки і злегка присідають. Кобили дещо виставляють уперед тазові кінцівки і злегка згинають їх, а після закінчення сечовиділення в них спостерігається мигання соромітних губ. У кнурів при сечовиділенні скорочуються м'язи препуція і черевної стінки; самки собак присідають, самці зупиняються біля «сечових місць» і піднімають одну з тазових кінцівок.
Сила струменя сечі при її виділенні. У бугаїв, баранів і козлів сеча виводиться повільним тонким струмком, у корів - сильним і дугоподібним. У жеребців потік сечі сильний, остання порція її виділяється поштовхоподібно внаслідок скорочення черевних м'язів. Кнурі випускають сечу переривисто.
Тривалість акту сечовиділення в корів становить 1-2 хв. У кнурів, бугаїв, баранів і козлів він триваліший.
Полакіурія - це часте виділення сечі. Буває при: хронічному нефриті, діабеті, розсмоктуванні ексудатів і транссудатів, або при захворюваннях сечового міхура (уроциститі, новоутвореннях, каменях), коли підвищується чутливість рецепторів слизової оболонки, при іррадіації подразнення на слизову оболонку сечового міхура з боку уражених нирок (нефрити, пієліти, ниркові камені), очеревини (перитоніт), піхви і матки (вагініт, ендометрит), надавлюванні на сечовий міхур переповненого кишечнику або зміщеної матки.
Олігакіурія - це невелика кількість сечовиділень із тривалими проміжками між ними. при зневодненні організму внаслідок сильного проносу, блювання, потовиділення, недостатньої кількості питної води, розладах ковтання.
Ішурія - це часткове або повне припинення виділення сечі з переповненого сечового міхура, коли секреція нирок не порушена. при стискуванні і травмі уретри, закупорюванні її сечовими каменями або піском, судомному скороченні сфінктера сечового міхура, парезі або паралічі його стінок. Ішурія рефлекторного походження може виникати при ураженні головного та спинного мозку, загальних тяжких захворюваннях різної етіології, розвитку запалення в сусідніх із сечовим міхуром органах (перитоніт, новоутворення та ін.).
Дизурія - це утруднене сечовиділення, яке зустрічається при хворобах сечовивідних шляхів.
Енурез (нетримання сечі) – це мимовільне виділення сечі без прийняття відповідної пози й активної участі самої тварини.
Странгурія - це болісне виділення сечі маленькими порціями або краплями, що супроводжується тенезмами.
Порушення сечоутворення призводить до розвитку:
Поліурія - це збільшення добового діурезу внаслідок посилення фільтрації первинної сечі в ниркових клубочках або послаблення реабсорбції її в ниркових канальцях. вона виявляється в період видужання після гарячкового стану, розсмоктування набряків, ексудатів і транссудатів. Як тимчасове явище, поліурія спостерігається у тварин при підвищеному осмотичному тиску крові, дії сечогінних і серцевих препаратів.
Олігурія - це зменшення кількості сечі, виділюваної протягом доби. Виникає вона при зниженні фільтрації або підвищенні реабсорбції в нирках. Розрізняють ренальну (ниркову) і екстраренальну (позаниркову) олігурію.
Ніктурія — це виділення великої кількості сечі в нічний час. Спостерігається вона у тварин при недостатності серцевої діяльності, яка вночі поліпшується, що збільшує діурез.
Анурія - це повна відсутність сечовиділення в результаті припинення надходження сечі в сечовий міхур. Анурія може виникати рефлекторно після катетеризації, при перитоніті, тетанії та ілеусах.