
- •1. Габітус та його значення
- •2. Загально-клінічні методи дослідження.
- •3. Гарячка та її види.
- •4. Схемі клінічного дослідження та її діагностичне значення.
- •5. Дослідження шкіри та волосяного покриву та їх діагностичне значення.
- •6.Патологічні зміни шкіри та підшкірної клітковини
- •7.Дослідження слизових оболонок та їх діагностичне значення
- •8.Дослідження лімфатичних вузлів та їх діагностичне значення
- •10.Перкусія ділянки серця та її діагностичне значення.
- •12. Пункти найкращої чутності клапанів серця
- •13.Зміни тонів серця
- •14.Шуми серця
- •15.Дослідження периферичних судин
- •16. Якість пульсу та його діагностичне значення
- •17. Дослідження вен та його діагностичне значення.
- •18. Електрокардіографія та її значення.
- •19. Дослідження артеріального та венного пульсу та його значення.
- •20. Аритмії.
- •21. За яким планом досліджують систему дихання?
- •22. Дослідження верхніх дихальних шляхів і діагностичне значення
- •23. Зміни ритму дихання
- •24. Дослідження кашлю
- •25. Дослідження гортані і трахеї
- •26. Дослідження грудної клітки
- •27. Задишки та їх діагностичне значення.
- •28. 29..Перкусія грудної клітки та зміни перкусійних звуків.
- •30. Аускультація грудної клітки та її діагностичне значення.
- •31. Основні дихальні шуми і як вони змінюються у здорових і хворих тварин?
- •32. Пат дихальні шуми і яке значення вони мають у діагностиці захв легень і плеври?.
- •33. Дослідження приймання корму та води, їх діагностичне значення.
- •34. Жуйка та її розлади.
- •35. Блювання та його різновиди.
- •36. Дослідження рота та органів ротової порожнини.
- •37. Зівники та їх значення.
- •38. Дослідження глотки та стравоходу та їх діагностичне значення.
- •39. Зонди
- •40. Зондування тварин та його значення.
- •41. Дослідження передшлунків і сичуга жуйних тварин та його діагностичне значення.
- •42. Дослідження шлунка у моно гастричних тварин
- •43. Дослідження кишечнику.
- •44. Дефекація та її розлади.
- •45. Дослідження печінки у різних видів тварин.
- •46. Дослідження сечоутворення та сечовиділення.
- •47. Дослідження нирок.
- •48. Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри.
- •49. Катетеризація різних видів тварин.
- •50. Дослідження фізичних властивостей сечі та його діагностичне значення.
- •51.Хімічне дослідження сечі.
- •52. Дослідження осаду сечі (організовані, неорганізовані).
- •53. Дослідження поведінки тварин.
- •55. Дослідження органів чуття
- •56.У чому полягає діагностичне значення дослідження чутливості.
- •58. Дослідження рефлексів
- •59. Дослідження поверхневої чутливості
- •60.62. Дослідження глибокої чутливості
- •61. Види болю при порушенні поверхневої чутливості. 57. Що таке гіпо- та анестезія
- •63. Дослідження рухової сфери
- •64. 67. Судоми.
- •65.Чим характеризуються гіперкінези?
- •66. Парези та паралічі
- •68. Атаксія
- •69. Дослідження фізичних властивостей крові.
- •70. Дослідження гемоглобіну.
- •71. Дослідження кислотно-основного балансу крові.
- •72. Визначення загального білка і білкових фракцій.
- •73.Визначення каротину та вітаміну а в сироватці крові
- •74. Визначення загального кальцію в сироватці крові
- •75. Визначення мікроелементів
- •76.Визначення глюкози в крові
- •77. Визначення кетонових тіл у крові
- •78. Визначення білірубіну.
- •79. Визначення еритроцитів. 88. Підрахунок кількості лейкоцитів. 92. Еритроцитопенія та її біологічне значення.
- •80. Визначення лейкоцитів. 89. Підрахунок кількості лейкоцитів.
- •81. 90. Лейкоцитози і лейкопенії їх діагностичне і прогностичне значення.
- •82. Дослідження еозинофілів і їх діагностичне значення.
- •87. Патологічні зміни лейкоцитів
- •92.Лейкограма периферичної крові і її діагностичне значення
- •93. Виготовлення мазків крові
- •94. З яких судин беруть кров для дослідження у тварин.
- •95 Біохімічне дослідження крові
- •96. За яким планом досліджують систему крові?
- •97. Яке значення мають біохімічні дослідження крові в діагностиці порушень обміну речовин?
3. Гарячка та її види.
Гарячка (febris) характеризується розладом терморегуляції і підвищенням температури тіла. Вона є своєрідною захисною реакцією організму на вплив патологічних факторів, при якій активуються лейкоцитоз, неспецифічні та специфічні фактори захисту. Однак таке позитивне значення має лише помірна гарячка. При тяжкому перебігу гарячки спостерігається порушення функцій усіх систем і органів, що проявляється пригніченням тварини, навіть до сопорозного стану, ознобом із ритмічним тремтінням м'язів тулуба (тремор), відчуттям холоду, скуйовдженістю волосяного покриву, нерівномірним розподілом температури шкіри - підвищенням її в ділянці вух, основи рогів, носового дзеркальця і зниженням на кінцівках. Підвищення температури збільшує частоту пульсу і дихання, посилює серцевий поштовх і тони серця, спричинює звуження периферичних судин. При погіршенні стану серцева діяльність послаблюється, судини розширюються, збільшується їхня порозність, розвиваються застійні явища. У тварин із синдромом гарячки погіршується апетит, пригнічується секреція слинних, шлункових і кишкових залоз. У жуйних навіть легка гарячка супроводжується гіпотонією передшлунків, а при тяжкому перебігу може висихати вміст книжки. При цьому погіршується робота нирок, зменшується виділення сечі. підвищується її щільність, у ній з'являється білок. Таким чином, підвищення температури тіла впливає на функцію усіх органів і систем і є одним з основних і типових симптомів гарячки. При лікуванні хворих тварин необхідно враховувати перебіг гарячки: при незначному підвищенні температури тіла жарознижувальні препарати призначати не варто, при значному - їх слід застосовувати, щоб уникнути вторинних змін в організмі під впливом надмірної температури.
У розвитку гарячки розрізняють три стадії:
1. Стадія підвищення температури тіла (stadium incrementi). Вона охоплює період підвищення температури до типової для такої гарячки (не обов'язково до максимальної). Підвищення температури тіла може бути швидким (від кількох годин до доби) і повільним (протягом кількох днів). На цій стадії активуються процеси теплопродукції при одночасному зменшенні тепловіддачі в результаті звуження периферичних судин.
2. Наступна стадія - це стадія утримання температури тіла (stadium fastigii), тобто період, коли проявляються найбільш типові для гарячки патологічні зміни. Цю стадію характеризують за висотою підвищення температури тіла і за особливостями перебігу.
3. Стадія зниження температури до норми (stadium decrementi), яка може перебігати швидко, протягом кількох годин - критичне зниження (crisis), або повільно, протягом кількох днів (lysis). Критичне зниження температури тіла супроводжується потінням, зниженням частоти пульсу та дихання, поліпшенням загального стану. Однак у деяких випадках температура тіла знову підвищується і тримається протягом кількох днів. Це - несправжній, або перерваний криз, який свідчить про поширення патологічного процесу. При критичному зниженні температури тіла в тяжких випадках унаслідок різкого зниження тонусу і розширення периферичних судин може розвинутися гостра судинна недостатність - колапс.
При несприятливому закінченні хвороби температура може то різко знижуватися, то знову різко підвищуватися. Це так званий період передсмертної боротьби - агонії.
Стадія утримання температури тіла характеризується двома показниками - ступенем підвищення температури (порівняно з максимальною нормою) і характером добових її коливань.
За ступене підвищення Т тіла:
Субфебрильна (слабка) – коли температура підвищується не більше, ніж на 1 °С за максимальну нормальну температуру
Фебрильна (помірна) - температура підвищується на 1-2 °С
Піретичну, або високу - до З °С
Гіперпіретичну (дуже високу) – більше ніж на З °С, порівняно з максимальною нормою
Залежно від характеру добових коливань:
Постійна гарячка (febris continua) характеризується тим, що добові коливання підвищеної температури тіла не перевищують 1 °С. Так перебігають крупозна пневмонія в коней, злоякісна катаральна гарячка у великої рогатої худоби та септичні процеси.
Послаблювальна, або ремітуюча гарячка (febris remittens) характеризується високою температурою з добовими коливаннями більше 1 °С, яка до норми, однак, не повертається. Така гарячка спостерігається під час розвитку гнійних процесів у різних органах.
Переміжна, або інтермітуюча (febris intermittens) відрізняється чергуванням періодів короткочасного підвищення температури понад 1 °С (пароксизми) із періодами нормальної температури тіла (апірексії), які тривають 1-3 дні. Цей вид гарячки спостерігається при гострій катаральній бронхопневмонії.
Виснажлива, або гектична (febris hectica) гарячка характеризується високим підвищенням температури з подальшим зниженням її до норми або навіть нижче. Добові коливання температури при цьому становлять 3-5 °С. Спостерігається такий тип гарячки при сепсисі та гнійних процесах.
Для зворотної гарячки (febris recurrens) типовим є правильне чергування (по кілька днів) періодів високого підвищення температури з періодами нормальної температури і навіть зниженої. Підвищення і зниження температури відбувається швидко, а добові коливання в період підвищення такі ж, як при постійній або послаблювальній гарячці. Такий тип гарячки має місце при пневмоніях, коли після кількаденного лікування антимікробними препаратами їхнє застосування припиняють і температура тіла знову підвищується.
Атипова гарячка (febris atipica) відзначається різними добовими коливаннями температури тіла без будь-яких закономірностей.
За тривалістю перебігу:
Ефемерна гарячка (febris ephemera) триває від кількох годин до 1-2 днів і спостерігається після введення вакцин, сироваток або транспортування тварин.
Гостра гарячка триває до двох тижнів,
Підгостра - 1-1,5 міс,
Хронічна - кілька місяців.