42. Дослідження шлунка у моно гастричних тварин

Дослідження шлунка коня При функціональних розладах шлунка, гастриті, виразковій хворобі спостерігають зниження або втрату апетиту, позіхання, вивер­ тання верхньої губи, млявість, сонливість, сірий наліт на язиці, жовтяничність видимих слизових оболонок, набрякання твердого підне­біння, інколи незначні ознаки занепокоєння, тварина оглядається на черево, особливо після годівлі.

При гострому розширенні шлунка дуже виражені ознаки занепокоєння: тварина тупцює, часто огляда­ ється на черево, падає на землю й валяється, швидко піднімається і рухається вперед, займає не характерні для неї пози ("сидячої собаки" та ін.), у хворих реєструють відрижку, навіть блювання, задишку, під­ вищене потіння, невелике випинання 14-17-го лівих міжреберних про­ міжків у верхній ділянці грудної клітки. Ректальним дослідженням при цьому у не­ великих коней під переднім краєм лівої нирки вдається прощупати задню стінку шлун­ ка у вигляді еластичного напів­ круглої форми тіла, яке перемі­ щується синхронно з дихальни­ ми рухами, а також переміщен­ ня селезінки в ділянку лівої здухвини.

Дослідження шлунка у свиней Зовнішнім оглядом визначають форму і об'єм черева, при розширенні шлунка збільшується об'єм ділянки лівого підребер'я.

Пальпацією ззаду реберних дуг вдаться визначити ступінь наповнення шлунка та больову реакцію. У дорослих свиней внаслідок значного відкладення жиру в підшкірній клітковині і сальнику дослідження шлунка загаль­ ними методами майже неможливе. Для дослідження шлунка можна застосовувати його зондування та дослідження вмісту, а при блюванні - дослідження блювотних мас. З метою одержання шлункового вмісту у свиней використовують зонди.

43. Дослідження кишечнику.

У тварин реєструють запалення слизової оболонки тонкого і товстого кишечнику, яке перебігає разом з ураженням шлунка - гастроентероколіт.

Зовнішнім оглядом виявляють зміни форми черева, поведінки тварини, акту дефекації та деяких показників калу.

Із характерних ознак за­ хворювання кишок, є: збільшення об'єму черева внаслідок переповнення їх газами (метеоризм кишечнику); зменшення об'єму черева через трива­ лі проноси (діареї) і занепокоєння тварини (внаслідок болю). За характером занепокоєння і поведінки тварин при хворобах кишеч­ нику та очеревини класифікують такі болі: соматичний (дистензійний або ретенційний), вісцеральний, або спастичний і перитонеальний. Реакція тварини на біль проявляється різними неприродними позами .

Розрізняють наступні пози: - поза "спостерігача" , поза маятникоподібного хитання - , поза ''сидячої собаки" , поза "лежачої собаки" поза "єгипетського сфінкса" , поза "астронома, "хода півня.

Пальпацію кишечнику проводять спочатку поверхневу, а потім глибоку. Поверхневою пальпацією визначають чутливість і напруже­ ність черевної стінки, глибокою - через черевну стінку у дрібних тва­ рин визначають форму, розміщення, рухомість, болючість і характер вмісту кишечнику. У великих тварин пальпація кишечнику, розміще­ ного у верхній і задній ділянках черевної порожнини, можлива лише через пряму кишку.

Перкусія кишечнику для діагностики не має великого значення. При перкусії черевної стінки в ділянках проекції кишечнику у здорових тварин виявляють тимпанічний або притупле­ ний звуки різних відтінків.

Аускультацією досліджують моторну функцію кишечнику завдя­ ки перистальтичним шумам. Сила їх залежить від рівня напруги стін­ ки кишечнику, а характер визначається властивостями кишкового вмісту. Якщо вміст кишечнику густий, шуми будуть слабкі, при рід­ кому вмісті або наявності газів - сильні. Шуми тонкого кишечнику нагадують звук рідини, що переливається, хлюпання, плюскотіння, дзюрчання рівчака. Шуми товстого кишечнику нагадують бурчання, муркотіння. Вони глухі, тому створюється враження, що ці звуки надходять здалеку. Рентгенологічні дослідження проводять здебільшого у дрібних тварин для виявлення сторонніх предметів і пухлин у кишечнику.Кишечник для рентгенологічного дослідження найбільш доступний у собак і свиней. При дослідженні звертають увагу на час надходження контрастної речовини до кишечнику, стан тонусу й активність пери­ стальтичних хвиль, положення петель кишечнику, наявність газів, сторонніх тіл. У разі уведення контрастної маси через пряму кишку можна оцінити положення, форму, довжину, тонус кишок, стан рель­ єфу слизової оболонки, виявити звуження, пухлини, дефекти напов­ нення, дивертикули, непрохідність тощо.

Пункцію кишечнику здійснюють для диференціальної діагностики тромбоемболічного ілеусу від странгуляційного (завороту тощо) за дослідженням вмісту кишечнику.