41. Дослідження передшлунків і сичуга жуйних тварин та його діагностичне значення.

Дослідження рубця

Перший і найбільший відділ багатокамерного шлунка жуйних тварин, майже повністю займає ліву половину черевної порожнини від діафрагми до входу в таз, а позаду і внизу частко­ во переходить на праву половину черевної порожнини. Рубець досліджують оглядом, пальпацією, перкусією, аускульта­ цією. У деяких випадках застосовують румінографію і проводять ла бораторне дослідження вмісту рубця. Оглядом визначають об'єм і форму черева, ступінь заповнення голод­них ямок. У здорових тварин обидві половини черева до годівлі приблиз­ но однакові за об'ємом, а після годівлі ліва половина дещо збільшена і голодна ямка виповнена. У тварин, які тривалий час недоїдають, голодні ям­ ки сильно западають, а черево зменшується в об'ємі. При огляді лівої голодної ямки у здорових тварин можна поміти­ ти періодичне хвилеподібне випинання черевної стінки, викликане скороченням рубця.

Пальпація — основний метод дослідження рубця, оскільки з її за­ стосуванням одержують досить об'єктивні дані: частоту скорочення рубця, силу й ритм скорочень, ступінь його наповнення, характер та консистенцію вмісту, чутливість і напругу стінок. У здорових тварин перед прийманням корму черевна стінка в ді­лянці лівої голодної ямки м'яка, неболюча. Після приймання твариною великої кількості корму і в процесі його травлення дорсальна ділянка рубця заповнюється досить великою кількістю газів, голодна ямка вирівнюється, стінки черева і рубця стають еластичними. Частоту скорочень рубця визначають, поклавши тильний бік до­ лоні в ліву голодну ямку і злегка натиснувши на неї. Під час скорочення рубця рукою відчувають напруження черевної стінки і її випи­ нання, що викликає підняття руки, після чого рука повільно і поступово опускається. Силу скорочень руб­ ця визначають за висотою випинання лівої голодної ямки.

Аускультацією рубця виявляють тріскучі звуки, які періодично виникають, поступово підсилюються і досягають найбільшої інтенсив­ ності в період скорочення рубця, а потім послаблюються; у проміж­ ках між скороченнями рубця прослуховуються поодинокі звуки.

Перкусією лівої голодної ямки у здорових тварин виявляють тим­ панічний звук з різними відтінками залежно від кількості газів у рубці.

Румінографія - графічний запис скорочень рубця, який дає змогу точно і об'єктивно охарактеризувати його моторну функцію.

Дослідження вмісту рубця дає змогу одержати досить об'єк­ тивну й цінну інформацію про біохімічні процеси, які відбуваються у передшлунках жуйних.

Сітка. Головна функція сітки - сортування грубих, недостатньо подрібнених кормових мас. Основним захворюванням сітки є травматичний ретикуліт, який ускладнюється ретикулоперитонітом, тому всі методи дослідження сітки спрямовані на діагностику цього захворювання.

До таких методів відносять проби, метою яких є виявлення больової реакції з боку травмованої сітки на пальпацію, перкусію та інші маніпуляції.

1)Найбільш поширеним і простим методом дослідження сітки є глибока пальпація у ділянці мечоподібного хряща груднини.

2)Наступний метод пальпації - проба на біль у ділянці холки, за­ пропонована С.І.Смирновим. Долоні обох рук кладуть на шкіру зад­ нього схилу холки і кінчиками пальців натискують на досліджувану ділянку без збирання складки

3)У ряді випадків, особливо при травмуванні діафрагми, досить цінні результати одержують вібраційною перкусією по лінії прикріп­ лення діафрагми або глибокою перкусією за Тверецьким

Книжку досліджують в основному аускультацією, рідше пальпацією і перкусією. У деяких випадках проводять її пункцію.

Аускультацію книжки виконують з правого боку в ділянці від 7- го до 10-го ребра по лінії плечового суглоба. У здорових тварин чути неголосні постійні крепітувальні шуми. На відміну від шумів рубця, вони слабші, постійні і не збігаються з рухами рубця

У ділянці книжки проводять також вібраційну перкусію молоточком короткими сильними ударами. У здорових тварин перкусія не виявляє больової реакції, а при закупоренні книжки біль виражений сильніше, ніж при пальпації.

Сичуг Для дослідження сичуга застосовують огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію, зондування, ендоскопію.

Оглядом можна виявити зміни лише при зміщенні сичуга. Таке дослідження ефективніше у телят і дрібних жуйних, а в дорослої великої рогатої худоби сильно напружена черевна стінка обмежує діагностичне значення пальпації. Для діагностики зміщення сичуга пальпацію застосовують у ділянці випинання - в останніх трьох міжребер'ях та в краніальному краї голодної ямки. Тут відчувається напруження шкіри і виявляється біль.

Внутрішньою пальпацією (ректальним дослідженням) можна інколи виявити правобічне зміщення сичуга вверх - у правій клубовій ділянці пальпують його задню частину, як правило, наповнену газа­ ми. При лівобічному зміщенні наповнений газами сичуг займає по­ ложення між поверхнею рубця і лівою черевною стінкою, тому рек­ тальним дослідженням можна виявити деяке зміщення рубця, який займає майже центральне положення.

Перкусією одержують позитивні результати лише при зміщенні сичуга. При лівобічному зміщенні перкусію проводять від лівої голод­ ної ямки вперед і вниз у напрямі серця в останніх трьох міжреберних проміжках, при правобічному - справа. Перкусією визначають навкіс розташовану смугу сильного металевого звуку. Особливо чіткі мета­ леві звуки прослуховуються, якщо навколо прикладеного фонендос­ копа стукати ручкою перкусійного молоточка або кінчиками пальців