- •1. Габітус та його значення
- •2. Загально-клінічні методи дослідження.
- •3. Гарячка та її види.
- •4. Схемі клінічного дослідження та її діагностичне значення.
- •5. Дослідження шкіри та волосяного покриву та їх діагностичне значення.
- •6.Патологічні зміни шкіри та підшкірної клітковини
- •7.Дослідження слизових оболонок та їх діагностичне значення
- •8.Дослідження лімфатичних вузлів та їх діагностичне значення
- •10.Перкусія ділянки серця та її діагностичне значення.
- •12. Пункти найкращої чутності клапанів серця
- •13.Зміни тонів серця
- •14.Шуми серця
- •15.Дослідження периферичних судин
- •16. Якість пульсу та його діагностичне значення
- •17. Дослідження вен та його діагностичне значення.
- •18. Електрокардіографія та її значення.
- •19. Дослідження артеріального та венного пульсу та його значення.
- •20. Аритмії.
- •21. За яким планом досліджують систему дихання?
- •22. Дослідження верхніх дихальних шляхів і діагностичне значення
- •23. Зміни ритму дихання
- •24. Дослідження кашлю
- •25. Дослідження гортані і трахеї
- •26. Дослідження грудної клітки
- •27. Задишки та їх діагностичне значення.
- •28. 29..Перкусія грудної клітки та зміни перкусійних звуків.
- •30. Аускультація грудної клітки та її діагностичне значення.
- •31. Основні дихальні шуми і як вони змінюються у здорових і хворих тварин?
- •32. Пат дихальні шуми і яке значення вони мають у діагностиці захв легень і плеври?.
- •33. Дослідження приймання корму та води, їх діагностичне значення.
- •34. Жуйка та її розлади.
- •35. Блювання та його різновиди.
- •36. Дослідження рота та органів ротової порожнини.
- •37. Зівники та їх значення.
- •38. Дослідження глотки та стравоходу та їх діагностичне значення.
- •39. Зонди
- •40. Зондування тварин та його значення.
- •41. Дослідження передшлунків і сичуга жуйних тварин та його діагностичне значення.
- •42. Дослідження шлунка у моно гастричних тварин
- •43. Дослідження кишечнику.
- •44. Дефекація та її розлади.
- •45. Дослідження печінки у різних видів тварин.
- •46. Дослідження сечоутворення та сечовиділення.
- •47. Дослідження нирок.
- •48. Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри.
- •49. Катетеризація різних видів тварин.
- •50. Дослідження фізичних властивостей сечі та його діагностичне значення.
- •51.Хімічне дослідження сечі.
- •52. Дослідження осаду сечі (організовані, неорганізовані).
- •53. Дослідження поведінки тварин.
- •55. Дослідження органів чуття
- •56.У чому полягає діагностичне значення дослідження чутливості.
- •58. Дослідження рефлексів
- •59. Дослідження поверхневої чутливості
- •60.62. Дослідження глибокої чутливості
- •61. Види болю при порушенні поверхневої чутливості. 57. Що таке гіпо- та анестезія
- •63. Дослідження рухової сфери
- •64. 67. Судоми.
- •65.Чим характеризуються гіперкінези?
- •66. Парези та паралічі
- •68. Атаксія
- •69. Дослідження фізичних властивостей крові.
- •70. Дослідження гемоглобіну.
- •71. Дослідження кислотно-основного балансу крові.
- •72. Визначення загального білка і білкових фракцій.
- •73.Визначення каротину та вітаміну а в сироватці крові
- •74. Визначення загального кальцію в сироватці крові
- •75. Визначення мікроелементів
- •76.Визначення глюкози в крові
- •77. Визначення кетонових тіл у крові
- •78. Визначення білірубіну.
- •79. Визначення еритроцитів. 88. Підрахунок кількості лейкоцитів. 92. Еритроцитопенія та її біологічне значення.
- •80. Визначення лейкоцитів. 89. Підрахунок кількості лейкоцитів.
- •81. 90. Лейкоцитози і лейкопенії їх діагностичне і прогностичне значення.
- •82. Дослідження еозинофілів і їх діагностичне значення.
- •87. Патологічні зміни лейкоцитів
- •92.Лейкограма периферичної крові і її діагностичне значення
- •93. Виготовлення мазків крові
- •94. З яких судин беруть кров для дослідження у тварин.
- •95 Біохімічне дослідження крові
- •96. За яким планом досліджують систему крові?
- •97. Яке значення мають біохімічні дослідження крові в діагностиці порушень обміну речовин?
39. Зонди
Меліксетяна, Те- лятникова, ЗМУ-1, зонд магнітний ветеринарний (ЗМВ). Зондування стравоходу і шлунка коня проводять носо-страво- хідним (носо-шлунковим) зондом, який виготовлений із щільної гу ми. Довжина зонда 190-225 см, загальний діаметр - 16-18 мм, внут рішній - 12-14 мм. Для полегшення введення зонда на ньому став лять три постійні і одну рухому (за допомогою гумового кільця) міт ки, запропоновані С.П.Гоженком.
Для зондування великої рогатої худоби використовують зонди кількох моделей: рото-стравохідний - для телят (з мандреном та оливою), яким випускають гази з рубця, перевіряють прохідність стравоходу; двопетлеподібний А.Л.Хохлова - для видалення сторонніх тіл із стравоходу рото-стравохідний В.А.Черкасова і рото-шлун- ковий Г.М.Даценка - для промивання рубця і виведення з нього газів; магнітні зонди С.Г.Меліксетяна, І.О.Телятникова, ЗМУ-1 О.В.Коробова та зонд магнітний ветеринарний (ЗМВ) використовують для діа гностики і лікування травматичного ретикуліту; носо-сичужний Г.М.Даценка - для взяття вмісту сичуга на дослідження та промиван ня сичуга. Двопетлеподібного зонда А.Л.Хохлова Сичуг у телят зондують носо-сичужним зондом Г.М.Даценка, медич ними шлунковими зондами № 8, 10, 12 (діаметром 6-9 мм) або еластич ною гумовою трубкою довжиною 115-130 см, діаметром 6-9 мм, з оли вою (на початку трубки з пінопласту
40. Зондування тварин та його значення.
Зондування проводять з діагностичною і лікувальною метою.
У випадку закупорення стравоходу зонд, досягнувши предмета, який викликає обтурацію, наштовхується на нього і далі не просувається.
При запаленні стравоходу зондування викликає занепокоєння у тварини внаслідок різкого болю, часті ковтальні рухи й кашель.
При паралічі стравоходу зонд, не зустрічаючи звичайного опору, який буває у здорових тварин, вільно просувається по всьому стравоходу.
Зондами беруть уміст шлунка, рубця, сичуга, шлунковий і сичуж ний соки для лабораторного дослідження.
При закупоренні стравоходу зондом проштовхують стороннє тіло в шлунок, що роблять переважно у коней, свиней, ДРХ, собак, а у ВРХ здебільшого прагнуть вивести його назовні.
Через зонд можна вивести гази з шлунка (при гострому розширенні шлунка) і рубця (при гострій його тимпанії), промивати шлунок, рубець, сичуг і воло (у птахів), вводити лікарські препарати і здійснювати штучну годівлю.
Техніка початкових етапів введення рото-стравохідних зондів аналогічна. Зонд, змазаний вазеліном, вводять у рот через отвір дерев'яного зівника, потім, спрямовуючи його посередині твердого підне біння, швидко просувають в порожнину глотки, а з появою ковтальних рухів - у стравохід і рубець. зонда. При відсутності зівника у ВРХ лівою рукою ви водять язик через беззубий край, а правою спрямовують зонд посередині твердого піднебіння в порожнину глотки і стравохід. При зондуванні через носову порожнину застосовують носо- шлунковий зонд.
Перед зондуванням визначають відстань до сичуга, прикладаючи початок зонда до входу в носові ходи, а потім проводять його до глотки і точки перетину на реберній дузі лінії, яка йде горизонтально від колінного суглоба. Теплий прокип'ячений зонд вводять через нижній носовий хід у порожнину глотки і стравохід. Коли зонд досягає шийної ділянки стравоходу, теляті випоюють із соскової напувалки 200-300 мл теплого молозива, молока або ізотонічного розчи ну натрію хлориду чи глюкози, просуваючи в цей час зонд у сичуг.