21. За яким планом досліджують систему дихання?

Дослідження дихальної системи тварин необхідно виконувати в такій послідовності: а) дослідження дихальних рухів; б) дослідження кашлю; в) верхніх (передніх) дихальних шляхів; г) огляд і пальпація грудної клітки; д) перкусія грудної клітки у ділянці легень; е) аускультація легень; ж) додаткові методи дослідження (функціональні, ін­ струментальні та лабораторні).

При дослідженні органів дихальної системи застосовують огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію, а також спеціальні методи (рент­ геноскопію і рентгенографію, ларинго-, трахео- і бронхоскопію, то­ ракоскопію; лабораторне дослідження крові, носових виділень, мок­ ротиння, плевральної рідини).

22. Дослідження верхніх дихальних шляхів і діагностичне значення

При дослідженні носа звертають увагу на витікання і видихуване повітря, ніздрі, крила носа, слизову оболонку носа.

Витікання з носа у здорових тварин непомітні або незначні і мають вигляд крапель серозного або серозно-слизового характеру. У хворих тварин ви­тікання з носа ексудату чи транссудату, крові, наявність у ньому фіб­рину, залишків тканин, плівок, домішок слини та корму має діагнос­тичне значення.

При дослідженні носових витікань звертають увагу на: кількість, консистенцію, колір, запах, наявність домішок, яким є витікання - одно- чи двобічним. Однобічне витікання спостеріга­ється при ураженні на відповідному боці. Двобічне носове витікання виявляють при двосторонньому ураженні, при захворюваннях легень, бронхів, трахеї та гортані.

Кількість носових витікань залежить від характеру патологічного процесу. Значні витікання спостерігають при гострому риніті, дифуз­ному бронхіті, набряку легень, паралічі глотки, миті коней, злоякіс­ній катаральній гарячці великої рогатої худоби, інфекційному риніті кролів та свиней. Незначні витікання - при хронічному катарі верхніх дихальних шляхів, бронхіті, пневмонії, туберкульозі. При ри­ніті витікання постійні; при ураженні легень, бронхів і гортані вони посилюються після кашлю, а при запаленні додаткових пазух - при опусканні голови.

Залежно від характеру запалення розрізняють серозні(прозоре, подібне до води; при набряку легень або в перші 1-2 дні при гострих запальних процесах дихальних шляхів), серозно-слизові, слизові, слизово-гнійні, гнійні, кров'янисті і гнильні (іхорозні) носові виділення. Слизові витікання густі, клейкі, прозорі, безбар­вні або сірі, якщо домішуються лейкоцити та епітеліальні клітини. Виділяються вони в останньому періоді гострих катарів слизових оболонок носової порожнини, гортані, бронхів.

Серозне витікання внаслідок значного примішування лейкоцитів перетворюється в сероз­но-гнійне (біло-сірого або сіро-жовтого кольору), яке спостерігається при катарально-гнійній бронхопневмонії, гострому катарі придатко­вих пазух носа, повітряного мішка.

Гнійне, з'являється при абс­цесах, які розкрились у дихальні шляхи. Гнійне витікання рідке, мут­не, має білувато-жовтий або зеленкуватий колір та солодкуватий запах.

Кров'янисті витікання виявляють при травмах носових ходів, придаткових пазух, розриві легеневих судин, сибірці та сапі. Витікання при цьому червонуваті, а при розпаді еритроцитів - шоколадні або темно-червоні. При гангрені легень витікання мають буро-сірий, сіро-зелений або шоколадний колір і смердючий гнійно-гнильний запах.

Таким чином, колір, запах і консистенція носових витікань зале­жать від характеру патологічного процесу.

Сторонні домішки: повітря (виділення стають пінистими) - при набряку легень, легеневій кровотечі та хронічному бронхіті. Великопухирчасті витікання, змішані із слиною і кормовими масами - запалення або параліч глотки.

Крім повітря, слини та кормових мас, у носових витіканнях зустрічаються нитки фібрину, шматочки легеневої тканини, гельмінти, блювотні маси (їх відрізняють за кислою реакцією).

При дослідженні видихуваного повітря особливу увагу звертають на його запах. Він стає неприємним, гнильним - при гангрені легень, аміачним - при уремії, а при кетозі нагадує запах ацетону.

При до­слідженні ніздрів звертають увагу на їхні контури, набряки шкіри, новоутворення. Ніздрі розширені в коней при альвеолярній емфіземі легень, набряку та паралічі гортані, а зміщені вниз - при паралічі ли­цевого нерва. Набряки шкіри носа виявляють при глибокому запа­ленні слизової оболонки носової порожнини, злоякісній катаральній гарячці великої рогатої худоби та інфекційному риніті у кролів. Потім досліджують слизову оболонку носа, звертаючи увагу на її колір, вологість, опухання, порушення цілісності, висипання, рубці та виразки. При гострому риніті слизова оболонка носа внаслідок інфільтрації опухає, що є небезпечним для тварин із вузь­кими носовими ходами, особливо свиней, кролів та собак, у яких во­ ни звужуються настільки, що утруднюють дихання, у результаті чого виникають шуми, які чути на відстані.

Порушення цілісності слизової оболонки носа виявляють у вигляді ран, подряпин, виразок, вузликів, пустул, нашарувань та новоутворень.

Дослідження верхньощелепної і лобної пазух та повітроносних мішків - огляд, паль­паціятперкусія, а при необхідності - ендоскопія, пробний прокол, трепана­ція, рентгенографія і рентгеноскопія.

Огляд - асиметрія ли­цевої частини черепа, характерна для однобічного гаймориту, звертаючи при цьому увагу на ділянку повітроносних мішків, розміщених між крилом атланта і заднім краєм гілки нижньої щелепи. Можливі деформація кісток, придатко­вих пазух (при рахіті, остеодистрофії, актиномікозі), випинання і збіль­шення об'єму повітроносних мішків, поява носового витікання, особ­ливо при нахилянні голови вниз. Пальпацією визначають цілісність і потоншення кісток, чутли­вість, температуру та збільшення об'єму пазух, болючість і наявність флуктуації у їхній ділянці. Болючість кісток є однією з початкових ознак запалення пазух.

Перкусію додаткових лицевих пазух проводять безпосередньо пальцем або обушком перкусійного молоточка. У здорових тварин - коробковий звук, а в ділянці повітроносних мішків - тимпанічний. Притуплений і тупий звук у ділянці пазух свідчить про наявність запальних процесів у них і про нагромадження гною або новоутворень. При скупченні ексудату або гною в повітроносних мішках звук буде притуплений або тупий, а при метеоризмі їх - тимпанічний із металевим відтінком.