
- •1. Габітус та його значення
- •2. Загально-клінічні методи дослідження.
- •3. Гарячка та її види.
- •4. Схемі клінічного дослідження та її діагностичне значення.
- •5. Дослідження шкіри та волосяного покриву та їх діагностичне значення.
- •6.Патологічні зміни шкіри та підшкірної клітковини
- •7.Дослідження слизових оболонок та їх діагностичне значення
- •8.Дослідження лімфатичних вузлів та їх діагностичне значення
- •10.Перкусія ділянки серця та її діагностичне значення.
- •12. Пункти найкращої чутності клапанів серця
- •13.Зміни тонів серця
- •14.Шуми серця
- •15.Дослідження периферичних судин
- •16. Якість пульсу та його діагностичне значення
- •17. Дослідження вен та його діагностичне значення.
- •18. Електрокардіографія та її значення.
- •19. Дослідження артеріального та венного пульсу та його значення.
- •20. Аритмії.
- •21. За яким планом досліджують систему дихання?
- •22. Дослідження верхніх дихальних шляхів і діагностичне значення
- •23. Зміни ритму дихання
- •24. Дослідження кашлю
- •25. Дослідження гортані і трахеї
- •26. Дослідження грудної клітки
- •27. Задишки та їх діагностичне значення.
- •28. 29..Перкусія грудної клітки та зміни перкусійних звуків.
- •30. Аускультація грудної клітки та її діагностичне значення.
- •31. Основні дихальні шуми і як вони змінюються у здорових і хворих тварин?
- •32. Пат дихальні шуми і яке значення вони мають у діагностиці захв легень і плеври?.
- •33. Дослідження приймання корму та води, їх діагностичне значення.
- •34. Жуйка та її розлади.
- •35. Блювання та його різновиди.
- •36. Дослідження рота та органів ротової порожнини.
- •37. Зівники та їх значення.
- •38. Дослідження глотки та стравоходу та їх діагностичне значення.
- •39. Зонди
- •40. Зондування тварин та його значення.
- •41. Дослідження передшлунків і сичуга жуйних тварин та його діагностичне значення.
- •42. Дослідження шлунка у моно гастричних тварин
- •43. Дослідження кишечнику.
- •44. Дефекація та її розлади.
- •45. Дослідження печінки у різних видів тварин.
- •46. Дослідження сечоутворення та сечовиділення.
- •47. Дослідження нирок.
- •48. Дослідження сечоводів, сечового міхура та уретри.
- •49. Катетеризація різних видів тварин.
- •50. Дослідження фізичних властивостей сечі та його діагностичне значення.
- •51.Хімічне дослідження сечі.
- •52. Дослідження осаду сечі (організовані, неорганізовані).
- •53. Дослідження поведінки тварин.
- •55. Дослідження органів чуття
- •56.У чому полягає діагностичне значення дослідження чутливості.
- •58. Дослідження рефлексів
- •59. Дослідження поверхневої чутливості
- •60.62. Дослідження глибокої чутливості
- •61. Види болю при порушенні поверхневої чутливості. 57. Що таке гіпо- та анестезія
- •63. Дослідження рухової сфери
- •64. 67. Судоми.
- •65.Чим характеризуються гіперкінези?
- •66. Парези та паралічі
- •68. Атаксія
- •69. Дослідження фізичних властивостей крові.
- •70. Дослідження гемоглобіну.
- •71. Дослідження кислотно-основного балансу крові.
- •72. Визначення загального білка і білкових фракцій.
- •73.Визначення каротину та вітаміну а в сироватці крові
- •74. Визначення загального кальцію в сироватці крові
- •75. Визначення мікроелементів
- •76.Визначення глюкози в крові
- •77. Визначення кетонових тіл у крові
- •78. Визначення білірубіну.
- •79. Визначення еритроцитів. 88. Підрахунок кількості лейкоцитів. 92. Еритроцитопенія та її біологічне значення.
- •80. Визначення лейкоцитів. 89. Підрахунок кількості лейкоцитів.
- •81. 90. Лейкоцитози і лейкопенії їх діагностичне і прогностичне значення.
- •82. Дослідження еозинофілів і їх діагностичне значення.
- •87. Патологічні зміни лейкоцитів
- •92.Лейкограма периферичної крові і її діагностичне значення
- •93. Виготовлення мазків крові
- •94. З яких судин беруть кров для дослідження у тварин.
- •95 Біохімічне дослідження крові
- •96. За яким планом досліджують систему крові?
- •97. Яке значення мають біохімічні дослідження крові в діагностиці порушень обміну речовин?
21. За яким планом досліджують систему дихання?
Дослідження дихальної системи тварин необхідно виконувати в такій послідовності: а) дослідження дихальних рухів; б) дослідження кашлю; в) верхніх (передніх) дихальних шляхів; г) огляд і пальпація грудної клітки; д) перкусія грудної клітки у ділянці легень; е) аускультація легень; ж) додаткові методи дослідження (функціональні, ін струментальні та лабораторні).
При дослідженні органів дихальної системи застосовують огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію, а також спеціальні методи (рент геноскопію і рентгенографію, ларинго-, трахео- і бронхоскопію, то ракоскопію; лабораторне дослідження крові, носових виділень, мок ротиння, плевральної рідини).
22. Дослідження верхніх дихальних шляхів і діагностичне значення
При дослідженні носа звертають увагу на витікання і видихуване повітря, ніздрі, крила носа, слизову оболонку носа.
Витікання з носа у здорових тварин непомітні або незначні і мають вигляд крапель серозного або серозно-слизового характеру. У хворих тварин витікання з носа ексудату чи транссудату, крові, наявність у ньому фібрину, залишків тканин, плівок, домішок слини та корму має діагностичне значення.
При дослідженні носових витікань звертають увагу на: кількість, консистенцію, колір, запах, наявність домішок, яким є витікання - одно- чи двобічним. Однобічне витікання спостерігається при ураженні на відповідному боці. Двобічне носове витікання виявляють при двосторонньому ураженні, при захворюваннях легень, бронхів, трахеї та гортані.
Кількість носових витікань залежить від характеру патологічного процесу. Значні витікання спостерігають при гострому риніті, дифузному бронхіті, набряку легень, паралічі глотки, миті коней, злоякісній катаральній гарячці великої рогатої худоби, інфекційному риніті кролів та свиней. Незначні витікання - при хронічному катарі верхніх дихальних шляхів, бронхіті, пневмонії, туберкульозі. При риніті витікання постійні; при ураженні легень, бронхів і гортані вони посилюються після кашлю, а при запаленні додаткових пазух - при опусканні голови.
Залежно від характеру запалення розрізняють серозні(прозоре, подібне до води; при набряку легень або в перші 1-2 дні при гострих запальних процесах дихальних шляхів), серозно-слизові, слизові, слизово-гнійні, гнійні, кров'янисті і гнильні (іхорозні) носові виділення. Слизові витікання густі, клейкі, прозорі, безбарвні або сірі, якщо домішуються лейкоцити та епітеліальні клітини. Виділяються вони в останньому періоді гострих катарів слизових оболонок носової порожнини, гортані, бронхів.
Серозне витікання внаслідок значного примішування лейкоцитів перетворюється в серозно-гнійне (біло-сірого або сіро-жовтого кольору), яке спостерігається при катарально-гнійній бронхопневмонії, гострому катарі придаткових пазух носа, повітряного мішка.
Гнійне, з'являється при абсцесах, які розкрились у дихальні шляхи. Гнійне витікання рідке, мутне, має білувато-жовтий або зеленкуватий колір та солодкуватий запах.
Кров'янисті витікання виявляють при травмах носових ходів, придаткових пазух, розриві легеневих судин, сибірці та сапі. Витікання при цьому червонуваті, а при розпаді еритроцитів - шоколадні або темно-червоні. При гангрені легень витікання мають буро-сірий, сіро-зелений або шоколадний колір і смердючий гнійно-гнильний запах.
Таким чином, колір, запах і консистенція носових витікань залежать від характеру патологічного процесу.
Сторонні домішки: повітря (виділення стають пінистими) - при набряку легень, легеневій кровотечі та хронічному бронхіті. Великопухирчасті витікання, змішані із слиною і кормовими масами - запалення або параліч глотки.
Крім повітря, слини та кормових мас, у носових витіканнях зустрічаються нитки фібрину, шматочки легеневої тканини, гельмінти, блювотні маси (їх відрізняють за кислою реакцією).
При дослідженні видихуваного повітря особливу увагу звертають на його запах. Він стає неприємним, гнильним - при гангрені легень, аміачним - при уремії, а при кетозі нагадує запах ацетону.
При дослідженні ніздрів звертають увагу на їхні контури, набряки шкіри, новоутворення. Ніздрі розширені в коней при альвеолярній емфіземі легень, набряку та паралічі гортані, а зміщені вниз - при паралічі лицевого нерва. Набряки шкіри носа виявляють при глибокому запаленні слизової оболонки носової порожнини, злоякісній катаральній гарячці великої рогатої худоби та інфекційному риніті у кролів. Потім досліджують слизову оболонку носа, звертаючи увагу на її колір, вологість, опухання, порушення цілісності, висипання, рубці та виразки. При гострому риніті слизова оболонка носа внаслідок інфільтрації опухає, що є небезпечним для тварин із вузькими носовими ходами, особливо свиней, кролів та собак, у яких во ни звужуються настільки, що утруднюють дихання, у результаті чого виникають шуми, які чути на відстані.
Порушення цілісності слизової оболонки носа виявляють у вигляді ран, подряпин, виразок, вузликів, пустул, нашарувань та новоутворень.
Дослідження верхньощелепної і лобної пазух та повітроносних мішків - огляд, пальпаціятперкусія, а при необхідності - ендоскопія, пробний прокол, трепанація, рентгенографія і рентгеноскопія.
Огляд - асиметрія лицевої частини черепа, характерна для однобічного гаймориту, звертаючи при цьому увагу на ділянку повітроносних мішків, розміщених між крилом атланта і заднім краєм гілки нижньої щелепи. Можливі деформація кісток, придаткових пазух (при рахіті, остеодистрофії, актиномікозі), випинання і збільшення об'єму повітроносних мішків, поява носового витікання, особливо при нахилянні голови вниз. Пальпацією визначають цілісність і потоншення кісток, чутливість, температуру та збільшення об'єму пазух, болючість і наявність флуктуації у їхній ділянці. Болючість кісток є однією з початкових ознак запалення пазух.
Перкусію додаткових лицевих пазух проводять безпосередньо пальцем або обушком перкусійного молоточка. У здорових тварин - коробковий звук, а в ділянці повітроносних мішків - тимпанічний. Притуплений і тупий звук у ділянці пазух свідчить про наявність запальних процесів у них і про нагромадження гною або новоутворень. При скупченні ексудату або гною в повітроносних мішках звук буде притуплений або тупий, а при метеоризмі їх - тимпанічний із металевим відтінком.