17. Дослідження вен та його діагностичне значення.

Вени досліджують оглядом, пальпацією та флебографічно. Насамперед визначають наповнення вен і венний пульс. Ступінь наповнення вен визначають за рельєфністю рисунка, підшкірних вен голови, шиї, кінцівок і кон'юнктиви.

Особливості венного пульсу досліджують за яремною веною. Розрізняють негативний (фізіологічний) і позитивний (патологічний).

Негативний венний пульс проявляється набряканням яремних вен у момент систоли правого передсердя. Течія крові в цей час уповільнюється, оскільки кров із них не надходить у передсердя. У момент діастоли передсердя течія крові збільшується, кров із яремної вени надходить у передсердя, і тому об'єм вен зменшується. У нормі не­ гативний венний пульс чіткіше виражений у великої рогатої худоби, особ­ ливо при нахилянні голови. У коней він помітний лише біля основи шиї і також посилюється при нахилянні голови. Негативний венний пульс ви­ значають стискуванням яремної вени в середній третині шиї. Периферич­ на ділянка її при цьому наповнюється кров'ю, коливання в ній зникають, а центральна, яка спрямовується до серця, западає. У деяких тварин спо­ стерігаються ледь помітні коливання вени в нижній частині центральної ділянки, особливо при опущеній голові.

Позитивний венний пульс проявляється наповненням і пульса­ цією центральної ділянки вени, що є характерним для недостатності тристулкового клапана, миготливої аритмії, "тампонади" серця і трав­ матичного ретикулоперикардиту. Особливо він є типовим для недостатності тристулкового клапана, коли кров через нещільно закритий правий атріовентрикулярний отвір під час систоли шлуноч­ ків повертається у праве передсердя і порожнисті вени. Позитивний венний пульс, на відміну від негативного, збігається із систолою шлуночків, через що він одержав назву позитивного, а також із сер­ цевим поштовхом і першим тоном серця. Периферична ділянка ярем­ ної вени при позитивному венному пульсі, як і негативному, напов­ нюється кров'ю і, як правило, не пульсує, а центральна "пульсує", тобто наповнюється кров'ю при кожній систолі шлуночків.

За венний пульс можна помилково прийняти ко­ ливання яремних вен, спричинене пульсацією сонних артерій. Таке ко­ ливання периферичної ді­ лянки яремної вени нази­ вають ундуляцією. З'явля­ ється воно при недостат­ ності півмісяцевих клапа­ нів аорти, коли лівий шлу­ ночок викидає більше кро­ ві. У великої рогатої худо би ундуляція вен інколи спостерігається в нормі. При ундуляції, на від­ міну від позитивного і негативного венного пульсу, після перетискання яремної вени коливання її периферичної ділянки посилюється.

18. Електрокардіографія та її значення.

Електрокардіографія - це графічна реєстрація електричних явищ у серці, що виникають при його збудженні. Крива, одержана при за­ писі цих явищ, називається електрокардіограмою. Слід зазначити, що електрокардіограма є записом біострумів серця, тобто електрич­ них явищ, а не скоротливої функції серця.

Фізіологічною основою електрокардіографії є біохімічні і біофі­ зичні процеси, що відбуваються в серцевому м'язі під час його збу­ дження і супроводжуються утворенням електричної енергії, виник­ нення якої пов'язане з переміщенням іонів. У стані спокою на зовніш­ ній поверхні клітинної оболонки переважають позитивно заряджені іони натрію, а вздовж внутрішньої поверхні нагромаджуються нега­ тивно заряджені іони калію. У практиці ветеринарної медицини найбільш широко використо­ вують запропоновані Г.В. Домрачевим і P.M. Восканяном відведення електричних потенціалів серця від грудних і тазових кінцівок (стан­ дартні відведення): у великих тварин - у ділянці п'ясті грудних і плюс­ ни тазових кінцівок, а в дрібних - у ділянці передпліччя і гомілки. Для цього на попередньо поголену ділянку шкіри накладають змочені теплим 5-10 %-ним розчином натрію хлориду марлеві прокладки, а на них - електроди. При цьому до електрода на правій грудній кінців­ ці приєднують провід апарата з червоним наконечником, на лівій грудній - із жовтим, на лівій тазовій - із зеленим, а до електрода на правій тазовій кінцівці - із чорним наконечником (він є заземленням тварини через електрокардіограф).

Електрокардіограма (ЕКГ) складається з рівної ізопотенціальної лі­ нії та п'яти зубців, які, як правило, позначають літерами латинського ал­ фавіту.

Зубець Р утворюється при збудженні передсердь. У нормі праве передсердя збуджується раніше, ніж ліве, тому позитивна амплітуда правого передсердя (висхідна лінія) переважає негативну амплітуду лівого (низхідну лінію зубця), що робить зубець Р позитивним.

Інтервал PQ (від початку зубця Р до початку зубця Q) показує час проходження імпульсу від синусного вузла до м'язів шлуночків (пе-редсердно-шлуночкової провідності). Далі йде шлуночковий ком­ плекс QRST. Він складається з початкової частини - QRS, яка відтво рює поступове охоплення збудженням міокарда шлуночків, сегменту ST і кінцевої частини - зубця Т, який відображає процеси реполяри-зації (відновлення позитивного заряду), тобто обмінні процеси в міо­ карді шлуночків при переході їх із стану збудження у стан спокою. Сегмент ST у здорових тварин розміщений на ізоелектричній лінії. Він відповідає періоду повної деполяризації (появі негативного заря­ ду) міокарда шлуночків, коли вони знаходяться у стадії повного збудження і різниця потенціалів між їх основою і верхівкою відсутня.

В ЕКГ розрізняють два періоди: систолічний (РТ) - від початку зубця Р до кінця зубця Т і діастолічний (ТР) - від кінця зубця Т до початку чергового зубця Р. У свою чергу в систолічному періоді ви­ діляють електричну систолу шлуночків серця, якій відповідає трива­ лість комплексу QRST.